Постанова № 72715172, 01.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/23621/15 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малтюроп Юкрейн" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0032941506 від 15.06.2015, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Малтюроп Юкрейн" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2015 №0032941506.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з авансових внесків з податку на прибуток товариства з обмеженою відповідальністю "Малтюроп Юкрейн" за березень 2014 року - лютий 2015 року, за результатами чого складено акт від 22.05.2015 №322/26-59-15-06-94.

Згідно акту перевірки, встановлено порушення платником термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства від 02.07.2014 за 2013 рік платником задекларовано 843 755,00 грн. авансового внеску, що несвоєчасно сплачувався платником (затримка до 30 днів).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 №0032941506, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за вказане порушення до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% від 4156104,86 грн., що становить 415 610,49 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, зазначив про обґрунтованість тверджень позивача про те, що причиною виникнення недоїмки став факт неналежного адміністрування податків з боку контролюючого органу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 36.1. ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно абзацу першого п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абзацом четвертим вказаного пункту ПК України визначено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

За приписами абзаців п'ятого та шостого п.57.1 ст.57 ПК України на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом; якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань (абз. 11 п. 57.1 ст. 57 ПК України).

У відповідності до п.п. 153.3.1, 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 ПК України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Підпунктом 153.3.3 ст.153 ПК України передбачено, що платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного тріоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.

У відповідності до пп.153.3.4 п.153.3 ст.153 ПК України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Колегія суддів звертає увагу, що питання виникнення у ТОВ «Малтюроп Юкрейн» обов'язку зі сплати авансового внеску з податку на прибуток за результатами 2013 року було предметом розгляду в адміністративній справі № 826/7727/15 за позовом ТОВ «Малтюроп Юкрейн» до ДПІ у Шевченківському районі головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій щодо визначення податкового боргу в розмірі 425 515,47 грн. з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, скасування вимоги від 10.03.2015 №5900-25 про сплату податкового боргу в з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 425 515,47 грн., зобов'язання здійснити коригування даних в картці особового рахунку. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2015 у вказаній справі, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015, суд встановив наступне.

Виходячи з зазначеної суми податку, нарахованої до сплати позивачем за звітний (податковий) період 2013 рік, сума щомісячного авансового платежу з податку на прибуток визначена позивачем у рядку 23 Декларації у розмірі 843 755,00 грн. При цьому, виходячи з даних додатку ЗП до вказаної декларації, позивачем за рядком 13 Декларації задекларовано зменшення нарахованої суми податку у розмірі 10 959 881,00 грн., яке виникло за рахунок сплачених протягом звітного року авансових внесків з податку та сплати авансових внесків з податку на прибуток у зв'язку із виплатою дивідендів у звітному (податковому) періоді. З урахуванням наведених показників, враховуючи наявну у позивача переплату зі сплати податку на прибуток підприємств за рахунок внесення ним авансових внесків з податку, позивачем правомірно визначено у звітному (податковому) періоді 2013 рік задеклароване від'ємне значення суми податку, яке підлягає сплаті у відповідному періоді.

Суд вважає правомірним врахування позивачем сплачених ним у 2013 році авансових внесків під час виплати дивідендів в рахунок авансових внесків, які мали бути ним сплачені протягом 2014 року.

З огляду на зазначене, судом у справі №826/7727/15 зроблено висновок про протиправність вимоги ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві від 10.03.2015 №5900-25 про сплату суми податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 425 515,47 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 22.05.2015 №322/26-59-15-06-94, сума 425 515,50 грн., визначена як сума сплаченого податкового боргу, є сумою, нарахованою контролюючим органом у скасованій вимозі від 10.03.2015 №5900-25 про сплату суми податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 425 515,47 грн.

Крім того, згідно долученої до матеріалів справи копії листа Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби Центрального офісу з обслуговування великих платників від 28.03.2016 №6593/10/28-10-23-26, позивача на його запит повідомлено про те, що станом на 14.03.2016 на виконання судових рішень у справі №826/7727/15 відповідно до даних інтегрованих карток позивача податковий борг з податку на прибуток, створених за участю іноземних інвесторів (кбк - 11020300) не обліковується, податкову вимогу від 10.03.2015 №5900-25 скасовано.

Тобто, причиною виникнення недоїмки став факт неналежного адміністрування податків з боку контролюючого органу, а саме: невідображення по особовому рахунку позивача існуючої переплати податку на прибуток в розмірі 417 413,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.

Повний текст постанови виготовлено 06.03.2018.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Кучма А.Ю.

Карпушова О.В.