Постанова № 72715317, 13.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/11961/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Обрізка І.М., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Григорчука О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 809/1346/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про скасування протоколу №7 від 27.09.2017 року та зобов'язання до вчинення дій, -

судді в 1-й інстанції - Панікар І.В.,

час ухвалення рішення - 07.11.2017 року, 15:37 год.,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 13.11.2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про скасування рішення зазначеної установи, що оформлене протоколом №7 від 27.09.2017 року та зобов'язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивує тим, що у позивача наявні права на пільги визначені Законом України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби", на підставі встановленого рішенням суду факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу між нею та громадянином ОСОБА_4 - військовослужбовцем, померлим внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 809/1346/17 у позові відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги норму ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, в якій зазначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Також не було взято до уваги рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.06.2016 року та рішення колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.11.2016 року, якими було встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а отже, ОСОБА_1 є членом сім'ї померлого військовослужбовця.

Апелянт зазначає, що судом не було враховано ще того, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум призначила одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв'язку із смертю солдата ОСОБА_4, а також позивачу було надано земельну ділянку, як члену сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби.

Не було враховано клопотання про те, що на момент смерті солдата ОСОБА_4 ні він, ні позивач не перебували в іншому шлюбі, що підтверджено документально.

Просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 809/1346/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.06.2016 року в справі № 346/5542/15-ц, залишеного в частині без змін рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.11.2016 року, встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. (а.с.18-24).

31.01.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського обласного військового комісаріату із заявою про видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця ОСОБА_4, який помер (загинув) під час проходження військової служби, обґрунтовуючи заяву встановленням факту проживання однією сім'єю без шлюбу рішенням суду у справі № 346/5542/15-ц та частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України (а.с. 16).

Витягом з протоколу №2 комісії Івано-Франківського обласного військового комісаріату з розгляду матеріалів про визнання права на отримання посвідчення "члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" від 08.02.2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі посвідчення. Мотивами відмови слугувало те, що позивачка не набуває права на отримання посвідчення члена сім'ї військовослужбовця ОСОБА_4, який помер (загинув) під час проходження військової служби, оскільки проживання однією сім'єю без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя (а.с. 17).

Не погодившись з вищевказаним рішенням комісії Івано-Франківського обласного військового комісаріату, позивач оскаржила його до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, окрім того, заявивши вимогу про зобов'язання відповідача видати їй посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби солдата ОСОБА_4. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 року в задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення комісії Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання права ОСОБА_1 на отримання посвідчення "члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби", оформленого протоколом №2 від 08.02.2017 року та зобов'язано Івано-Франківський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.2017 року про видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця ОСОБА_4, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби, та прийняти рішення відповідно вимог законодавства з дотриманням права заявника на участь у процедурі прийняття рішення.

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду, 27.09.2017 року комісією Івано-Франківського військового комісаріату, повторно, в присутності заявниці проведено засідання з розгляду матеріалів звернення гр. ОСОБА_1 про визнання права на отримання посвідчення "члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби". За наслідками розгляду зазначених матеріалів комісією постановлено, що "…. гр. ОСОБА_1 не набуває права на отримання посвідчення члена сім'ї померлого військовослужбовця під час проходження військової служби за померлого солдата ОСОБА_4", тобто фактично відмовлено їй у видачі такого посвідчення з мотивів аналогічних по змісту до попереднього протокольного рішення №2 від 08.02.2017 року. Зазначене рішення комісії оформлене протоколом за №7.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що до членів сім'ї, які мають право користування пільгами членів сім'ї військовослужбовців, які загинули під час виконання військового обов'язку відносяться батько, матір, дружина, чоловік або дитина.

Частиною 4 статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України у сфері гарантій соціального захисту ветеранів війни, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ст.1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно із ч.6 ст.18 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - інваліди з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" передбачено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками N 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.

Наказом Міністерства Оборони України №937 від 31 грудня 2014 року затверджено Інструкцію з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, згідно з п. 4.16 якої членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім'ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що до членів сім'ї, які мають право користування пільгами членів сім'ї військовослужбовців, які загинули під час виконання військового обов'язку відносяться батько, матір, дружина, чоловік або дитина.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Ч.4 ст.3 СК України передбачає, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з приписами ч.1,2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї, але не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки.

Такі відносини подібні до шлюбних, однак, попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттям "чоловік" та "дружина", тобто - "подружжя", позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб'єкта правовідносин між собою.

Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чітко й однозначно визначено, що до членів сімей загиблих військовослужбовців належать один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні, до яких жінка чи чоловік, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не належать.

Отже, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верхового Суду України від 10 березня 2015 року у справі № 21-615а14.

Як встановлено судом, позивач- ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського обласного військового комісаріату із заявою про видачу посвідчення відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 серпня 1993 року № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби", мотивуючи це тим, що вона є фактичною дружиною ОСОБА_5, який помер (загинув) під час проходження військової служби 02 квітня 2015 року. Свідоцтва про одруження з ОСОБА_5 відповідачу не представила, оскільки у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідач - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат діяв у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України у сфері гарантій соціального захисту ветеранів війни, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, прийшла до висновку про відсутність підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 809/1346/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді І. М. Обрізко Я. С. Попко Повне судове рішення складено 14.03.2018 року