Рішення № 72714025, 12.03.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/143/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боднарюка О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюка О.В.

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до військової частина А-2582 Міністерства оборони України , про нарахування та стягнення невиплаченої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся до суду з позовом до Військової частини А 2582 (далі - відповідач), в якому з урахуванням письмової та усної заяви про уточнення позовних вимог, яка занесена до протоколу судового засідання просив:

- зобов'язати військову частину А-2582 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату (грошове забезпечення) за листопад - грудень 2017 року в загальній сумі 22163,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що являється офіцером (в званні капітан) військової частини А2582. Службу в сухопутних Збройних Силах України проходив згідно із контрактом від 20.10.2012 року (строком на п'ять років згідно п.3 Контракту ). Зазначив, що після закінчення дії контракту продовжував проходити військову службу у військовій частині А 2582, оскільки був відсутній наказ про звільнення.

26 грудня 2017 року, позивач звільнений з військової служби в запас згідно наказу № 161 командира військової частини А-2582 та з 01 листопада 2017 року по 26 грудня 2017 року, йому не нараховано та не виплачено грошове забезпечення в той час коли він продовжував проходити службу.

Також позивач вказав, що він неодноразово звертався до відповідача з рапортами, щодо усунення перешкод у виплаті заробітної плати (грошового забезпечення), однак такі клопотання залишились без задоволення.

Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та виплати йому заробітної плати в період за листопад – грудень 2017 року протиправним, звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції вказав, що передбачені законодавством про працю норми її оплати, порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб, здійснення грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється спеціальним законодавством.

Відповідно до пункту 37.1.5 розділу ХХХVII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовця Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністра оборони від 11.06.2008 року № 260 у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня закінчення строку контракту, а в разі продовження його дії - до дня закінчення такого продовження за підставами, визначеними законодавством.

З урахуванням вказаної норми зазначив, що у разі звільнення з військової служби по закінченню контракту грошове забезпечення виплачується до дня закінчення строку контракту.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача заперечив щодо позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з підстав наведених у відзиві.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, заслухавши пояснення учасників справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України, який укладений між позивачем строком на п'ять років (п.3 Контракту) та відповідачем 10 серпня 2012 року, набрав чинності 20 жовтня 2012 року – позивач зобов’язався проходити військову службу в Збройних силах України протягом строку контракту (а.с.8-9).

Факт проходження позивачем військової служби, після закінчення контракту підтверджується наступними доказами:

- витяг з наказу командира військової частини А-2582 (по строковій частині) від 02.11.2017 року № 156-НР, з якого вбачається, що позивач 03.11.2017 року заступав начальником варти в добовий наряд (а.с. 10);

- витяг з наказу командира військової частини А-2582 (по строковій частині) від 03.11.2017 року № 159-НР, з якого вбачається, що позивач 06.11.2017 року заступав начальником варти в добовий наряд (а.с. 11);

- витяг з наказу командира військової частини А-2582 (по строковій частині) від 08.11.2017 року № 162-НР, з якого вбачається, що позивач 09.11.2017 року заступав начальником варти в добовий наряд (а.с. 12);

- витяг з наказу командира військової частини А-2582 (по строковій частині) від 13.11.2017 року № 167-НР, з якого вбачається, що позивач 14.11.2017 року заступав черговим частини в добовий наряд (а.с. 13);

- витяг з наказу командира військової частини А 2582 (по строковій частині) від 16. 11.2017 року № 170-НР, з якого вбачається, що позивач 17.11.2017 року заступав черговим частини в добовий наряд (а.с. 16);

- витяг з наказу командира військової частини А-2582 (по строковій частині) від 20.11.2017 року № 174-НР, з якого вбачається, що позивач 21.11.2017 року заступав черговим частини в добовий наряд (а.с. 15);

- витяг з наказу командира військової частини А-2582 (по строковій частині) від 24.11.2017 року № 178-НР, з якого вбачається, що позивач 25.11.2017 року заступав черговим частини в добовий наряд (а.с. 14);

- витяг з наказу командира військової частини А-2582 (по строковій частині) від 27.11.2017 року № 181-НР, з якого вбачається, що позивач 28.11.2017 року заступав черговим частини в добовий наряд (а.с. 17);

- витяг з наказу командира військової частини А-2582 (по строковій частині) від 01.12.2017 року № 186-НР, з якого вбачається, що позивач 03.12.2017 року заступав черговим частини в добовий наряд (а.с. 18);

- витяг з наказу командира військової частини А-2582 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.11.2017 року № 577, з якого вбачається, що позивач проводив службове розслідування (а.с. 19).

26.12.2017 року позивача згідно витягу із наказу № 161 командира військової частини (по стройовій частині) звільнено з військової служби в запас на підставі наказу командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (по особовому складу ) №78 від 19.11.2017 року згідно підпункту "і" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", які проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу та з 26.12.2017 року виключено зі списків особового складу частин та всіх видів забезпечення (а.с.23).

Згідно довідки від 04.01.2018 року про нараховане позивачу грошове забезпечення за 2017 рік вбачається, що за період з січня по жовтень 2017 позивач отримав кошти в сумі - 145609,89 грн., за листопад-грудень 2017р. (грошове забезпечення) - 0,00 грн., за грудень 2017 року (компенсація за невикористану відпустку, матеріальну допомогу, одноразову допомогу при звільненні) в сумі - 66375, 55 грн., на загальну суму - 211985,44 грн. (а.с.6)

20.12.2017 року позивач звернувся до відповідача з рапортом про виплату йому заборгованості по грошовому забезпеченню (а.с. 22).

21.01.2018 року позивачу за підписом Начальника Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку надано лист №1/187, згідно з яким повідомлено про порушення посадовими особами військової частини А-2582 функціональних обов'язків та інших нормативно правових актів щодо припинення нарахування та виплати грошового забезпечення без погоджень, та у зв'язку із відсутністю у посадових осіб військової служби правопорядку повноважень відшкодування та повернення даних коштів. Позивачу запропоновано звернутись до суду для відновлення прав та законних інтересів (а.с. 44-45).

Згідно довідки - розрахунок про нарахування грошового забезпечення позивачу (якщо б йому продовжили контракт) за період з листопада по 26 грудня 2017 року (до дня звільнення) - грошове забезпечення ОСОБА_1 складає з урахуванням всіх необхідних відрахувань – 22163,48 грн. (а.с.161)

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення нормативно-правових актів, та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” , Закон України "Про Збройні Сили України", та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

В пункті 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначено, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто, стосується того, наскільки обставини справи, що розглядається в цілому давали заявникові право на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу. Тобто, майно у визначенні Першого протоколу до Конвенції охоплює як власне майно, так і майнові права - належні до виплати кошти, відповідно до національного законодавства.

Не нарахування та не виплата позивачу грошового забезпечення в період фактичного проходження ним військової служби після закінчення контракту є порушенням права позивача на володіння цим майном.

Статтею 43 Конституції України передбачено право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

В ході судового розгляду справи представником відповідача не заперечувався той факт, що позивач по закінченню строку дії контракту фактично продовжував проходити службу у військовій частині.

Згідно частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.

Відповідно до частини 2 та частини 3 статті 24 вказаного вище Закону закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Аналіз наведених вище норм і обставин справи дає підстави вважати, що позивач проходив військову службу за контрактом в період до виключення його зі списків особового складу військової частини, тобто до 26 грудня 2017 року.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 р. N 260 (далі Інструкція №260).

Відповідно до пункту 1.10 Інструкції №260 грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Відповідно до підпункту 37.1.1 пункту 37.1 Інструкції № 260 у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби займають посади, на які були призначені, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пункту 37.2 цієї Інструкції).

У межах установлених цим підпунктом строків, зазначеним військовослужбовцям, які не здали справи і не склали обов'язки за посадою до дня одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення, грошове забезпечення виплачується за період здавання справ і обов'язків за посадою.

Як зазначалось вище, в період з дати закінчення терміну дії контракту по день звільнення - 26.12.2017 року, позивачем фактично виконувались посадові обов'язки на посаді заступника командира 2 десантно - штурмої роти - інструктора з повітряно - десантної підготовки військової частини А 2582, він заступав до добових нарядів черговим, начальником варти та проводив службове розслідування, що підтверджується матеріалами справи, проте грошове забезпечення за даний період позивачу не нараховувалось та не виплачувалось, крім того жодних наказів про припинення виплати грошового забезпечення посадовими особами військової частини А 2582 не видавалось.

Згідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, а відтак адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з підстав наведених вище.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в свою чергу в даному спорі не довів правомірність вчиненої бездіяльності по невиплаті грошового забезпечення позивачу.

Враховуючи те, що позивач в даній категорії справ звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати військову частину А-2582 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату (грошове забезпечення) за листопад - грудень 2017 року в загальній сумі 22163,48 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне судове рішення складено 14 березня 2018 р..

Суддя Боднарюк О.В.