Постанова № 72713889, 14.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Справа № 826/11249/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року у справі:

за позовом Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

до публічного акціонерного товариства

«Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ :

Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб в сумі 9040,76 грн. та податкового боргу з податку на нерухоме майно в сумі 1973,03 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що у відповідача наявний податковий борг з орендної плати з юридичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв'язку з чим йому було направлено податкову вимогу, яка не відкликалася та не оскаржувалася в адміністративному чи судовому порядку.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наголошує, що він перебуває у стані ліквідаційної процедури і до виниклих правовідносин з приводу податкового боргу застосовуються норми спеціального законодавства, а не ПК України.

У судове засідання 13.03.2018 р. сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ст. 310 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») є юридичною особою та перебуває на обліку Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області.

У податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 09.02.2015 р. № 9011100823 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» самостійно визначило податкове зобов'язання на 2015 рік в розмірі 2 027,64 грн. із сплатою щокварталу 506,91 грн.

У податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 02.04.2015 р. № 9058363429 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» самостійно визначило податкове зобов'язання на 2015 рік в розмірі 410,73 грн. із сплатою за І квартал - 41,07 грн., за ІІ-ІV квартали - по 123,22 грн.

У податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 12.02.2016 р. № 901566460 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» самостійно визначило податкове зобов'язання на 2016 рік в розмірі 2 851,08 грн. із сплатою щокварталу 712,77 грн.

У податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 15.09.2015 р. № 9192385381 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» самостійно визначило податкове зобов'язання за 2015 рік в розмірі 8 916,56 грн. зі сплатою щомісяця з січня по листопад - 743,05 грн., в грудні - 743,01 грн.

У податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 25.05.015 р. № 91046552132 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» самостійно визначило податкове зобов'язання за 2015 рік в розмірі 2 972,19 грн. зі сплатою щомісяця з січня по листопад - 247,68 грн., у грудні - 247,71 грн.

У податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 16.02.2016 р. № 9017751979 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» самостійно визначило податкове зобов'язання за 2016 рік в розмірі 12 781,28 грн. із сплатою щомісяця з січня по листопад - 1 065,11 грн., у грудні - 1 065,07 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 р. № 171 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 18.09.2015 р. по 17.12.2015 р.

Позивач з метою стягнення податкового боргу направив ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» податкову вимогу від 05.10.2015 р. № 3484-23, яка отримана Уповноваженою особою Банку 04.01.2016 р.

17.12.2015 р. Правлінням НБУ прийнято постанову № 898 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015 р. № 230 розпочато процедуру ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з 18.12.2015 р. по 17.12.2017 р. включно.

За відповідачем обліковується податковий борг із земельного податку в розмірі 9 040,76 грн., а саме: 745,05 грн. - термін сплати 30.09.2015 р., 745,05 грн. - термін сплати 30.10.2015 р., 745,05 грн. - термін сплати 30.11.2015 р., 745,05 грн. - термін сплати 30.12.2015 р., 743,01 грн. - термін сплати 30.01.2016 р., 1 065,11 грн. - термін сплати 01.03.2016 р., 1 065,11 грн. - термін сплати 30.03.2016 р., 1 065,11 грн. - термін сплати 30.04.2016 р., 1 065,11 грн. - термін сплати 30.05.2016 р., 1 065,11 грн. - термін сплати 30.06.2016 р.

Також за відповідачем обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно у розмірі 1 973,03 грн., а саме: 630,13 грн. - термін сплати 30.10.2015 р., 630,13 грн. - термін сплати 30.01.2016 р., 712,77 грн. - термін сплати 29.04.2016 р.

Таким чином, податковий борг ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виник після запровадження тимчасової адміністрації та під час проведення його ліквідаційної процедури.

Позивач, вважаючи, що така заборгованість підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку погашення податкового боргу відповідача має здійснюватися в порядку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» шляхом розгляду Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відповідної заяви про включення до реєстру кредиторів, а не шляхом стягнення коштів в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ( далі - Закон № 4452-VI ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 1.3 ст. 1 ПК України закріплено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

У пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Частинами 1, 5 статті 36 Закону № 4452-VI визначено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення..

Під час тимчасової адміністрації не здійснюється: Під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 46 Закону № 4452-VI передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону № 4452-VI під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що питання погашення податкових зобов'язань Банку у період процедури його ліквідації регулюється не ПК України, а спеціальним законодавством: Законом № 4452-VI, яким передбачено іншу процедуру - шляхом акцептування Уповноваженою особою вимог кредиторів.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що податковий борг відповідача, з приводу стягнення якого позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі, виник після запровадження тимчасової адміністрації, але претензійно-позовна робота податковим органом розпочата під час ліквідаційної процедури банку та в порядку ПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що погашення вказаної заборгованості за виниклих обставин має здійснюватися не в порядку ПК України, а на підставі Закону № 4452-VI шляхом включення до відповідної черги кредиторів, згідно із законодавчо визначеною процедурою, що обумовлює відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Доводи апелянта про те, що у відповідача наявний податковий борг з орендної плати з юридичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв'язку з чим йому було направлено податкову вимогу, яка не відкликалася та не оскаржувалася в адміністративному чи судовому порядку, є необґрунтованими з підстав, зазначених вище.

Таким чином проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 13 березня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.