Постанова № 72714751, 13.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1615/17

Категорія: 6.2.1 Головуючий в І інстанції Бездрабка О.І.

Місце ухвалення: м. Херсон

Дата складання повного тексту: 11.12.2017 р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук’янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме: просив визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, викладену в листі від 01 червня 2017 року № І-5649/0-1643/6-17, у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,1662 га під будівлями та спорудами млина, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на території Радянської сільської ради Білозерського району Херсонської області, для ведення особистого селянського господарства та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,1662 га, під будівлями та спорудами млина, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, викладену в листі від 01 червня 2017 року № І-5649/0-1643/6-17, у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,1662 га під будівлями та спорудами млина, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на території Радянської сільської ради Білозерського району Херсонської області, для ведення особистого селянського господарства. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,1662 га, під будівлями та спорудами млина, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн.

В апеляційній скарзі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права та матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником нерухомого майна - будівель і споруд млина, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27 листопада 2015 року, укладеного між позивачем та Сільськогосподарським кооперативом «Радянська земля».

14 березня 2016 року Радянська сільська рада Білозерського району Херсонської області звернулась із клопотанням до ГУ Держземагенства у Херсонській області, в якому зазначила, що не заперечує про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1, 1662 га, розташованої за межами населеного пункту.

ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки під будівлями та спорудами млина орієнтовною площею 1,1662 га, що розташована на території Радянської сільської ради Білозерського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства, на яку позивачеві листом від 30 листопада 2016 року № І-11338/0-2268/6-16-СГ відмовлено в наданні такого дозволу посилаючись на те, що об'єкт нерухомого майна сформований для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не для ведення особистого селянського господарства.

Розглянувши відповідну заяву позивача, 07 грудня 2016 року Білозерською районною державною адміністрацією Херсонської області прийнято розпорядження № 605, яким затверджено детальний план території вказаної земельної ділянки площею 1, 1662 га на території Радянської сільської ради Білозерського району Херсонської області.

Позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та вдруге отримав відмову, викладену в листі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 01 червня 2017 року № І-5649/0-1643/6-17, обґрунтовану тими ж підставами, що наведені в листі від 30 листопада 2016 року № І-11338/0-2268/6-16-СГ.

Не погоджуючись з правомірністю вказаної відмови позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наведене відповідачем обґрунтування відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є безпідставним та таким, що не ґрунтується на приписах ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, ч.2, ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно із ч.1, ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.6, ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з абз.1 ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом першої інстанції, в листах від 30.11.2016 р. та від 01.06.2017 р., як на підставу для відмови, відповідач посилається на те, що вважає нераціональним та недоцільним передачу частини земельного масиву, на якому розміщено будівлі і споруди млина, сформованого для ведення товарного виробництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, окремо громадянину у власність для ведення особистого селянського господарства.

Отже, з урахуванням наведених вище норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини та обґрунтувань, які стали підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги та вважає повністю правильним висновок суду першої інстанції про те, що ГУ Держгеокадастру у Херсонській області не навело будь-якої доказової бази, затвердженої у встановленому законом порядку, яка б підтверджувала таку нераціональність чи недоцільність відведення, або інформувала б про інше цільове призначення спірної земельної ділянки чи інший порядок її використання та охорони.

Крім того, відповідно до довідки відділу у Білозерському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 21.04.2017 р. № 0-21-0.20-8/164-17 земельна ділянка, яка проектується до відведення у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства, відноситься до сільськогосподарських земель під господарськими будівлями і дворами та має площу 1,1662 га, що відповідає заявленому виду використання - ведення особистого селянського господарства, а також законодавчо встановленому розміру площі, можливої для її відведення.

Статтею 6 Закону України "Про особисте селянське господарство" встановлено, що до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

Колегія суддів зазначає, що застосувавши вказану норму Закону України "Про особисте селянське господарство", суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що встановлений даною нормою перелік видів майна, що може використовуватись для ведення особистого селянського господарства, не є вичерпним, в свою чергу, жодною правовою нормою не заборонено використання будівель і споруд млина в особистому селянському господарстві.

Отже, є правильними і висновки в оскаржуваному рішенні суду про те, що наявність на земельній ділянці будівель млина, бункера під зерно та обслуговуючих їх споруд, не тільки не суперечить, а, навпаки, відповідає меті та змісту ведення особистого селянського господарства, оскільки така діяльність пов'язана з виробництвом, переробкою, зберіганням і споживанням сільськогосподарської продукції.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство", що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про правомірність відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки виходячи із обставин та матеріалів справ, доводів, зазначених відповідачем у відмовах, судом першої інстанції зроблено належним чином обґрунтований висновок про те, що доводи Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області не ґрунтуються на приписах ч.7 ст.118 ЗК України та не відповідають нормам чинного законодавства.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328, ст. 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 березня 2018 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук’янчук