Ухвала суду № 72711820, 14.03.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 14.03.2018

Справа № 320/1883/18

1-кс/320/726/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді – Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

прокурора – Щербини О.О.,

підозрюваного – ОСОБА_1,

захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080140000854 від 12.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який має середню освіту, неодруженого, не працює, який не має реєстрації та постійного місця проживання, тимчасово проживаючого за адресою, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого: 27.11.2006 року вироком Мелітопольського міського суду Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнити з іспитовим строком на 1 рік; 10.09.2012 року вироком Мелітопольського міського суду Запорізької області за ч.1 ст.309, ч.2 ст.315, ст.69, ч.1 ст.70 КК України призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки; 13.04.2017 року вироком Заводського міського суду м. Запоріжжя за ч.3 ст.186 КК України призначено покарання позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнився з іспитовим строком 2 роки. На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк з 21.02.2017 р. по 13.04.2017 р. звільнити в залі суду; 28.12.2017 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області направлено обвинувальний акт за підозрою у вчинені кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст.185 КК України, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

В С Т А Н О В И В :

14 березня 2018 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 12.03.2018 року об 11 годині 50 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у колекторі тепломережі, що розташований по вулиці Шмідта, будинок №11, до провулку Садового, будинок №1 в м. Мелітополі, Запорізької області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими мотивами, діючи повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав кабель електрозв’язку ТПП 50*2*0,32 довжиною120 метрів, вартістю 79 гривень 96 копійок за 1 метр вказаного кабелю, загальною вартістю 9595 гривень 88 копійок, та кабель електрозв’язку ТПП 100*2*0,32, довжиною 120 метрів, вартістю 153 гривні 34 копійки за 1 метр вказаного кабелю, загальною вартістю 18 401 гривня 09 копійок, чим заподіяв ПАТ «Укртелеком» майнову шкоду на загальну суму 27 996 гривень 97 копійок.

Вказане кримінальне правопорушення (злочин) 12.03.2018 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080140000854 за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

12.03.2018 року об 11 годині 50 хвилин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ст. 208 КПК України затримано як підозрювану особу у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

13 березня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Враховуючи, те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного корисного злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років, раніше судимий за вчинення умисного корисного злочину, судимість за який не погашена та не знята у встановленому законом порядку, що свідчить про те, що на шлях виправлення не став та продовжує злочинну діяльність. Міцних соціальних зв’язків не має, постійне місце, та місце реєстрації проживання відсутнє, на думку слідчого, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 буде ухилятися від кримінального покарання, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на потерпілого. Також 28.12.2017 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області відносно ОСОБА_1 направлено обвинувальний акт за підозрою у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Таким чином, слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду; буде незаконно впливати на потерпілого та свідків кримінального правопорушення; вчинить інше кримінальне правопорушення, буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

У зв’язку з вищевикладеним, слідчий вважає, що запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу, більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання в повному обсязі, та додав, що запобігти зазначеним ризикам, при застосуванні інших більш м’яких запобіжних заходів неможливо. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважає доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні причетність до скоєного не визнав, пояснив що він лише переночував у колекторі тепломережі, що розташований по вулиці Шмідта, будинок №11, а металевий секатор який був при ньому, він взяв у своєї знайомої, в квартирі якої відбувався ремонт, щоб продати та отримати гроші, заперечував щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_2 заперечував щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, вважає, що підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, посилаючись на те, що прокурором не обґрунтовано підозру та наявність будь-яких ризиків, зокрема не доведено, що підозрюваний має наміри ухилятися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У зв'язку з чим захист просить суд не обирати будь якого відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, суд приходить до наступного висновку.

Так, на стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з’явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув’язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв’язки та будь-які інші зв’язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного корисного злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років, міцних соціальних зв’язків не має. Враховується, зокрема, те, що він не має постійного місця проживання, роботи, офіційно не працевлаштований, немає місця реєстрації, відсутні міцні соціальні зв’язки, наявність в провадженні суду іншого кримінального провадження на розгляді.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного корисного злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років, будучи раніше судимим за вчинення умисного корисного злочину, судимість за який не погашена та не знята у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став, не дотримується обраних до нього раніше обмежень та продовжує злочинну діяльність. Міцних соціальних стосунків не має, постійне місце проживання та місце реєстрації проживання відсутнє, тому є достатні підстави вважати, що він з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню. крім того 28.12.2017 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області відносно ОСОБА_1 направлено обвинувальний акт за підозрою у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Також враховуючи стан здоров’я підозрюваного, який відповідно до довідки не перебуває на обліку у лікаря психіатра, нарколога, його сімейний та матеріальний стан, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України. У зв’язку з вищевикладеним, суд вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України неможливо, при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиною запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення та розмір майнової шкоди, завданої правопорушенням у вчиненні якого він підозрюється, та те, що він офіційно не працює, вважаю за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_1 відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання з 12 березня 2018 року з 11 години 50 хвилин до 11 травня 2018 року до 11 години 50 хвилин включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 11 травня 2018 року до 11 години 50 хвилин включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працює, який не має постійного місця реєстрації та постійного місця проживання, обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 17620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять ) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області, № рахунку 37319085001205,Державна казначейська служба України, м. Київ, Код ЄДРПОУ 26316700, Код МФО 820172, призначення платежу обов'язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, номер справи, ПІБ підозрюваного.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та Начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Т.В.Юрлагіна