Постанова № 72712137, 07.03.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/4720/17

Провадження №2-а/333/9/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

м. Запоріжжя 7 березня 2018 р.

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючий - суддя Фунжий О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в:

14 серпня 2017 р. позивач звернулась до суду з позовом про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 17 травня 2008 р. позивач перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, отримуючи пенсію відповідно до п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати. 17 травня 2011 р. вона набула право на пенсію за віком. 1 березня 2017 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом від 21 березня 2017 р. відповідач відмовив в призначенні пенсії, мотивуючи тим, що позивач вже отримує пенсію за віком. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, оскільки вперше їй пенсія призначена за іншим законом.

З наведених підстав позивач просить суд визнати вказані дії відповідача протиправними та зобов'язати його призначити та виплачувати позивачеві пенсію за віком з 1 березня 2017 р. відповідно до ст. 40 ч.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три роки, що передують зверненню за призначення пенсії, а також здійснити виплату різниці між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Ухвалою судді від 1 вересня 2017 р. за позовної заявою ОСОБА_1. відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в загальному порядку. (а.с. 30)

9 жовтня 2017 р. до суду надійшло заперечення представника відповідача на позов, в якому зазначено, що позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді з 17 червня 2008 р. та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсій за віком здійснюється за нормами цього Закону. Розпорядженням від 1 жовтня 2004 р. розмір пенсії позивачеві приведено у відповідність з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому розмір пенсії визначено відповідно до ст. 27 цього Закону з урахуванням норм ст. 28 Закону. Крім того, позивач не подавала в Пенсійний фонд заяву встановленої форми про переведення з одного виду пенсії на інший; її посилання на рішення інших судів є недоречним, оскільки в них розглянуто інші правовідносини. З наведених підстав представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позову. (а.с. 34-35)

9 жовтня 2017 р. позивач подала до суду пояснення до позову, в яких зазначила, що призначена їй відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія та пенсія за віком, що призначається згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є різними видами пенсії, тому відповідач безпідставно відмовив їй у призначені пенсії за віком. (а.с. 37)

Оскільки 15 грудня 2017 р. набрали чинності зміни до КАС України, згідно яким справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.п.10 п.1 Перехідних положень), суд розглядає справу за правила КАС України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 р.

Ухвалою суду від 8 лютого 2018 р. призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). (а.с. 65-66)

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Наданими позивачем доказами встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 17 травня 2008 р. отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 ч.1 п. б Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. 17 травня 2011 р. позивач набула права на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

1 березня 2017 р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до ст. 26, 40 ч. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. (а.с. 15)

Листом від 21 березня 2017 р. відповідач відмовив позивачеві у призначені пенсії за віком, посилаючись на те, що вона вже отримує пенсію за віком, розмір якої визначено відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». (а.с. 16)

Суд вважає, що відмова відповідача у призначені позивачеві пенсії за віком, викладена у листі від 21 березня 2017 р., не відповідає законодавству з таких підстав.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно роз'ясненням, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р., № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийнятому 9 липня 2003 р., для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

Згідно п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ст. 13 ч.1 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах, мають право на пенсію за віком пільгових умовах.

Відмовляючи позивачеві у призначені пенсії за віком відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач виходив з того, що позивач вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є різновидністю пенсії за віком.

Такий висновок суд вважає помилковим з огляду на таке.

Згідно зі ст. 9 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 9 липня 2003 р.), яка діяла на час виникнення спору, відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України від 8 липня 2011 р.), яка діяла на час виникнення спору, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно.

Судом встановлено, що позивач право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України від 8 липня 2011 р.), отримала 17 травня 2011 р.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі ст. 27 вказаного Закону (в редакції Закону України від 6 грудня 2016 р.), яка діяла на час виникнення спору, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України від 29 березня 2016 р.), яка діяла на час виникнення спору, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

За змістом ст. 45 ч.3 Згідно зі ст. 45 ч.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України від 8 липня 2011 р.), яка діяла на час виникнення спору, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що ст. 45 ч.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Однак у випадку із заявою позивача має місце призначення іншої пенсії за іншим законом. 17 травня 2011 р. ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулась вперше 1 березня 2017 р.

Суд також приймає до уваги, що після призначення позивачеві пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», вона продовжувала працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За таких обставин суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2014-2016 р.р.). Тому відмова відповідача у призначені позивачеві вказаної пенсії за віком є протиправною.

Для поновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 1 березня 2017 р. пенсію за віком відповідно до ст. 40 ч.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2014-2016 р.р.), стягнути з відповідача різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Відповідно до ст. 132 ч.1, 139 ч.1 КАС України суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на користь позивача витрати на сплату судового збору в розмірі 640 грн.

Керуючись ст. 94, 159-163 КАС України, суд

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 40 ч.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2014, 2015, 2016 р.р.)

Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, з 1 березня 2017 р. пенсію за віком відповідно до ст. 40 ч.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2014, 2015, 2016 р.р.), здійснити виплату різниці між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 41248959, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, витрати на сплату судового збору в розмірі 640 грн.

Рішення може бути оскаржено в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя О.А.Фунжий