Постанова № 72713937, 27.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4338/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В. Час і місце ухвалення: 16:19 м. Одеса

Дата складання повного тексту: 27.11.2017.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Лавришині А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог від 03 листопада 2017 року) до Головного територіального управління юстиції (далі ГТУЮ) в Одеській області про:

- визнання протиправним та скасування Наказу ГТУЮ в Одеській області №963-к від 24 липня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ в Одеській області;

- поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу матеріально - технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ в Одеській області з 25 липня 2017 року;

- допуску до негайного виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ в Одеській області;

- стягнення з ГТУЮ в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741) на користь ОСОБА_2 (номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1) середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу;

- допуску до негайного виконання постанови в частині стягнення з ГТУЮ в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741) на користь ОСОБА_2 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 14 477, 69 грн.;

- стягнення з ГТУЮ в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741) на користь ОСОБА_2 (номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1) - 2 171 грн. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що зазначені в наказі обставини не відповідають дійсності, оскільки зміни жодних істотних умов державної служби не було та заяв про незгоду проходження державної служби позивач не надавала; порушено встановлену законодавством процедуру звільнення державного службовця; відповідач ні в повідомленні про звільнення, ні в наказі про звільнення не вказав жодної підстави для припинення державної служби; власник або уповноважений ним орган зобов'язані запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації; лише через 4 дні після звільнення з позивачем проведено розрахунок, що є порушенням норм закону, оскільки виплата вихідної допомоги та всіх сум, належних працівнику від підприємства, установи, організації, здійснюється в день звільнення працівника (ст. 116 КЗпП України).

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що твердження позивача є безпідставними, оскільки наявна заява про звільнення, написана власноруч ОСОБА_2, яка надійшла та зареєстрована у ГТУЮ в Одеській області за Вх. №13884/04-39 від 24 липня 2017 року. В заяві чітко зазначено дату та підставу звільнення, отже, посилання в позові на порушення встановлених законом процедур та строків повідомлення не відповідають дійсності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

13 березня 2017 року Наказом ГТУЮ в Одеській області №355-к від 13 березня 2017 року ОСОБА_2 присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії "Б".

26 травня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено: "У зв'язку із введенням в дію нової структури та штатної чисельності Головного територіального управління юстиції в Одеській області, затвердженої 10 травня 2017 року, яка вводиться в дію на підставі Наказу ГТУЮ в Одеській області від 23 травня 2017 року №687-к "Про введення в дію структури та штатної чисельності, штатного розпису на 2017 рік", відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України "Про державну службу" будуть змінені істотні умови державної служби.

Керуючись ч.4 ст. 43 Закону України "Про державну службу" пропоную Вам зайняти посаду державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби (далі Першого Київського ВДВС) м. Одеси ГТУЮ в Одеській області" (а/с. 50).

24 липня 2017 року ОСОБА_2 заявою повідомила начальника ГТУЮ в Одеській області Станіщук М.В. про свою відмову від запропонованої посади (а/с. 51).

24 липня 2017 року до ГТУЮ в Одеській області надійшла заява, в якій ОСОБА_2 просить звільнити її 24 липня 2017 року відповідно до п.6 ч.1 ст. 83 Закону України "Про державну службу" (у зв'язку з незгодою на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов).

Наказом ГТУЮ в Одеській області від 24 липня 2017 року №936-к ОСОБА_2, начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ в Одеській області звільнено з займаної посади 24 липня 2017 року, у зв'язку із її незгодою на проходження державної служби через зміну істотних умов державної служби, відповідно до п.6 ч.1 ст. 83 Закону України "Про державну службу"; виплачено відповідно до ч.3 ст. 83 цього Закону вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати; виплачено ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 08 вересня 2016 року по 24 липня 2017 року за 03 календарних дні.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у спосіб та у межах наданих повноважень з урахуванням приписів чинного законодавства.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ст. ст. 43, 83 Закону України "Про державну службу".

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується, що визначені відповідачем підстави для звільнення за відсутності фактичних змін істотних умов праці є необґрунтованими та протиправними.

Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги, що заява про звільнення в разі незгоди на проходження державної служби через зміну істотних умов державної служби відповідно до ч.1 ст. 83 Закону України "Про державну службу" була написана під тиском штучно створених обставин відповідачем. Заяви про звільнення за власним бажанням не писала та не мала наміру насправді припинити трудові відносини за власною ініціативою.

ОСОБА_2 зазначає, що її звільнення було вимушене (учинено під тиском з боку роботодавця) та здійснене з порушенням її трудових прав: без її відома та попередження було скорочено посаду яку вона обіймала, жодної альтернативи працювати на рівнозначній посаді з вини відповідача у неї не було. Звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки у неї не було волевиявлення на звільнення з роботи (а.с.242).

Апелянт вказує, що надані до суду Акт про відмову від підписання та ознайомлення із розрахунком при звільнені та Акт відмову від ознайомлення з наказом про звільнення датовані 24 липня 2017 року є службовим підробленням документів посадовими особами ГТУЮ в Одеській області, вчинені шляхом складання неправдивих документів зміст яких повністю не відповідає дійсності та надання їх до суду. Дата складання та обставини зазначені в Актах повністю не відповідають дійсності та спростовуються письмовими запереченнями відповідача, що є в матеріалах справи. Відповідач визнав, що звільнення було здійснено наприкінці робочого дня і відповідно відповідач не здійснив розрахунок з ОСОБА_2

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIIІ, яким визначено новий перелік підстав припинення державної служби.

Вказаний Закон України визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до п.п.2, 3 ст. 5 Закону України "Про державну службу" відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Вичерпний перелік підстав для припинення державної служби визначено ст. 83 вказаного Закону України.

Так, відповідно до ст. 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється:

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (ст. 84 цього Закону);

2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (ст.85 цього Закону);

3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (ст. 86 цього Закону);

4) за ініціативою суб'єкта призначення (ст. 87 цього Закону);

5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (ст. 88 цього Закону);

6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (ст. 43 цього Закону).

Встановлено, що 13 березня 2017 року (згідно із Наказом ГТУЮ в Одеський області №355-к від 13 березня 2017 року) ОСОБА_2 було присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії "Б", як такій, що успішно пройшла випробування та 24 липня 2017 року звільнено з посади начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ в Одеській області у зв'язку із її незгодою на проходження державної служби через зміну істотних умов державної служби відповідно до п.6 ч.1 ст. 83 Закону України "Про державну службу".

Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України "Про державну службу" встановлено, що підставами для зміни істотних умов державної служби є:

· ліквідація або реорганізація державного органу;

· зменшення фонду оплати праці державного органу;

· скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов'язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов'язків (ч.2 ст. 43 Закону України "Про державну службу").

Відповідно до ч.3 ст. 43 вказаного Закону України зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов'язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Щодо правомірності алгоритму дій відповідача та доводів апелянта про те що звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства (оскільки у неї не було волевиявлення на звільнення з роботи) судова колегія зазначає наступне.

Про зміну істотних умов служби, з урахуванням ч.4 ст. 43 Закону України "Про державну службу", керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі п.6 ч.1 ст. 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

З матеріалів справи вбачається, що 26 травня 2017 року апелянт була повідомлена про те, що у зв'язку із введенням в дію нової структури та штатної чисельності ГТУЮ в Одеській області, затвердженої 10 травня 2017 року, яка вводиться в дію на підставі Наказу ГТУЮ в Одеській області від 23 травня 2017 року №687-к "Про введення в дію структури та штатної чисельності, штатного розпису на 2017 рік", відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України "Про державну службу" у неї будуть змінені істотні умови державної служби.

ОСОБА_2 було запропоновано зайняти посаду державного виконавця Першого Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеський області, що відповідає приписам ч.4 ст. 43 Закону.

Також попереджено, що у разі, якщо вона не згодна продовжувати проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби, її необхідно подати заяву про звільнення на підставі п.6 ч.1 ст. 83 Закону України "Про державну службу" або заяву про переведення на запропоновану посаду не пізніше як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з цим повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов служби від неї не надійдуть заяви, зазначені вище, ОСОБА_2 буде вважається такою, що погодилась на продовження проходження державної служби. З дня попередження по день фактичного звільнення зобов'язані виконувати свої посадові обов'язки та дотримуватись правил внутрішнього службового розпорядку.

Крім того, в порядку ч.5 ст. 43 Закону України "Про державну службу", було повідомлено ОСОБА_2, що у разі незгоди із зміною істотних умов державної служби вона має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному ст. 11 Закону України "Про державну службу" (а.с. 50).

Таким чином, ОСОБА_2 у разі її незгоди із зміною істотних умов державної служби мала право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному ст. 11 вказаного Закону України, однак таким правом не скористалась. Крім того, погодилась з пропозицією зайняти посаду державного виконавця Першого Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, про що свідчить її підпис на Повідомленні від 26 травня 2017 року (а.с.50 зв.).

Разом з тим, 24 липня 2017 року ОСОБА_2 заявою повідомила начальника ГТУЮ в Одеській області Станіщук М.В. про свою відмову від запропонованої посади (а.с. 51).

24 липня 2017 року до ГТУЮ в Одеській області надійшла заява, в якій ОСОБА_2 просить звільнити її 24 липня 2017 року відповідно до п.6 ч.1 ст. 83 Закону України "Про державну службу" (у зв'язку з незгодою на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов), яка зареєстрована в ГТУЮ в Одеській області за №13884/04-39 Вхід. №13884/04-39 (а.с. 52).

Наказом ГТУЮ в Одеській області від 24 липня 2017 року №936-к ОСОБА_2, начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ в Одеській області звільнено з займаної посади 24 липня 2017 року, у зв'язку із її незгодою на проходження державної служби через зміну істотних умов державної служби, відповідно до п.6 ч.1 ст. 83 Закону України "Про державну службу"; виплачено відповідно до ч.3 ст. 83 Закону вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати; виплачено ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 08 вересня 2016 року по 24 липня 2017 року за 03 календарних дні.

Отже, враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що волевиявлення ОСОБА_2 є важливим чинником у спірних правовідносинах, без яких неможливе вчинення правочину, таким волевиявленням є заява про її звільнення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що дія ОСОБА_2 (подання заяви про звільнення) є зовнішньою формою прояву волі ОСОБА_2, тобто являє собою усвідомлений акт.

Якщо воля виражається зовні у волевиявленні, то важливо й те, в якій формі воно має бути, щоб стверджувати про його наявність. Зазначене вказує на форму правочину (подання письмової заяви), що має значення для того, щоб вважати волю втіленою.

За загальним правилом доведення волі особи (ОСОБА_2.) до інших осіб - сторін правочину має відбуватися у спосіб, передбачений Законом.

Таким чином, відсутні порушення з боку відповідача при оцінці підстави для звільнення, а відтак про необґрунтованість доводів апелянта в цій частині.

Крім того, вказані правочини з боку сторін спірних правовідносин повністю відповідають процедурі визначеній приписами ст. 43 Закону України "Про державну службу", що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо доводів ОСОБА_2 про новоутворену посаду заступника начальника управління начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ в Одеській області, вбачається, що вона не є ідентичною попередній, передбачає значно більший обсяг повноважень, розширення переліку прав та вимог до професійної обізнаності та компетентності, визначених посадовою інструкцією, а тому відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України призначення на вказану посаду можливо лише за результатами конкурсу.

При цьому, апелянт ОСОБА_2 не подала заяву про переведення на новоутворену посаду, отже не виявила бажання, та не реалізувала право на проходження конкурсів на зайняття новоутвореної посади державної служби.

Зазначаючи про те, що надані до суду першої інстанції Акт про відмову від підписання та ознайомлення із розрахунком при звільнені та Акт відмови від ознайомлення з наказом про звільнення датовані 24 липня 2017 року є службовим підробленням документів посадовими особами ГТУЮ в Одеській області та вчинені шляхом складання неправдивих документів, зміст яких повністю не відповідає дійсності та надання їх до суду, ОСОБА_2 не надала ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції жодного доказу підробки вказаних документів.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 щодо скасування наказу про звільнення та поновлення його на посаді є безпідставними, відповідно не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо стягнення з ГТУЮ в Одеській області на користь апелянта середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме: через 03 дні після звільнення, судова колегія зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Разом з тим, на Державну казначейську службу України, як на учасника системи електронних платежів Національного банку України у цих відносинах, розповсюджує свою дію Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22.

Так, міжбанківський переказ виконується банками в строк, визначений правилами платіжної системи, який не може перевищувати трьох операційних днів відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", таким чином, позовна вимога ОСОБА_2 в частині стягнення з ГТУЮ в Одеській області на її користь середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, також не підлягає задоволенню.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову повністю.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 березня 2018 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук'янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.