Ухвала суду № 72711596, 02.03.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/2284/17

4-с/310/26/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року м. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді – Крамаренка А.І.

при секретарі – Корнієнко Н.І.

за участі: заявника – ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, заінтересована особа – Міністерство інфраструктури України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, посилаючись на те, що 23.01.2018 року до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла його заява про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого листа по справі №310/2284/17.

Проте, Повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №55726739/20.1/12 від 08.02.2018 року вказаний вище виконавчий лист був повернутий на його адресу.

В якості підстави для повернення виконавчого документу державним виконавцем вказаний п.6 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувану, якщо він не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не надав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

На думку державного виконавця вказаний недолік полягає у наступному: «До заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2018 року додано оригінал виконавчого листа від 13.12.2017 №310/2284/17, копію виконавчого листа від 13.12.2017 №310/2284/17, копію виконавчого листа від 13.12.2017 №310/2284/17». В подальшому державний виконавець робить висновок, що до кожного з виконавчих листів необхідно було надати окрему заяву про його примусове виконання.

Таким чином, підставою для відмови виконати рішення суду став факт надання копій інших виконавчих листів, які надавались ним з метою надання додаткової інформації, яка може сприяти виконанню рішення суду. До заяви він також додав й інші документи, зокрема копію свого паспорту та копію рішення апеляційного суду Запорізької області по справі №310/2284/17.

Вказує, що у заяві про відкриття виконавчого провадження він зазначив який саме виконавчий лист необхідно виконати – про поновлення на роботі. Єдиний оригінал саме цього листа ним був долучений до заяви.

Вважає, що такі дії державного виконавця є умисними, що підтверджується тим, що він повернув лише один виконавчий лист. Тобто державний виконавець усвідомлював, який саме виконавчий лист підлягає виконанню, а які документи додані інформативно.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав подану скаргу, просив визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, яке оформлене у вигляді Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №55726739/20.1/12 від 08.02.2018 року; зобов’язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, усунути зазначені порушення та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого листа №310/2284/17 від 13.12.20017 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов’язки директора державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення апеляційного суду Запорізької області по справі №310/2284/17 від 05.12.2017 року.

Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 та представник Міністерства інфраструктури України в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 22.02.2018 року.

Заслухавши заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 05.12.2017 року частково задоволено позов ОСОБА_1 Визнано незаконним наказ Міністерства інфраструктури України № 41-О від 18.04.2017 року «Про керівника державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» в частині звільнення ОСОБА_1 19 квітня 2017 року від виконання обов'язків директора державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки директора державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт».

Стягнути з Міністерства інфраструктури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 454 871 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят одна) грн. 39 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

На підставі зазначеного вище рішення, 13.12.2017 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області були видані виконавчі листи за №310/2284/17, зокрема й виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки директора державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт».

23.01.2018 року ОСОБА_1 подав до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про поновлення його на посаді виконуючого обов'язки директора державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт». До заяви додав: оригінал виконавчого листа про поновлення на роботі; копію виконавчого листа про скасування наказу Міністерства інфраструктури України; копію виконавчого листа про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; копію паспорта громадянина України; копію рішення апеляційного суду Запорізької області від 05.12.2017 року.

08.02.2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 складено Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, а саме – виконавчого листа №310/2284/17 від 13.12.2017 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки директора державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт». За змістом Повідомлення державний виконавець прийшов до висновку про необхідність подання стягувачем заяв про відкриття виконавчого провадження до кожної копії виконавчого листа.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом ст. 447 ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У відповідності до п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07.02.2014 року за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 212, 213, 387 ЦПК. Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом ст. 26 Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Частиною 4 ст. 4 Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повертаючи стягувачу ОСОБА_1 виконавчий документ без прийняття до виконання, старший державний виконавець Канцедал О.О. послався на відсутність заяв стягувача про примусове виконання судового рішення за копіями виконавчих листів, доданими стягувачем інформативно.

Проте з таким твердженням державного виконавця, як на підставу для повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання, суд не погоджується, оскільки в заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач ОСОБА_1 безпосередньо зазначив який виконавчий лист необхідно виконати - «про поновлення на роботі в.о. директора ДП БМТП з 19.04.2017 року», та додав до заяви оригінал саме цього виконавчого листа.

З огляду на викладене, рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про повернення стягувану ОСОБА_1 виконавчого листа без прийняття до виконання не відповідають наведеним вище приписам Закону та встановленим судом обставинам, а отже є неправомірними.

Згідно ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 260, 263-264, 285-288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, яке оформлене у вигляді Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №55726739/20.1/12 від 08.02.2018 року.

Зобов’язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, усунути зазначені порушення та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого листа №310/2284/17 від 13.12.2017 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов’язки директора державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення апеляційного суду Запорізької області по справі №310/2284/17 від 05.12.2017 року в цій частині.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Дата складання повного судового рішення – 03.03.2018 р.

Суддя А.І. Крамаренко