Ухвала суду № 72711114, 07.03.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/397/16-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

07.03.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого - судді Стана І.В.,

суддів - Крегула М. М., Гошовського Г.М.,

за участю секретаря судових засідань Головець М.А.,

та учасників судового розгляду: прокурора Міцовда К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп /777/257/18, відомості про кримінальне правопорушення в якому 11.12.2015 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42015070140000137, за апеляційною скаргою, яку подав начальник Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Ластовичак В. Ю.,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 січня 2018 року обвинувальний акт, складений і затверджений щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого,

за ч. 2 ст. 389 КК України, повернуто прокурору Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури для усунення недоліків протягом одного місяця із дня набрання ухвалою законної сили.

В ухвалі суду вказується на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки в такому не викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, а саме, не вказано який саме графік відбуття громадських робіт був встановлений ОСОБА_3, обсяг та місце роботи, періодичність та час виконання, кінцевий строк виконання громадських робіт, а також не зазначено в чому полягало порушення порядку та умов (яких саме) відбування покарання.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ухвала суду є незаконною у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону під час проведення підготовчого судового засідання. Посилається на те, що при складанні та затвердженні обвинувального акту слідчим та прокурором вимоги ст. 291 КПК України дотримані в повному обсязі. Разом з тим, вказує на те, що обставини, на які суд посилається в обґрунтування висновку про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, не свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам цієї норми права та не являються підставами для його повернення прокурору, оскільки в обвинувальному акті зазначені всі передбачені п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України відомості. При цьому, посилається на те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що 05.10.2015 ОСОБА_3, приступивши до виконання покарання у виді громадських робіт на території смт. В. Бичків Рахівського району, упродовж жовтня 2015 року, з 200 годин, призначених йому за вироком суду, відпрацював лише 92, а у подальшому з 24.11.2015 по лютий 2016 року без поважних на те причин, не виконував визначені йому селищною радою громадські роботи, тобто вчинив дії, передбачені ч. 3 ст. 40 КВК України і, таким чином, шляхом невиходу на громадські роботи без поважних причин, ухилився від відбування призначеного йому за вироком суду від 10.07.2015 покарання, і саме ці фактичні обставини вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення були встановлені у ході досудового розслідування та лягли в основу висунутого йому обвинувачення за ч. 2 ст. 389 КК України, а чинним кримінальним процесуальним законом не визначено поняття «фактичні обставини кримінального правопорушення». На підставі наведеного, прокурор вважає, що відсутні перешкоди для призначення кримінального провадження до судового розгляду та проведення судового слідства в межах висунутого ОСОБА_3 обвинувачення. Крім того, вказує і на те, що визначення судом в ухвалі конкретного строку для усунення недоліків є неправомірним, оскільки виходить за межі повноважень суду. Просить ухвалу скасувати та призначити розгляд обвинувального акта в Рахівському районному суді зі стадії підготовчого судового засідання в іншому складі.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення прокурора Міцовда К.Д., яка підтримала апеляційну скаргу й просила її задовольнити, перевіривши викладені в обвинувальному акті відомості, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Апеляційна скарга розглядається за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Петрика В.В., неявка яких з урахуванням вимог ст. 405 КПК України не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що обвинувачений ОСОБА_3 та адвокат Петрик В.В. належним чином апеляційним судом повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги; що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_3; що обвинувачений до апеляційного суду не подавав клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участі, а також про відкладення її розгляду.

Апеляційний суд вважає, що, приймаючи рішення про повернення прокурору обвинувального акта, суд діяв відповідно до положень ст. ст. 291, 314 КПК України та передбачених п. п. 1, 2, 13 ч. 1 ст. 7 КПК України загальних засад кримінального провадження, зміст яких розкрито в ст. ст. 8, 9, 20 КПК України.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У формулюванні обвинувачення повинні бути відображені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме про подію кримінального правопорушення (час, місце спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та інші.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити в себе не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони кримінального правопорушення, а також кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Вищенаведене свідчить про те, що в обвинувальному акті повинен мати місце як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, так і формулювання обвинувачення.

Частиною ч. 1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Колегія суддів прийшла до висновку про те, що висновок суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки в такому не викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, а саме, не вказано який саме графік відбуття громадських робіт був встановлений ОСОБА_3, обсяг та місце роботи, періодичність та час виконання, кінцевий строк виконання громадських робіт, а також не зазначено в чому полягало порушення порядку та умов (яких саме) відбування покарання, є обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Указані порушення, які допущені органом досудового розслідування при складанні обвинувального акта, на думку апеляційного суду є істотними, оскільки торкаються прав та законних інтересів підозрюваного, зокрема, порушують його право знати у чому його підозрюють, обвинувачують, і у свою чергу перешкоджають суду повно та всебічно розглянути дане кримінальне провадження та можуть суттєво вплинути на постановлення законного та обґрунтованого судового рішення.

Крім того, на такі порушення вказувалось в ухвалі Апеляційного суду Закарпатської області від 07.06.2017, якою скасовано ухвалу Рахівського районного суду від 30.12.2016 про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки та призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, висновки і мотиви якого, відповідно до ч. 3 ст. 415 КПК України, є обов'язковими при новому розгляді для суду першої інстанції.

Тому, ухвалу суду першої інстанції про повернення прокурору обвинувального акта колегія суддів вважає законною, обґрунтованою і належним чином вмотивованою.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону під час проведення підготовчого судового засідання, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду і спростовуються вищенаведеними обставинами, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що при складанні та затвердженні обвинувального акту слідчим та прокурором вимоги ст. 291 КПК України дотримані в повному обсязі; що обставини, на які суд посилається в обґрунтування висновку про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, не свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам цієї норми права та не являються підставами для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки в обвинувальному акті зазначені всі передбачені п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України відомості; що відсутні перешкоди для призначення обвинувального акта до судового розгляду та проведення судового слідства в межах висунутого ОСОБА_3 обвинувачення.

Разом із тим, доводи апеляційної скарги про те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що 05.10.2015 ОСОБА_3, приступивши до виконання покарання у виді громадських робіт на території смт. В. Бичків Рахівського району, упродовж жовтня 2015 року, з 200 годин, призначених йому за вироком суду, відпрацював лише 92, а у подальшому з 24.11.2015 по лютий 2016 року без поважних на те причин, не виконував визначені йому селищною радою громадські роботи, тобто вчинив дії, передбачені ч. 3 ст. 40 КВК України і, таким чином, шляхом невиходу на громадські роботи без поважних причин, ухилився від відбування призначеного йому за вироком суду від 10.07.2015 покарання, і саме ці фактичні обставини вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення були встановлені у ході досудового розслідування та лягли в основу висунутого йому обвинувачення за ч. 2 ст. 389 КК України, а чинним кримінальним процесуальним законом не визначено поняття «фактичні обставини кримінального правопорушення», - апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують висновку суду про необхідність повернення обвинувального акта прокурору та не свідчать про можливість призначення судового розгляду кримінального провадження.

У зв'язку з вищенаведеним, такими, що не суперечать висновку суду про повернення обвинувального акта прокурору та не свідчать про незаконність та необґрунтованість судового рішення, апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що визначення судом в ухвалі конкретного строку для усунення недоліків є неправомірним, оскільки виходить за межі повноважень суду.

На інші доводи, які би давали підстави для скасування судового рішення, в апеляційній скарзі прокурор не вказує.

Враховуючи наведене, апеляційний суд також вважає, що неухильне дотримання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин справи, встановлення істини в справі й прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. При цьому конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано апеляційною інстанцією істотним чи неістотним залежно від обставин кримінального провадження.

Вказані порушення слідчим та прокурором вимог КПК України при встановленні фактичних обставин справи, складанні та затвердженні обвинувального акта, апеляційний суд вважає такими, що призводять до порушення права особи на захист, яке унеможливлює призначення обвинувального акта до судового розгляду.

При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного вище, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду як законна та обґрунтована підлягає залишенню без зміни.

Керуючись ст. ст. 291, 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подав начальник Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Ластовичак В. Ю., залишити без задоволення.

Ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 січня 2018 року, якою обвинувальний акт, складений і затверджений щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 389 КК України, повернуто прокурору Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури для усунення недоліків, - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: