Постанова № 72714915, 13.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 751/8483/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Горбенко Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій стосовно відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 червня 2017 року, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2454-VI, з урахуванням норм рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, включивши до розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріальну допомогу на оздоровлення та проводити його виплату без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України, подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, а саме: ст. ст. 133, 134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 90 КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити постанову суду першої інстанції без змін, посилаючись не необґрунтованість вимог апеляційної скарги.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до положень ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та не оспорюється учасниками справи, що позивач перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 01 жовтня 2016 року та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86 % суддівської винагороди, призначеної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2454-VI, з урахуванням норм рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016.

15 травня 2017 року позивач звернувся до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки господарського суду Чернігівської області від 15 травня 2017 року № 06-23/699/17 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. У дану довідку включено у тому числі і 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу працюючого судді 1333,33 грн.

Листом від 02 серпня 2017 року № 1037/02/М-7 відповідач відмовив позивачу у проведенні такого перерахунку, оскільки допомога на оздоровлення не є складовою суддівської винагороди, тому для включення її до складу заробітної плати для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підстави відсутні.

Позивач, вважаючи такі дії протиправними, відмову необґрунтованою, а свої законні права порушеними, звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, адже відносить до заохочувальних і компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Поняття суддівської винагороди, визначене ч. 2 ст. 133 Закону №2453-VI, є комплексним, а перелік зазначених її складових є сталим та вичерпним.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 133 вказаного Закону, іншого визначення поняття грошового забезпечення суддів діюче законодавство не передбачає.

Ст. 141 Закону № 2453-VI передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.16р. (надалі - Закон № 1402-VIII).

Пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII установлено, що після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII).

Виходячи з аналізу вказаних правових норм вбачається, що судді у відставці виплачується за його вибором щомісячне довічне грошове утримання, у максимальному розмірі 90% заробітної плати (суддівської винагороди) судді, яка обчислюється з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Тобто, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром суддівської винагороди.

Власне законодавством, чинним станом на час призначення позивачу щомісячного грошового утримання, так і чинним на час звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про здійснення перерахунку передбачений чіткий перелік складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді, до якого матеріальна допомога на оздоровлення не включається.

Таким чином, при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання слід керуватись положеннями ст. 133 Закону №2453-VI, згідно з якими матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, а тому підстави для врахування її для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання відсутні. Зазначений Закон є чинним, Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 27 лютого 2018 року по справі № 738/1343/17.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та свідчать про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність скасування постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 грудня 2017 року та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, ст.ст. 241, 242, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задовольнити.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 грудня 2017 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 13 березня 2018 року.