Постанова № 72714273, 13.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1247/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту: 06.12.2017р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом ПрАТ "Казанківське хлібоприймальне підприємство" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2017 р., -

В С Т А Н О В И Л А :

ПрАТ "Казанківське хлібоприймальне підприємство" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2017р.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року адміністративний позов ПрАТ "Казанківське хлібоприймальне підприємство" задоволений частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 20.03.2017 р. № 0003071410 в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 204336,64 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 51084,16 грн.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Головного управління ДФС у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в частині задоволення адміністративного позову, в зв'язку з тим, що воно у вказаній частині, постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Головного управління ДФС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2008 р. позивач уклав договір оренди землі з Казанківською РДА, за умовами якого отримав в оренду земельну ділянку на території Веселобалківської сільської ради площею 9,7366 га для промислового використання. Згідно п. 5, 9 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 818439,12 грн., а орендна плата розраховується в розмірі 2% від нормативної грошової оцінки. Договір було укладено на 5 років.

По закінченню строку дії договору оренди землі позивач 11.11.2013 р. звернувся до Казанківської РДА для поновлення договору оренди, однак отримав роз'яснення, що питання про поновлення договору оренди відноситься до повноважень Головного управління Держземагентства у Миколаївській області. Позивач не звертався до компетентного органу з пропозицією укласти договір оренди, однак продовжував користуватися земельною ділянкою, нараховував і сплачував оренду плату, виходячи з попереднього розміру нормативної грошової оцінки землі.

У листопаді-грудні 2016 р. Баштанською об'єднаною ДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області проведено позапланову невиїзну перевірку позивача в частині повноти нарахування та сплати до бюджету орендної плати за земельні ділянки, результати якої оформлені актом від 15.12.2016 р. № 290/14-32100883.

За висновками перевірки позивачем порушено п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, а саме: занижено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки на 242116,33 грн. (з квітня 2014 р. по лютий 2016 р.).

20.03.2017 р. на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано основне зобов'язання з орендної плати в сумі 242116,33 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 60529,08 грн.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно розрахунку контролюючого органу, позивач у 2015 р. мав сплатити орендну плату в розмірі 229278,41 грн.

16.02.2015 р. позивач подав податкову декларацію з орендної плати за землю за 2015 р. у сумі 286368,74 грн. Вказані кошти сплачені в повному обсязі.

19.02.2015 р. позивач подав уточнюючу податкову декларацію, в якій зменшив податкове зобов'язання з 286368,74 грн. до 24941,77 грн..

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про те, що позивач фактично сплатив орендну плату за 2015 р. у більшому розмірі, ніж було розраховано контролюючим органом, однак, виходячи з розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач за 2015 р. збільшив позивачу податкове зобов'язання з орендної плати на 204336,64 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію в сумі 51084,16 грн. (25%).

Отже, оскільки за 2015 р. позивач фактично сплатив орендну плату у більшому розмірі, ніж було нараховано контролюючим органом, що підтверджується листом Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області щодо надходження коштів до місцевого бюджету Веселобалківської сільської ради, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про протиправне збільшення відповідачем податкове зобов'язання позивача з орендної плати за 2015 р..

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, штрафна санкція за 2015 р. нарахована на підставі п. 120.1 ст. 120 ПК України за неправильне визначення в уточнюючому розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З урахуванням встановлених обставин та наведеної вище норми ПК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у випадку виявлення неправильного декларування в уточнюючому розрахунку, за умови сплати нарахованого податковим органом зобов'язання в повному обсязі, відповідач мав застосувати до позивача штрафну санкцію в розмірі 170 грн. і не збільшувати податкове зобов'язання, яке й так уже було сплачене до бюджету.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправне нарахування позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за 2015 р. у сумі 204336,64 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 51084,16 грн., та відповідно про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2017 р. в частині суми 204336,64 грн. - з основного зобов'язання та 51084,16 грн. - зі штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони взагалі не містять в собі посилань на те, які висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи чи нормам матеріального права, регулюючим спірні правовідносини, та містять лише посилання на необхідність сплати платником податків орендної плати у розмірі, який не може бути меншим, ніж визначений п.288.5 ст.288 Податкового Кодексу України.

Натомість, відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції застосував висновки Верховного Суду України про те, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати, і зазначив про те, що сплачуючи орендну плату, виходячи з розміру 2% від нормативної грошової оцінки, позивачем було занижено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки з квітня до грудня 2014 р. у сумі 7488,54 грн., у зв'язку із чим у вказаній частині позову відмовив.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст.322, ст. 325, ст.327, ст. 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 13 березня 2018 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук'янчук