Постанова № 72713296, 13.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2018 рокусправа № 804/6651/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Семененка Я.В.

судді: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (суддя - Єфанова О.В., повний текст постанови складено 04.12.2017р.) у справі №804/6651/17 за позовом приватного акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В :

ПАТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0015211208 від 21.09.2017р., яким до підприємства застосовані штрафні санкції за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неправомірність оскарженого рішення з огляду на порушення відповідачем вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в частині введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; на порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки та на відсутність правових підстав для фінансової відповідальності підприємства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року позов задоволено. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, судом першої інстанції встановлено те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» ( нове найменування якого ПАТ «Дніпровська теплоелектроцентраль») та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції вказав на те, що в період дії мораторію не застосовуються санкції за затримку сплати зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію. З цих підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, яким до підприємства застосовані штрафні санкції за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Не погодившись з постановою суду, Головне управляння ДФС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги

відповідач посилається на те, що мораторій застосовується виключно до зобов'язань, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, тобто стосується конкурсних кредиторів. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що у спірному випадку контролюючий орган не має вимоги по сплаті грошових зобов'язань, у тому числі на дату введення мораторію, у зв'язку з чим відсутня вимога, виконання якої має зупинитись мораторієм. За позицією відповідача введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і штрафні санкції, у зв'язку із несплатою податкових зобов'язань, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін з огляду на його законність і обґрунтованість.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку ПАТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень, квітень та червень-жовтень 2015 року.

Перевірка проводилась з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань щодо податку на додану вартість по деклараціям з ПДВ за березень 2015 року № 907359606016 від 20.04.2015 року, за квітень 2015 року № 9100145899 від 19.05.2015 року, за червень 2015 року №9153413565 від 20.07.2015 року, за липень 2015 року № 9175241369 від 20.08.2015 року, за серпень 2015 року № 9194694775 від 21.09.2015 року, за вересень 2015 року №. 9214698340 від 19.10.2015 року, за жовтень 2015 року від 17.11.2015 року.

За результатами перевірки складено Акт №221/56/04-36-12-08/00130820 від 11.09.2017 pоку, в якому зроблено висновки про порушення підприємством вимог п.п.57.1 статті 57 глави 2 розділу II та пункту 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №0015211208 від 21.09.2017 року, яким ПАТ «Дніпровська Теплоелектроцентраль» зобов'язано сплатити штраф в розмірі 633994,40 грн.

Правомірність вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» ( нове найменування якого ПАТ «Дніпровська теплоелектроцентраль») та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно приписів ч. 1-3 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції на час порушення провадження у справі про банкрутство позивача, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З огляду на наведене можливо зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання, і є похідними від основного зобов'язання.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про наявність правових підстав для нарахування контролюючим органом, після введення мораторію, як поточних податкових зобов'язань так і штрафних (фінансових) санкції за ними.

В той же час, встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що застосовані відповідачем штрафні санкції стосуються податкових зобов'язань, строк сплати яких настав до введення мораторію.

Таким чином, оскільки штрафні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання, і є похідними від основного зобов'язання, то їх застосування за невиконання зобов'язань, строк виконання якого настав до введення мораторію, суперечить приписам ст..19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись статтями п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі №804/6651/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 13.03.2018р.

Повне судове рішення складено 14.03.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк