Постанова № 72714921, 13.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3577/17 Суддя першої інстанції: Харченко С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа - Києво-Святошинська місцева прокуратура Київської області, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» (далі - Позивач, ТОВ «Вітаполіс») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач, Києво-Святошинська ОДПІ), третя особа - Києво-Святошинська місцева прокуратура Київської області (далі - Третя особа, Києво-Святошинська місцева прокуратура), про:

- визнання незаконним та скасування рішення Києво-Святошинської ОДПІ від 14.03.2017 року без вихідного номера (індексу);

- зобов'язання Києво-Святошинської ОДПІ прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць лютий 2017 року з додатками та доповненням до неї ТОВ «Вітаполіс» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих Позивачем документів від 14.03.2017 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 року позовну заяву залишено без руху.

У грудні 2017 року ТОВ «Вітаполіс» до суду першої інстанції подано заяву про роз'яснення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 року про залишення позовної заяви без руху, надавши відповіді на такі питання:

- чому (на якій підставі якого закону) ОСОБА_1 жіночої статі вдалась до підписання складеної особою чоловічої статі ухвали від 24.10.2017 року у справі №810/3577/17?

- чому і на підставі якого закону обставини в ухвалі судді Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 року не є підтвердженими дослідженими у судовому засіданні доказами?

- чому (на якій підставі якого закону) ОСОБА_1 в порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод допустила розширене тлумачення норми ч. 3 ст. 106 КАС України у редакції до 15.12.2017 року і вважає, що ця норма стосовно Позивача містить вимогу додавання до позовної заяви не документа про сплату судового збору, а документа про сплату судового збору у достатньому для цієї судді розмірі?

- чому і на підставі якого закону суддя Київського окружного адміністративного суду дійшла висновку про те, що Позивачем об'єднано у позовній заяві дві позовні вимоги немайнового характеру?

- чому (на підставі якого закону) ОСОБА_1 при визначенні кількості позовних вимог, подання яких полягає оплаті судовим збором, не врахувала положень постанови Пленуму цього ж Суду від 05.02.2016 року №2 та проігнорувала критерії вважання «ефективними» засобів судового захисту порушених прав?

- чому (на підставі якого закону) ОСОБА_1 після одержання позовної заяви Позивача не керувалась, як суддя, принципом верховенства права, адже до позовної заяви було додано документ про сплату судового збору, і в цій частині позовна заява відповідає вимогам ч. 3 ст. 106 КАС України у редакції до 15.12.2017 року?

- чому (на підставі якого закону) суддя перевірила не зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, а повноту сплати такого збору, адже Закон України «Про судовий збір» вимагає від суду перевіряти не повноту зарахування судового збору, а лише факт такого зарахування?

- чому (на підставі якого закону) ОСОБА_1 обрана суддею безстроково до дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», продовжує здійснювати свої повноваження як суддя?

- чому (на підставі якого закону), незважаючи на те, що перший та третій абзац частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначають правила та практичний приклад оплати судовим збором подання до суду позовних заяв майнового та немайнового характеру, дію розташованого між ними другого абзацу частини третьої цієї статті суддя Київського окружного адміністративного суду поширила на справу №810/3577/17 за позовом лише немайнового характеру з кількома позовними вимогами?

- чому (на підставі якого закону) ОСОБА_1 зважилась на поведінку, несумісну з Бангалорськими принципами поведінки суддів?

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 року у задоволенні заяви про роз'яснення рішення відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що викладене в ухвалі від 24.10.2017 року рішення є чітким, зрозумілим та належно обґрунтованим у мотивувальній частині, а викладені у заяві Позивача доводи, на думку суду, є незгодою зі змістом ухвали та небажанням її виконувати в установленому судом порядку.

Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду заяви до суду першої інстанції. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Наголошує, що, по-перше, оскаржувана ухвала постановлена неповноважним судом, по-друге, судове рішення безпідставно прийнято без проведення судового засідання, по-третє, роз'яснення судового рішення повинно було створити умови для продовження строку усунення недоліків позовної заяви, по-четверте, даним рішенням порушено право особи на доступ до суду, по-п'яте, відмова у роз'ясненні ухвали унеможливило її виконання Позивачем, по-шосте, судом безпідставно здійснено тлумачення закону замість його застосування, по-сьоме, суддею не враховано положення постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року №2, по-восьме, оскаржувана ухвала постановлена суддею жіночої статі від імені особи чоловічої статі, по-дев'яте, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом безпідставно допущене розширене тлумачення положень ст. 106 КАС України у редакції до 15.12.2017 року, по-десяте, суд прийшов до необґрунтованого висновку, що у позовній заяві об'єднано дві позовні вимоги, по-одинадцяте, не було застосовано принцип верховенства права, по-дванадцяте, судом безпідставно перевірялася повнота сплати судового збору, а не лише факт його оплати, по-тринадцяте, без належних правових підстав судом поширено на спірні правовідносини абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», по-чотирнадцяте, поведінкою судді порушено Бангалорські принципи.

У межах встановленого ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2018 року строку відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.

Відповідач та Третя особа, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення, Київський окружний адміністративний суд виходив з того, що ухвала від 24.10.2017 року про залишення позовної заяви без руху не є чітким, зрозумілим, належним чином обґрунтованим у мотивувальній частині рішенням, яке не потребує додаткового роз'яснення.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Зі змісту наведеного законодавчого припису випливає, що роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його тяжко виконати, оскільки має місце значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

У заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Відтак, очевидним є те, що суд може роз'яснити рішення яке підлягає виконанню.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 254 КАС України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

У розумінні цієї норми необхідність роз'яснення судового рішення виникає тоді, коли воно є нечітким за змістом, неясним і незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть його виконувати. Зі сказаного випливає також, що роз'ясненню підлягає судове рішення, яким суд розв'язав спір по суті, тобто якщо воно впливає на права, обов'язки та інтереси учасників спірних правовідносин. Але не підлягає роз'ясненню те, що прийнято з процесуальних питань, які не стосуються суті спору, що виник між сторонами у справі, а лише вказує на ту чи ту процесуальну дію, прийняту судом у межах наданих йому повноважень.

Наведена правова позиція міститься в ухвалі Верховного Суду України від 10.02.2017 року у справі №810/4033/15.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що в якості підстав для роз'яснення рішення Позивач визначає свою незгоду з мотивами та висновками ухвали суду першої інстанції від 24.10.2017 року про залишення позовної заяви без руху, що, на переконання суду, є підставою для оскарження судового рішення у встановленому процесуальним законом порядку та не охоплюється правовим регулюванням положень ст. 254 КАС України.

Поряд з цим, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом першої інстанції вказано, що, оскільки в адміністративному позові заявлено дві немайнові вимоги, то судовий збір належить сплатити за кожну з них. Водночас, як зазначив суд в ухвалі від 24.10.2017 року, судовий збір було сплачено Позивачем лише за одну позовну вимогу, у зв'язку з чим ТОВ «Вітаполіс» необхідно подати до суду докази сплати судового збору у порядку та розмірі, визначених ст. ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір». Тобто, в указаній ухвалі зазначено підстави залишення позовної заяви без руху та вказано на спосіб усунення недоліків.

Таким чином, оскільки ухвала Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 року про залишення без руху позовної заяви ТОВ «Вітаполіс» не належить до судового рішення, яким спір вирішено по суті, є чіткою, зрозумілою та належним чином вмотивованою з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України, підстави для задоволення заяви про роз'яснення рішення відсутні, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Посилання Апелянта на те, що розгляд заяви про роз'яснення рішення здійснювався судом першої інстанції без проведення судового засідання судовою колегією оцінюється критично, оскільки в силу ч. 3 ст. 254 КАС України вирішення питання про роз'яснення судового рішення у судовому засіданні з повідомленням учасників справи є правом, а не обов'язком суду. Наведеним, поряд з іншим, спростовується аргумент ТОВ «Вітаполіс» про порушення суддею Київського окружного адміністративного суду Бангалорський принципів поведінки судді в частині обмеження особи брати участь у судовому засіданні.

Твердження Апелянта про ухвалення судового рішення неповноважним судом з підстав, що суддя був обраний безстроково до набрання чинності 30.09.2016 року Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», судова колегія вважає безпідставним з огляду на те, що згідно пп. 3 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» судді, які обрані суддями безстроково, продовжують здійснювати свої повноваження до звільнення або до припинення їх повноважень з підстав, визначених Конституцією України.

Викладене в апеляційній скарзі твердження ТОВ «Вітаполіс» про те, що ухвалу про відмову у роз'ясненні судового рішення складено іншою особою, оскільки судове рішення написане від імені особи чоловічого роду, у той час як суддя, що постановила ухвалу від 22.01.2018 року, є жінкою, судова колегія вважає безпідставним з огляду на те, що положеннями статті 169 КАС України передбачено, що питання про повернення позовної заяви вирішує суддя, а згідно відомостей з орфографічних словників української мови слово «суддя» є іменником чоловічого роду.

Оцінюючи доводи Апелянта в частині в того, роз'яснення судового рішення повинно було створити умови для продовження строку усунення недоліків позовної заяви; даним рішенням порушено право особи на доступ до суду; відмова у роз'ясненні ухвали унеможливило її виконання Позивачем; судом безпідставно в ухвалі від 24.10.2017 року здійснено тлумачення закону замість його застосування; суддею не враховано положення постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року №2; в ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом безпідставно допущене розширене тлумачення положень ст. 106 КАС України у редакції до 15.12.2017 року; суд прийшов до необґрунтованого висновку, що у позовній заяві об'єднано дві позовні вимоги; при постановленні ухвали від 24.10.2017 року не було застосовано принцип верховенства права; судом безпідставно перевірялася повнота сплати судового збору, а не лише факт його оплати; без належних правових підстав судом поширено на спірні правовідносини абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що останні стосуються порушень, допущених, на переконання ТОВ «Вітаполіс», судом першої інстанції при постановленні ухвали від 24.10.2017 року, перегляд якої в апеляційному порядку Позивачем ініційовано не було. Надання ж оцінки судовому рішенню, яке не є предметом оскарження, суд апеляційної інстанції не уповноважений процесуальним законом.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 254, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа - Києво-Святошинська місцева прокуратура Київської області, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 13» березня 2018 року.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.