Ухвала суду № 72712427, 14.03.2018, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 375/929/16

2/379/19/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2018 року м.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: судді Василенка О.М.

при секретарях: Сальник О.Л., Бабенко О.Ю., Іванченко Т.Б.,

з участю адвоката: ОСОБА_1,

розглядаючи відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 про часткове розірвання договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

09.08.2016 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 про часткове розірвання договору довічного утримання, укладеного 08 грудня 2003 року.

11.08.2016 року позовну заяву залишено без руху, оскільки її подано без додержання вимог ст. 119 ЦПК України (чинного на 11.08.2016 р.), а саме, позивачем не зазначено доказів, якими він обгрунтовує свої вимоги, і, зокрема, доказів невиконання стороною відповідача взятих на себе за договором довічного утримання обов’язків, періодичного перебування позивача на стаціонарному лікуванні, його потреби у постійному сторонньому догляді та неодноразового вимагання відповідача відчужити житловий будинок, який перейшов у його співвласність відповідно до умов спірного договору довічного утримання. Надано строк для усунення недоліків.

22.08.2016 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 про часткове розірвання договору довічного утримання, укладеного 08 грудня 2003 року.

27.09.2016 року суд ухвалою задовольнив заяву представника позивачки про залишення без розгляду частини позовних вимог, а саме – вимоги про скасування державної реєстрації договору довічного утримання та вимоги про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

27.09.2016 року Рокитнянським районним судом Київської області ухвалено заочне рішення, яким:

- договір довічного утримання, укладений 08 грудня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 5024, розірвано у частині укладення останнього між ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

- скасувано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на частину житлового будинку з господарськими спорудами № 4 по вул. Леніна в с. Житні Гори Рокитнянського району Київської області.

10.04.2017 року суд ухвалою прийняв до провадження заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 27.09.2016 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про часткове розірвання договору довічного утримання, скасування його державної реєстрації та державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

24.04.2017 року суд за заявою відповідача від 25.03.2017 року скасував заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 27.09.2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про часткове розірвання договору довічного утримання.

27.04.2017 року, суд розглянувши заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, задовольнив її та ухвалив:

- накласти арешт на ? частину житлового будинку, належну на праві спільної часткової власності згідно договору довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області від 08 грудня 2003 року, ОСОБА_3, розташованого в с. Житні Гори Рокитнянського району Київської області по вул. Центральна 4;

- накласти арешт на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,6334 га, з яких 0,250 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, 0, 3834 га для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться в с. Житні Гори Рокитнянського району Київської області по вул. Центральна, 4 (Леніна, 4) та належить на праві спільної часткової власності відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 088754 ОСОБА_3 та ОСОБА_4

27.07.2017 року до початку розгляду спору по суті позивачка через свого представника подала до суду заяву про збільшення позовних вимог та уточнений зміст останніх, за якими просила частково розірвати договір довічного утримання в частині укладення 08 грудня 2003 року останнього нею з ОСОБА_3 та скасувати його державну реєстрацію, скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яким є ? частина домоволодіння по вул. Леніна, 4 в с. Житні Гори Рокитнянського району Київської області, а також просила визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданого на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_4. До того ж, представник позивачки заявила про необхідність залучити до участі у справі як співвідповідача – свідка позивачки по справі ОСОБА_4

27.07.2017 року за заявою представника позивачки суд ухвалою залучив свідка позивачки по справі ОСОБА_4 як співвідповідача по справі.

11.08.2017 року суд ухвалою задовольнив заяву відповідача про відвід судді та секретарю у частині відводу судді Литвину О.В. та змінив підсудність цивільної справи, передавши її на розгляд Таращанському районному суду Київської області.

14.12.2017 року під час розгляду справи № 375/929/16, №2/379/19/18 Таращанським районним судом Київської області були виявлені недоліки позовної заяви від 27.07.2017 р., і вона залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог цивільно-процесуального законодавства, а саме:

- не зазначено доказів, що підтверджують кожну з викладених в позові обставин, наявність підстав для звільнення від доказування. Крім того, не в повній мірі сплачено судовий збір. Відповідно до ухвали від 14.12.2017 року позивачці було надано строк на усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання нею даної ухвали, а саме – до 19.12.2017 року включно.

21.12.2017 року до суду надійшла заява представниці позивачки про усунення недоліків позовної заяви, передана до поштового відділення 19.12.2017 року. В ній зазначено, що оскільки предметом спору заявленого позову є чотири вимоги немайнового характеру (часткове розірвання договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку), з яких позивачкою оплачено лише дві, згідно квитанцій №70158118 від 02.08.2016 року в сумі 551,21 грн. та № 0.0.702475313.1 від 09.02.2017 року в сумі 640 грн., тому позивачка доплатила судовий збір за дві вимоги немайнового характеру в сумі 1280 грн., про що надала відповідні квитанції.

Також додала на усунення недоліків позовну заяву в новій редакції.

16.01.2018 року у судовому засіданні представниця відповідача ОСОБА_6 оголосила заяву відповідача ОСОБА_3 про залишення позовної заяви без розгляду, обґрунтовуючи, що позовна заява від 19.12.2017 року подана без додержання вимог викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, позивачка не усунула недоліків позовної заяви у встановлений судом строк та нею не сплачено судовий збір у визначеному законом розмірі. Також представниця відповідача обґрунтовує, що позивачка зловживає процесуальними правами, а саме: подала завідомо безпідставний позов, який має очевидно штучний характер; необґрунтовано та штучно об’єднала позовні вимоги; завідомо безпідставно залучила свого свідка ОСОБА_4 як співвідповідача.

Вирішуючи питання про належність усунення недоліків заявленого позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:

якщо позов подано до кількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з них (п. 4); викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5); попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи (п. 9); підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 10).

У порушення ч. 3. ст. 175 ЦПК України позивачкою у позовній заяві не зазначено зміст позовних вимог щодо кожного з співвідповідачів; не викладено обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги та не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини; відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи; не надано підтвердження позивачки про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до п. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до ч. 1. ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається:

- у позовах про визнання права власності на майно або його витребування – вартістю майна (п. 2);

- у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості (п. 9);

- у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог (п. 10).

Позивачка у позовній заяві, керуючись статтею 176 ЦПК України, втім, у порушення цієї норми, не зазначила ціни позову.

Зміст позовної заяви від 19.12.2017 року свідчить, що застосування способу захисту, обраного позивачем у частині вимог позивачки скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, не призводить до захисту її оспорюваного права. Отже, справа 375/929/16, №2/379/19/18 у частині зазначених вимог розгляду в суді не підлягає. Зазначені вимоги позивачки у разі розірвання договору довічного утримання через його невиконання набувачем є зайвими, оскільки правові наслідки такого розірвання прямо встановлені частиною 1 статті 756 ЦК України, згідно з якою поновлюється право власності у відчужувача, після чого він має звернутися до державного реєстратора з проханням провести реєстрацію поновленого права власності. Отже, справа № 375/929/16, №2/379/19/18 у частині зазначених вимог розгляду в суді не підлягає.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року (Справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання...».

Відповідно до ухвали Верховного Суду України від 8 червня 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Згідно Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року № 3613-УІ та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 посвідчення права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без оформлення державних актів.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року №449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553).

Співвідповідач ОСОБА_4, як випливає з позовної заяви, не перешкоджає реєстрації позивачкою належного їй (набутого за угодою про розірвання договору довічного утримання із ОСОБА_4В.) майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за добровільним зверненням позивачки. Тож права позивачки співвідповідачкою ОСОБА_4 не порушені та ОСОБА_4 не має відповідати за позовом.

Відповідно до ч. 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 4 статті 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У порушення ч. 2, 4, 8 ст. 83 ЦПК України позивачкою в позовній заяві від 19.12.2017 р., не надано до суду доказів, які вона повинна подати разом з поданням позовної заяви, зокрема доказів невиконання стороною відповідача взятих на себе за договором довічного утримання обов’язків, а саме, що відповідач не забезпечує її медикаментами, харчуванням, необхідною допомогою; що відповідач, коли позивачка звертається до нього за допомогою, принижує її та вчиняє сварки; що відповідач не надає жодної матеріальної допомоги на лікування та доказів у потребі такого лікування та рецептів від лікарів; що відповідач неодноразово наполягав на продажі житлового будинку, чим фактично бажає позбавити позивачку свого місця проживання.

Позивачка в порушення ч. 8 статті 83 ЦПК України не повідомила суд і не зазначила докази, які не можуть бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; доказів, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

До того ж, представниця відповідача ОСОБА_6 під час розгляду справи 16.01.2018 року, а також відповідач ОСОБА_3 у заяві про залишення позовної заяви без розгляду від 16.01.2018 року, заявили, що судовий збір, сплачений позивачкою, що підтверджується квитанцією № 0.0.702475313.1 від 09.02.2017 року в сумі 640 грн., не відноситься до справи № 375/929/16, №2/379/19/18 тому, що заочне рішення по справі винесено 27.09.2016 року. Потреба у скасуванні заочного рішення (поданні заяви про скасування заочного рішення) виникла у ОСОБА_3 лише 25 березня 2017 року.

Заслухавши доводи представниці відповідача ОСОБА_6, суд встановив, що судовий збір позивачки, який підтверджується квитанцією № 0.0.702475313.1 від 09.02.2017 р. в сумі 640 грн., не відноситься до цивільної справи № 375/929/16, №2/379/19/18, тож позивачкою не усунені недоліки позовної заяви від 27.07.2017 р. у строк, встановлений судом, у частині несплати судового збору.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає, що позивачкою не виконані вимоги ухвали Таращанського районного суду Київської області від 14.12.2017 року в даній справі щодо усунення недоліків позову, а тому останній підлягає залишенню без розгляду.

При цьому суд не знаходить підстав для визнання дій позивачки як зловживання нею процесуальними правами.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір судових витрат відповідача ОСОБА_3 в даній справі відповідно до поданого ним розрахунку становить 8709 грн. 09 коп., який підлягає стягненню з позивачки на його користь.

Керуючись ст.ст. 133-135, 138, 175, 177, 257, 353 ч.1 п.8 ЦПК, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 про часткове розірвання договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серія СК №076300 виданий 14.12.1995 Рокитнянським РВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, паспорт серія СН №651810 виданий 04.12.1997 Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) судові витрати в розмірі 8709 грн. 09 коп.

Відповідно ч. 2 ст. 157 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Київської області.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:ОСОБА_7