Постанова № 72713609, 13.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 364/736/17 Головуючий у І інстанції Моргун Г. Л.Провадження № 22-ц/780/702/18 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 26 13.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого суддіБерезовенко Р.В., суддів:Олійника В.І., Сержанюка А.С.,з участю секретаряШуляка Д.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 01 грудня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом вказуючи, що 23.12.2011 року ОСОБА_6 за своєю заявою отримала картку ПАТ КБ «ПриватБанк» з встановленим лімітом на картковому рахунку. Вподальшому 16.04.2014 року ОСОБА_6 було переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку «Універсальна Gold» у виді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_6 порушує умови договору та не проводить в установлений термін оплату. Станом на 15.06.2017 року загальна заборгованість відповідача перед банком становить 18 056,09 грн.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_6 заборгованість по кредиту у сумі 18 056,09 грн. та судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Заочним рішенням Володарського районного суду Київської області від 01 грудня 2017 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства КБ «ПриваБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриваБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що правовідносини між сторонами виникли на підставі підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23.12.2011 року, внаслідок чого відповідачу було оформлено кредитну карту «Універсальна», ознайомлено з Тарифами обслуговування кредитних карт. Відповідно до чинного законодавства України, «Умови та Правила надання банківських послуг» є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком та його клієнтом. Зміст кредитного договору зафіксовано в заяві позичальника, в Умовах та Правилах надання банківських послуг. Крім того, було надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 23.12.2011 року станом на 15.06.2017 року. Отже, відповідно до вимог ст. 202 ЦК України, вчинено двосторонній кредитний договір, складовими якого виступають заяви, умови, правила та тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить її підпис в заяві.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального закону, а саме ч.2 ст.64 ЦПК України щодо витребування оригіналів доказів без клопотання осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою суду від 24 січня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 07 лютого 2018 року. Станом на 14 лютого 2018 року до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.12.2011 року ОСОБА_6 звернулася до публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» та своєю заявою виявила бажання отримати картку ПАТ КБ «ПриватБанк» з встановленим лімітом на картковому рахунку.

Вподальшому 16.04.2014 року ОСОБА_6 було переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку «Універсальна Gold» та встановлено ліміт коштів на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач стверджує, що відповідач порушила умови договору та не проводить в установлений термін оплату по кредиту.

Станом на 15.06.2017 року загальна заборгованість відповідача по кредиту становить 18 056,09 грн., з яких:

1 870,39 грн. - заборгованість за кредитом;

12 549,70 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

2 300,00 грн.- заборгованість за пенею та комісію;

500,00 грн.- штраф ( фіксована частина);

836,00 грн. - штраф ( процентна складова).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 10, 58-60 ЦПК України ( в ред.2004 року), ст.ст. 11, 60, 509, 526, 1050, 1054 ЦК України та виходив з наступних міркувань.

За ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За змістом ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення Кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитонадавач зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови.

Позивач до позовної заяви додав фотокопію анкети-заяви ОСОБА_6 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Досліджуючи її суд першої інстанції вказує, що названа фотокопія вкрай неналежної якості для її візуального сприйняття (а.с.6). Разом із тим, із цього документу можна встановити, що в ньому зазначені персональні дані відповідача щодо дати народження, місця проживання, реквізитів паспорту громадянина України, дата 23.12.2011 року та підпис. Вказана заява не містить більше жодних даних про умови договору.

Так, в заяві міститься розділ про те, що заявник просить надати йому перераховані нижче послуги: платіжна картка кредитка «Універсальна», зарплатна картка, картка Gold, пенсійна картка, ощадкнижка (депозит) дебетна особова картка, ідентифікація з паспортом. Заявник мав обрати банківську послугу, проставивши навпроти обраної послуги відмітку. Однак такої відмітки анкета-заява не містить. Також анкета-заява містить строку, в якій заявник мав вказати бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна»/ Gold, ця строка не заповнена. Крім того, анкета-заява не містить жодних даних про те, що відповідач отримав будь-яку картку, а також строк її дії.

Матеріали справи містять в собі витяги із тарифів та Умов і Правил надання банківських послуг ( а.с. 7-36). При цьому, копії вказаного витягу з тарифів та Умов і Правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача.

Виходячи із наведеного, доводи позивача про те, що банк виконав свої зобов»язання за договором, а ОСОБА_6 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, належними та допустимими доказами не підтверджуються.

Одночасно суд вважав, що надані при зверненні до суду завірені позивачем копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку ( а.с.7), витяги із тарифів та умов і правил надання банківських послуг ( а.с.7-36), є копіями невідомого походження, а відтак також не є належними та допустимими доказами у справі згідно положень ст.ст. 58-60 ЦПК України.

Така позиція суду узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду України, що відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Так, копіями невідомого походження, як зазначено в правових позиціях Верховного суду України, викладених у справах № 6-57743св10, № 6-29420св10 є будь-які копії документів, справжність яких неможливо перевірити шляхом співставлення із оригіналом. Окрім цього, згідно правових позицій Верховного суду України, викладених у справах № 6-240цс14, № 6-16цс15 не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо умови не містять підпису позичальника.

Для перевірки обставин, на які посилається позивач, місцевим судом ухвалою від 29.09.2017 року зобов'язано позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінали документів кредитної справи ОСОБА_6 (а.с.49-50). Позивач не виконав даної ухвали не надіслав суду оригіналів матеріалів, які повинні міститися у кредитній справі відповідача. При таких обставинах суд першої інстанції вказував, що позбавлений можливості перевірити належність та допустимість доказів, на які позивач посилався у своїй позовній заяві.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, із врахуванням вимог ст.ст. 11, 60, 509, 526, 1050, 1054 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано: належних доказів укладення договору; виконання договору банком; зарахування коштів на кредитну картку позичальника; видачу відповідачу готівкових коштів та ін.

Колегія суддів погоджується по суті з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.76 ч.1,2 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду всі наявні докази для підтвердження своїх позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.76 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, встановлені місцевим судом обставини дають підстави стверджувати, що всупереч положень ст.ст. 58-60 ЦПК України ( в ред. 2004 року), яка діяла на момент розгляду справи судом та ст.ст. 76-81 ЦПК України ( в ред. 2017 року) на підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі відповідачу кредитної картки "Універсальна", не надано належних доказів укладення та наявності обов»язку щодо виконання договору між сторонами, зарахування коштів на кредитну картку позичальника або видачу коштів готівкою та інш., а сама по собі заява, на думку колегії суддів, не свідчить про те, що банком були виконані умови кредитування та надані відповідні кошти відповідачу, тобто не надано доказів виконання саме банком, своїх зобов»язань за договором, у зв»язку з чим у відповідача виник обов»язок повернути кредит та сплатити проценти (ст.ст. 1046, 1054 ЦК України).

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального закону, а саме ч.2 ст.64 ЦПК України щодо витребування оригіналів доказів без клопотання осіб, які беруть участь у справі, як підстави для скасування рішення суду, то вони колегіїю суддів розцінюються критично, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно місцевим судом ухвалою від 29.09.2017 року зобов'язано позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінали документів кредитної справи ОСОБА_6 (а.с.49-50), і дана ухвала постановлена за відсутності відповідного клопотання з боку сторін по справі.

Однак, відповідно до ч.2 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відтак, колегія суддів вважає, що допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального законодавства не є безумовною підставою для скасування рішення суду, оскільки воно не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, переглянувши справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обгрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, яке підлягає залишенню без змін, оскільки не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 01 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: В.І. Олійник

А.С. Сержанюк