Постанова № 72715446, 27.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/7021/15

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.

при секретарі - Іщенко В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, у справі за позовом Іллічівської місцевої прокуратури, в інтересах Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області та Барабойської сільської ради Овідіопольського району Одеської області до Центр надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Іллічівська місцева прокуратура звернулась до суду з позовом у якому заявлено вимоги Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації та ОСОБА_1, а саме: скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 жовтня 2014 року №16262913 щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на об'єкт нерухомого майна; зобов'язання ОСОБА_1 за власний рахунок провести знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості; зобов'язання ОСОБА_1 за власний рахунок привести у придатний до використання стан земельну ділянку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року частково задоволено позовні вимоги, а саме скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 жовтня 2014 року №16262913 щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на об'єкт нерухомого майна.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням прокуратурою Одеської області подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просить закрити провадження у справі, в частині позовних вимог зобов'язального характеру.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог зобов'язального характеру є помилковим, так як такі вимоги не можуть розглядатись судом у порядку адміністративного судочинства, оскільки такі вимог не пов'язані із сферою публічно-правових відносин, внаслідок чого наявні підстави для закриття провадження у справі в цій частині.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 вересня 2014 року Овідіопольським районним судом Одеської області у справі №509/4005/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором простого товариства, прийнято рішення про визнання мирової угоди, на підставі якої за ОСОБА_1 визнано право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, площею 0,0456 га, за адресою: АДРЕСА_1

На підставі зазначеного рішення суду, державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області Зінкевич Тетяною Юріївною, рішенням № 16262913 від 06 жовтня 2014 року, за ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію права власності на 1/1 об'єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Проте, ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 червня 2015 року скасовано ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 вересня 2014 року, у справі №509/4005/14-ц та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 листопада 2015 року у справі №509/4005/14-ц позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором простого товариства залишено без розгляду.

При цьому, враховуючи скасування судового рішення, що стало підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, прокурор звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про поширення на спірні правовідносини юрисдикції адміністративних судів, з чим не погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції), справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції), компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з {…} питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів {…}. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом у якому заявлено вимоги Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації та ОСОБА_1, а саме: скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 жовтня 2014 року №16262913 щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на об'єкт нерухомого майна; зобов'язання ОСОБА_1 за власний рахунок провести знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості; зобов'язання ОСОБА_1 за власний рахунок привести у придатний до використання стан земельну ділянку.

Так, колегія суддів вважає, що обов'язковою умовою віднесення спору до категорії публічно-правових спорів є участь в ньому суб'єкта владних повноважень, а також оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

При цьому, спір набуває ознак публічно-правового не лише за умови наявності серед учасників спору суб'єкта владних повноважень чи його посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих правовідносинах владних управлінських функцій.

В даному випадку, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що прокуратурою оскаржено рішення суб'єкта владних повноважень про державну реєстрацію, яке фактично стосується права власності фізичної особи на об'єкт нерухомого майна, саме з підстав незгоди з фактом набуття відповідного права особою, відповідно до наявних у неї документів.

Між тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Внаслідок чого, беручи до уваги наявність іншого порядку судового провадження, що встановлений для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у даній справі та роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з даними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.

Крім того, позовні вимоги щодо зобов'язання знести самочинний об'єкт будівництва та привести у придатний до використання стан земельну ділянку також підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Більш того, відповідні позовні вимоги заявлені до фізичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №21-1959а16.

Згідно ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанцій помилково розглянуто спірні правовідносини в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи допущено порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 238, 308, 311, 315, 319, 321, 329 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокуратури Одеської області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року - скасувати та постановити у справі ухвалу, якою закрити провадження у справі, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду у порядку цивільного судочинства.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 06 березня 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

Д.В. Запорожан