Рішення № 72713988, 06.03.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/394/18

РІШЕННЯ

іменем України

06 березня 2018 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участі:секретаря судового засідання Бачок О.В. представника позивача ОСОБА_1 представника відповідачів ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України , Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до відповідачів, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 з врахуванням відсотку втрати працездатності;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Хмельницькій області надіслати висновок, виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України затвердити висновок.

06.02.18 року ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16 червня 2017 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду по справі 822/1435/17 задоволено позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС України в Хмельницькій області та визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо неподання до Державної фіскальної служби України у 15-ти денний строк з дня реєстрації заяви висновку щодо виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, і зобов'язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про нарахування та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 закону України "Про міліцію".

Всупереч чинному законодавству Головне управління ДФС України у Хмельницькій області не вірно сформувало висновок, та нарахувало розмір одноразової грошової, враховуючи відсоток втрати працездатності зазначений у довідці МСЕК, а ДФС України затвердила висновок з врахуванням відсотку втрати працездатності, не керуючись при цьому жодним нормативно правовим актом.

Позивач зазначає, що відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями, ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України 05.06.2012 року за № 420, ступінь втрати професійного працездатності встановлюється : при І групі інвалідності – не вище 100%, при ІІ групі - не вище 85%, при ІІІ групі інвалідності – не вище 65 %.

Статтею 23 Закону України "Про міліцію" визначено, що грошова допомога надається залежно від ступеня втрати працездатності та в подальшому розмір такої допомоги залежить саме від встановлення інвалідності певної групи.

Ступінь втрати працездатності установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав позивач до ушкодження здоров'я.

МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги, відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 05.06.2012 року № 420, тобто ступінь втрати працездатності впливає лише на встановлення групи інвалідності органами медико-соціальної експертної комісії, а не органами Державної фіскальної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги.

Позивач зазначає, що розрахунок здійснений Головним управлінням ДФС в Хмельницькій області не відповідає жодним нормативно-правовим актам, що регулюють питання виплати одноразової грошової допомоги, не вказано жодних посилань відповідача також і на внутрішні розпорядження, накази, порядки ДФС України, щодо нарахування саме таким чином одноразової грошової допомоги, а тому здійснення такого розрахунку на думку позивача є надуманим, суб’єктивним, та таким що не відповідає чинному законодавству України.

Тому враховуючи викладені обставини, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Позивач в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, та надала суду пояснення за змістом даного адміністративного позову.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, та надала суду пояснення згідно відзиву поданого на даний адміністративний позов.

В обгрунтування відзиву зазначила, що відповідачами повністю правомірно сформовано та затверджено висновок про призначення одноразової допомоги ОСОБА_3 з врахуванням відсотку втрати працездатності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.06.2017 року у справі № 822/1435/17 вирішено задовольнити позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС України в Хмельницькій області та зобов'язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України у висновок про нарахування та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 закону України "Про міліцію".

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 року по справі № 822/1435/17 вирішено апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року - без змін.

Виконуючи постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року у справі № 822/1435/17, відповідачі висновком від 27.11.2017 року, призначили ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у розмірі 72 000 грн., з врахуванням відсотку втрати працездатності, керуючись частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" №565-XII та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, виходячи із 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Вказане підтверджується висновком про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції від 27.11.2017 року та платіжним дорученням № 29 від 24.01.2018 року.

Позивач вважаючи, що відповідачами неправильно сформовано та затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції від 27.11.2017 року, враховуючи відсоток втрати працездатності зазначений у довідці МСЕК, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов’язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров’я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На момент подання заяви (рапорту) про виплату грошової допомоги, у зв’язку з установленням інвалідності діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850.

Згідно пункту 3 вказаного Порядку грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов’язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Тобто, як у Законі так і в Порядку, чітко зазначений розмір виплати в 150- кратному розмірі прожиткового мінімуму у разі встановлення другої групи інвалідності, про що Хмельницький окружний адміністративний суд зазначив у постанові від 16.06.2017 року по справі № 822/1435/17, яка набрала законної сили 05.09.2017 року.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто обставина про те, що позивач має право на отримання грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи, доказування не потребує.

Щодо права позивача на отримання вказаної допомоги без врахування відсотку втрати працездатності суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов’язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Суд зазначає, що наведена норма імперативно вказує на розмір необхідної до виплати допомоги.

Зазначення у ній "залежно від ступеня втрати працездатності" жодним чином не впливає на визначення розміру такої допомоги від інших обставин, крім власне, встановлення певної групи інвалідності.

Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісія ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України 05.06.2012 року за № 420, ступінь втрати професійного працездатності встановлюється: при І групі інвалідності – не вище 100%, при ІІ групі - не вище 85%, при ІІІ групі інвалідності – не вище 65 %.

Таким чином, у разі ймовірного застосування відсотку ступеня втрати працездатності, як зазначають відповідачі у відзиві, у разі встановлення особам ІІ та ІІІ груп інвалідності, вони взагалі не претендували б на визначений законом розмір допомоги 200-кратний та 150-ти кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Відтак суд робить висновок, що стаття 23 Закону України "Про міліцію" вказує, що грошова допомога надається залежно від ступеня втрати працездатності та в подальшому конкретизує, що розмір такої допомоги залежить саме від встановлення інвалідності певної групи.

Ступінь втрати працездатності установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав позивач до ушкодження здоров'я.

МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги, відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 05.06.2012 року № 420, тобто ступінь втрати працездатності впливає лише на встановлення групи інвалідності органами медико-соціальної експертної комісії, а не органами Державної фіскальної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги з встановленням відповідної групи інвалідності.

Суд зазначає, що у постанові Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.06.2017 року Головне управління ДФС у Хмельницькій області зобов'язано надіслати до ДФС України висновок про нарахування та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Таким чином, постанова не містить кількох варіантів тлумачення, при цьому у разі, якщо призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, необхідно було б здійснити з врахуванням показника ступеня втрати працездатності позивача (відповідного коригування), про це було б обов'язково вказано у рішенні суду.

З врахуванням викладених обставин суд приходить до висновку, що відповідач - ДФС України при затвердженні висновку про призначення одноразової допомоги ОСОБА_3 з врахуванням відсотку втрати працездатності діяв протиправно, а тому позовні про визнання дій Державної фіскальної служби України щодо затвердження висновку про призначення одноразової допомоги ОСОБА_3 з врахуванням відсотку втрати працездатності - протиправними, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог, в яких позивач просить суд зобов’язати Головне управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області надіслати висновок, виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та зобов’язати Державну фіскальну службу України затвердити вказаний висновок, суд зазначає наступне.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосуванні практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Беручи до уваги статтю 13 Конвенції, яка вказує про те, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави_(п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Сhahal v. Тhе United Kingdom, (22414/93) [1996] ЕСНR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу на те що, з огляду на наявність затвердженого протиправного висновку про призначення одноразової допомоги ОСОБА_3 з врахуванням відсотку втрати працездатності, позивач - ОСОБА_3 фактично не має можливості реалізувати своє право на отримання такої одноразової грошової допомоги без врахування втрати працездатності, тому суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України, яким майору податкової міліції ОСОБА_3 призначена одноразова грошова допомога з врахуванням відсотку втрати працездатності - в сумі 72 000 грн.

Суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління ДФС у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції ОСОБА_3, виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, без врахування відсотку втрати працездатності.

Суд зазначає, що він не може зобов’язати Державну фіскальну службу України затвердити висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 без врахуванням відсотку втрати працездатності, оскільки така дія передбачається у майбутньому стосовно ще неіснуючого висновку, а резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє, тому у задоволенні позовної вимоги про зобовязання Державної фіскальної служби України затвердити вказаний висновок, необхідно відмовити.

З врахуванням викладених обставин, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 29000) до Державної фіскальної служби України (04655, Львівська площа, 8, м. Київ-53, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у Хмельницькій області (29000, вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 39492190) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -задовольнити частково.

Визнати дії Державної фіскальної служби України щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 з врахуванням відсотку втрати працездатності - протиправними.

Визнати протиправним та скасувати висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України, яким майору податкової міліції ОСОБА_3 призначена одноразова грошова допомога з врахуванням відсотку втрати працездатності - в сумі 72 000 грн.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції ОСОБА_3, виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, без врахування відсотку втрати працездатності.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 704,80 грн., (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 704,80 грн., (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12 березня 2018 року

Головуючий суддя ОСОБА_5