Постанова № 72714417, 01.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1514/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу військової частини А 1815 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до військової частини А 1815 про визнання протиправними та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А 1815 про визнання протиправними та скасування наказу від 01.09.2017 № 95-рс про звільнення ОСОБА_3 з військової служби та пункту 1 наказу від 01.09.2017 № 61 про звільнення ОСОБА_3 з військової служби в запас та виключення зі списків частини.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах України у в/ч А1815 на посаді командира відділення гранатометного взводу механізованого батальйону відповідно до Контракту.

30.06.2017 "за порушення розпорядку дня" на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани; 05.07.2017 "за порушення розпорядку дня" - у вигляді суворої догани; 16.07.2017 "за порушення форми одягу" - у вигляді усної догани, про що свідчить запис у службовій картці позивача.

За фактом відсутності позивача на службі без поважних причин 07.08.2017, в/ч А 1815 видано наказ № 34 від 07.08.2017 про проведення службового розслідування, за результатами якого складено акт, затверджений наказом командира в/ч А 1815 від 22.08.2017.

У пункті 1 наказу ТВО командира в/ч А 1815 від 22.08.2017 № 291 "Про результатами службового розслідування відносно молодшого сержанта ОСОБА_3, який був відсутнім на військовій службі 07.08.2017" зазначено: "…за систематичне порушення військової дисципліни, відсутність на службі без поважних причин, порушення статей 11,12,14,16 Статуту військової служби та статей 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та розпорядку дня військової частини А1815 відповідно до статті 51 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України головного сержанта гранатометного взводу механізованого батальйону молодшого сержанта ОСОБА_3 звільнити з військової служби за службовою невідповідністю".

01.09.2017 ОСОБА_3 звільнено з військової служби в запас через службову невідповідність за підпунктом "е" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", що підтверджується наказом № 95-РС.

Наказом В/ч А1815 (по стройовій частині) від 01.09.2017 № 61 ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Підставою звільнення позивача зі служби слугував висновок службового розслідування (акт службового розслідування) від 22.08.2017, в якому зазначено, що 07.08.2017 позивач був відсутній на службі без поважних причин. Крім того, 30.06.2017 та 16.07.2017 на ОСОБА_3 були накладені дисциплінарні стягнення за порушення військової дисципліни у вигляді доган.

ОСОБА_3, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами службового розслідування відповідач дійшов необґрунтованого висновку, що молодший сержант ОСОБА_3 систематично порушував військову дисципліну, розпорядок дня військової частини А1815 і що його діяння свідчать про невиконання (неналежне виконання) службових обов'язків, що є підставою для застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки встановлено цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пп. "е" п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов'язків.

Згідно з ст. 16 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно статті 51 Дисциплінарного статуту на сержантів (старшин) військової служби за контрактом, можуть бути накладені такі стягнення: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження в посаді; пониження у військовому званні на один ступінь; пониження у військовому званні на один ступінь з переведенням на нижчу посаду; позбавлення сержантського (старшинського) звання; звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю.

Частиною 3 статті 5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців, визначено статтями 83 - 84 Дисциплінарного статуту, згідно яких на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту, після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем проведено службове розслідування, що оформлено актом службового розслідування, який затверджений ТВО командира в/ч А 1815 від 22.08.2017. У вказаному акті службового розслідування зазначено, що позивач 07.08.2017 був відсутній на службі без поважних причин.

Також, відповідач зазначив, що у позивача за період проходження служби мало місце систематичне порушення військової дисципліни, зокрема, у вигляді догани від 30.06.2017 "за порушення розпорядку дня"; суворої догани від 05.07.2017 "за порушення розпорядку дня" та догани (усно) "за порушення форми одягу від 16.07.2017, про що зазначено у його службовій картці.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відсутність позивача на робочому місці 07.08.2017 обумовлена захворюванням його дитини та необхідності відвідування лікаря. Факт відвідування лікаря позивачем з дитиною підтверджено наявною в матеріалах справи випискою з історії розвитку дитини позивача.

Відтак, відсутність позивача за місцем проходження служби 07.08.2017 відбулась через поважну причину.

Крім того, відповідно до положень статей 97, 98 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Однак колегія суддів звертає увагу, що зазначені у службовій картці позивача дані не підтверджені будь-якими доказами, які б у своїй сукупності свідчили про порушення позивачем військової дисципліни, за що він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності 30.06.2017, 05.07.2017 та 16.07.2017

До того ж, сам факт наявності не знятих дисциплінарних стягнень (доган), не може слугувати підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби у разі відсутності порушення військової дисципліни.

Матеріали справи не містять факту умисного порушення ОСОБА_3 своїх службових обов'язків, жодних негативних наслідків від його дій не настало.

Пунктом 228 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10.12.2008 № 1153/2008 передбачено, що звільнення з військової служби через службову невідповідність здійснюється в разі: застосування до військовослужбовця відповідного дисциплінарного стягнення, передбаченого Дисциплінарним статутом Збройних Сил України; прийняття рішення про звільнення осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період (крім прапорщиків і мічманів) за фактом невиконання (неналежного виконання) ними службових обов'язків, що призвело до тяжких наслідків або створило загрозу настання таких наслідків; неможливості призначення військовослужбовця, якому відмовлено (якому скасовано) у відповідній формі допуску до відомостей, що становлять державну таємницю, на посаду, яка не передбачає такого допуску, та неможливості звільнення з військової служби за іншими підставами, передбаченими законодавством.

Таким чином, лише наявність усіх перелічених складових впливає на визначення ступеня вини правопорушника, відповідно, на визначення виду дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів вважає, що відповідачем було порушено Інструкцію про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 № 82 (далі-Інструкція) .

Згідно з розділом 4 Інструкції за результатами службового розслідування складається акт, у якому обов'язково зазначається, зокрема суть порушення.

Однак з акту службового розслідування не зрозуміло, за яке порушення позивач притягується до дисциплінарної відповідальності: чи за відсутність на службі 07.08.2017 без поважних причин, чи за неповідомлення безпосереднього керівника про знаходження з дитиною у лікарні.

Крім того, вирішуючи спір по суті суд також зважає на те, що при обранні позивачу дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби, відповідач жодним чином не обґрунтував необхідності застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.

Зважаючи на приведені обставини, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних наказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини А 1815 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.

Повний текст постанови виготовлено 06.03.2018.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.