Постанова № 72715221, 13.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/9081/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Обрізка І.М., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

представника позивача Шейхет Мейлах Гершович

представника позивача Шнир Я.Б.

представника відповідача Рудницької М.О.

представника третьої особи Карпин М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у справі № 813/3016/16 за адміністративним позовом Єврейської релігійної громади "ТУРЕЙ ЗАГАВ" ("ЗОЛОТА РОЗА") до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Львівська обласна державна адміністрація про визнання протиправною і скасування постанови,-

судді в 1-й інстанції - Кедик М.В.,

час ухвалення рішення - 24.07.2017 року, 11:19 год.,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 31.07.2017 року,

В С Т А Н О В И В :

12 вересня 2017 року Єврейська релігійна громада "ТУРЕЙ ЗАГАВ" ("ЗОЛОТА РОЗА") звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівської обласної державної адміністрації, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. від 31.08.2015 про закінчення виконавчого провадження № 50964275.

Позовні вимоги мотивує тим, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 у справі № 813/3786/15 зобов'язано Львівську обласну державну адміністрацію розглянути звернення вих. № 249-2015 від 02.06.2015 з питань прийняття рішення про передачу в безоплатне користування (або повернення у власність) позивачу культових будівель Шхити та споруд Микви та прийняти відповідне рішення, повідомивши позивача про його результати. Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 28.04.2016 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 50964275 за виконавчим листом № 813/3786/15 виданого Львівським окружним адміністративним судом від 06.04.2017. Однак, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень суду Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. 31.08.2016 прийнято постанову ВП № 50964275 про закінчення виконавчого провадження, керуючись листом Львівської обласної державної адміністрації від 13.06.2016 № 5/9-4571/0/2-164-2 та листом № 5/5-4675/0/2-16/4-2 від 17.06.216. Стверджує, що дана постанова є незаконною та передчасною з огляду на те, що вказані листи Львівської обласної державної адміністрації не можуть вважатись належним доказом виконання рішення суду, без прийняття відповідного розпорядження головою Львівської обласної державної адміністрації.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у справі № 813/3016/16 позовні вимоги задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, застосував норми Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, що не діяв на момент виникнення спірних правовідносин. Період спірних правовідносин становить з 28.04.2016 року (відкриття виконавчого провадження) по 31.08.2016 року (завершення виконавчого провадження), а Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року набрав законної сили лише 05.10.2016 року.

Просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у справі № 813/3016/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що Львівський апеляційний адміністративний суд прийняв постанову від 08.02.2016 у справі № 813/3786/15 за позовом Єврейської релігійної громади "ТУРЕЙ ЗАГАВ" ("ЗОЛОТА РОЗА") до Львівської обласної державної адміністрації, якою визнано протиправною бездіяльність Львівської обласної державної адміністрації щодо розгляду звернення вих. №249-2015 від 02.06.2015, зобов'язано Львівську обласну державну адміністрацію розглянути звернення вих. № 249-2015 від 02.06.2015 з питань прийняття рішення про передачу в безоплатне користування (або повертаються у власність) позивачу культові будівлі Шхити та споруд Микви та прийняти відповідне рішення, повідомивши позивача про його результати.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. від 28.04.2016 року відкрито виконавче провадження № 50964275 за виконавчим листом № 813/3786/15, виданим Львівським адміністративним окружним судом 06.04.2016 року.

Львівською обласною державною адміністрацією на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2016 року № 50964275 скеровано лист від 13.06.2016 № 5/9-4571/0/2-16/4-2 у якому повідомлено, що про результати розгляду та прийняте рішення обласна державна адміністрація листом від 10.06.2016 року № 5/15-4548/0/2-16/4-23 поінформувала автора звернення.

Львівською обласною державною адміністрацією на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2016 року № 50964275 скеровано лист від 17.06.2016 № 5/5-4675/0/2-16/4-2, у якому зазначено, що в доповнення листа від 13.06.2016 року № 5/9-4571/0/2-16/4-2 обласна державна адміністрація надсилає копію листа адресованого на ім'я керівника Єврейської релігійної громади "ТУРЕЙ ЗАГАВ" ("ЗОЛОТА РОЗА") м. Львова Мейлаха Шейхета про відмову у прийнятті рішення щодо передачі у безоплатне користування чи повернення у власність будівель Шхити та споруди Микви в межах будинку по вул. Арсенальній, 7 у м. Львові.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. 31.08.2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 50964275, з примусового виконання виконавчого листа № 813/3786/15 виданого 06.04.2016 року Львівським окружним адміністративним судом.

Вважаючи дії відповідача щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження протиправними, а постанову такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 року у справі № 813/3786/15 зобов'язано Львівську обласну державну адміністрацію розглянути звернення вих. № 249-2015 від 02.06.2015 року з питань прийняття рішення про передачу в безоплатне користування (або повертаються у власність) позивачу культові будівлі Шхити та споруд Микви та прийняти відповідне рішення, повідомивши позивача про його результати.

У постанові Львівського апеляційного адміністративного суду, зокрема зазначено про обов'язок відповідача розглянути звернення і клопотання позивача та за результатами їх розгляду прийняти відповідне рішення як акт місцевої державної адміністрації, і про прийняте рішення повідомити заявників.

06.04.2016 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 813/3786/15 про зобов'язання Львівську обласну державну адміністрацію розглянути звернення вих. № 249-2015 від 02.06.2015 року з питань прийняття рішення про передачу в безоплатне користування (або повертаються у власність) позивачу культові будівлі Шхити та споруд Микви та прийняти відповідне рішення, повідомивши позивача про його результати.

На виконання вказаного судового рішення державний виконавець відкрив виконавче провадження № 50964275. Пунктом 9 частини 1 статті 39 цього ж Закону встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, лише у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, державний виконавець приймає рішення про закінчення виконавчого провадження.

Як зазначено в тексті оскарженої постанови, відповідач закінчив виконавче провадження у зв'язку з тим, що на адресу відділу надійшов лист Львівської обласної державної адміністрації від 13.06.2016 № 5/9-4571/0/2-16/4-2 та лист № 5/5-4675/0/2-16/4-2, про те що Львівською обласною державною адміністрацією розглянуто звернення від 02.06.2015 року № 249-2015 та прийнято відповідне рішення, чим виконано виконавчий документ.

Відповідно до листа Львівської обласної державної адміністрації від 10.06.2016 року № 5/15-4548/0/2-16/4-23, на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду прийнято постанову від 08.02.2016 року у справі № 813/3786/15, обласна державна адміністрація розглянула звернення 02.06.2015 року № 249-2015 та повідомила, що зважаючи на відсутність законодавчої регламентації питання щодо необхідності прийняття органом влади рішення про відмову у передачі релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування, орган влади за результатами розгляду клопотання інформує заявника про прийняте рішення без прийняття окремого розпорядчого акту.

Однак, суд першої інстанції звернув увагу на неправомірне закінчення спірного виконавчого провадження державним виконавцем, оскільки як з матеріалів справи, так і з вище вказаного листа Львівської обласної державної адміністрації, не вбачається фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно, підстави вважати рішення виконаним та підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні.

За таких обставин, суд першої інстанції вважає, що в державного виконавця були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а тому постанова про закінчення виконавчого провадження від 31.08.2016 №50964275 є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів лише частково погоджується з таким висновком та аргументами суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» передбачено, що при розгляді справ суди повинні керуватися положеннями Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Кодексу адміністративного судочинства, законами України від 24 березня 1998 року №202/98-ВР «Про державну виконавчу службу», від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» ( в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року), іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 1 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року набирає чинності одночасно з набранням чинності Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», крім статей 8,9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року №1403-VIII набрав чинності 05.10.2016 року.

Отже, Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV втратив чинність із набранням законної сили Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року №1403-VIII (крім статті 4), а саме 05.10.2016 року.

Колегія суддів встановила, що період спірних правовідносин становить з 28.04.2016 року (відкриття виконавчого провадження) по 31.08.2016 року (завершення виконавчого провадження), а тому при вирішенні даного спору необхідно керуватися Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом та вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

31.08.2016 року відповідач закінчив виконавче провадження у зв'язку з тим, що на адресу відділу надійшов лист Львівської обласної державної адміністрації від 13.06.2016 року № 5/9-4571/0/2-16/4-2 та лист № 5/5-4675/0/2-16/4-2, про те що Львівською обласною державною адміністрацією розглянуто звернення від 02.06.2015 року № 249-2015 та прийнято відповідне рішення, чим виконано виконавчий документ.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 у справі № 813/3786/15 зобов'язано Львівську обласну державну адміністрацію розглянути звернення вих. № 249-2015 від 02.06.2015 з питань прийняття рішення про передачу в безоплатне користування (або повертаються у власність) позивачу культові будівлі Шхити та споруд Микви та прийняти відповідне рішення, повідомивши позивача про його результати.

У постанові Львівського апеляційного адміністративного суду, зокрема зазначено про обов'язок відповідача розглянути звернення і клопотання позивача та за результатами їх розгляду прийняти відповідне рішення як акт місцевої державної адміністрації, і про прийняте рішення повідомити заявників.

Згідно Закону України «Про виконавче провадження» лише у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, державний виконавець приймає рішення про закінчення виконавчого провадження.

Як зазначено в тексті оскарженої постанови, відповідач закінчив виконавче провадження у зв'язку з тим, що на адресу відділу надійшов лист Львівської обласної державної адміністрації від 13.06.2016 № 5/9-4571/0/2-16/4-2 та лист № 5/5-4675/0/2-16/4-2, про те що Львівською обласною державною адміністрацією розглянуто звернення від 02.06.2015 № 249-2015 та прийнято відповідне рішення, чим виконано виконавчий документ.

Відповідно до листа Львівської обласної державної адміністрації від 10.06.2016 № 5/15-4548/0/2-16/4-23, на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду прийнято постанову від 08.02.2016 у справі № 813/3786/15, обласна державна адміністрація розглянула звернення 02.06.2015 № 249-2015 та повідомила, що зважаючи на відсутність законодавчої регламентації питання щодо необхідності прийняття органом влади рішення про відмову у передачі релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування, орган влади за результатами розгляду клопотання інформує заявника про прийняте рішення без прийняття окремого розпорядчого акту.

Однак, колегія суддів звертає увагу на неправомірне закінчення спірного виконавчого провадження державним виконавцем, оскільки як з матеріалів справи, так і з вище вказаного листа Львівської обласної державної адміністрації, не вбачається фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно, підстави вважати рішення виконаним та підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні.

А відтак, аргументи апеляційної скарги жодним чином не спростовують обставин встановлених судом та заперечуються матеріалами справи, однак містять підстави, які свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, прийшла до висновку неправильне застосування судом першої інстанції матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що даний адміністративний позов є підставним, обґрунтованим і підлягав до задоволення.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова.

Керуючись ст. 243,308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у справі № 813/3016/16 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. від 31.08.2015 про закінчення виконавчого провадження № 50964275.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Єврейської релігійної громади "ТУРЕЙ ЗАГАВ" ("ЗОЛОТА РОЗА") (ЄДРПОУ 36416892) судові витрати у сумі 1379 (одна тисяча триста сімдесят дев'ять) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді І. М. Обрізко Я. С. Попко Повне судове рішення складено 13.03.2018 року