Постанова № 72709286, 13.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/129/18 Справа № 185/9818/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Гаврилов В. А. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсною додаткової угоди до договору про іпотечний кредит, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулися з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» посилалися на те, що 27 березня 2008 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит № DNQ0GI0000006601, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 75000 грн. строком до 27 березня 2018 року. За заявою позичальника від 20 серпня 2008 року кредитний договір було переведено з валюти гривня в валюту долар США. Розмір кредиту склав 16 294,74 доларів США зі сплатою 14,04% річних за весь час користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 27 березня 2018 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком, позичальником ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком за невиконання боржником свої зобов'язань у тому ж обсязі, що і боржник. Позичальник повинен був щомісяця здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитним договором шляхом внесення щомісячного платежу. ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка складається із: заборгованості за кредитом - 4551,14 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 0,95 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань - 414,20 доларів США, штраф (фіксована частина) - 11,81 доларів США, штраф (процентна складова) - 248,31 доларів США, які банк просили стягнути з відповідачів в солідарному порядку у загальному розмірі 5 226,41 доларів США, що за курсом 21,17 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25 червня 2015 року складає 110 643 грн. 18 коп. та судові витрати по справі.

25 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсною додаткової угоди до договору про іпотечний кредит.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилалась на те що, її при підписанні додаткової угоди від 20 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит №DNQ0GI0000006601 від 27 березня 2008 року працівники банку ввели в оману при переведенні валюти кредиту. Підписання додаткової угоди не відповідало її внутрішній волі. Додаткова угода є нереальною, так як банк не передавав їй 16 294,74 долари США, що є порушенням ч.5 ст.203 ЦК України, та не настали правові наслідки угоди, що є підставою для визнання правочину недійсним. Банком порушено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки банк не надав їй повну інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Додаткова угода суттєво погіршила її стан, так як використання банком долару США, як предмету кредитування є дискримінаційним та суперечить принципу добросовісності та має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника. Зміст основної та додаткової угоди не містить істотних умов, а саме зміст та розмір основного зобов'язання. Зміст оскаржуваної додаткової угоди не співпадає зі змістом правочину іпотеки та є недійсним. Тому просила суд визнати недійсною додаткову угоду від 20 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит № DNQ0GI0000006601 від 27 березня 2008 року.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № DNQ0GI0000006601 від 27 березня 2008 року, у розмірі 5 226,41 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 25 червня 2015 року складає 110 643 грн. 18 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати у розмірі 1659 грн. 65 коп. судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсною додаткової угоди від 20 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит № DNQ0GI0000006601 від 27 березня 2008 року, укладену між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Додатковим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року доповнено резолютивну частину рішення суду цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсною додаткову угоду до договору про іпотечний кредит, після слів «заборгованість за кредитним договором в сумі 5 226,41 доларів США», реченням наступного змісту «яка складається з наступного: - 4 551,14 доларів США заборгованість за кредитом; - 0,95 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; - 414,20 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; - 11,81 доларів США штраф (фіксована частина); - 248,31 доларів США штраф ( процентна складова)».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 15 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким її зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається 27 березня 2008 року між ПАТ «КБ « Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит № DNQ0GI0000006601, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 75000 грн. на термін до 27 березня 2018 року (а.с.14-16).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором про іпотечний кредит від 27 березня 2008 року між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 27 березня 2008 року був укладений договір поруки №№ DNQ0GI0000006601, згідно якого поручитель ОСОБА_3 зобов'язався перед банком відповідати в повному обсязі за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, нести солідарну відповідальність (а.с.21-22).

20 серпня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до банку із заявою, в якій повідомила про прийняття рішення змінити валюту кредиту за договором від 27 березня 2008 року про іпотечний кредит № DNQ0GI0000006601 та в заяві просила залишок заборгованості по даному договору в розмірі 75118,77 грн. конвертувати в валюту долари США по курсу процесинга на дату укладення додаткової угоди до договору (а.с.17).

Згідно заяви №1 ОСОБА_2 про продаж іноземної валюти гривні були перераховані банком за відповідними реквізитами (а.с.17).

У зв'язку з заміною валюти 20 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до раніше укладеного договору від 27 березня 2008 року. Після укладення цієї угоди гривнева заборгованість за іпотечним кредитом вважається доларовою і ОСОБА_2 прийняла на себе зобов'язання погашати заборгованість по кредиту в доларах США. Розмір кредиту після перерахунку склав 16 294,74 доларів США зі сплатою 1,17% в місяць або 14,04 % річних за весь час користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 27 березня 2018 року (а.с.18-20)

31 липня 2012 року між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до раніше укладеного договору 27 березня 2008 року. Вказаною угодою сторонами було узгоджено суму заборгованості, порядок її погашення, розмір щомісячних платежів відповідно до графіку погашення кредиту (а.с.63-65).

Слід зазначити, укладаючи вказану додаткову угоду №1 до кредитного договору від 31 липня 2012 року ОСОБА_2 підтвердила, що згодна з умовами договору іпотечного кредиту від 27 березня 2008 року та додатковою угодою до цього договору від 20 серпня 2008 року. Будь яких заперечень з приводу невідповідності укладених угод діючому законодавству, їх не відповідності її внутрішній волі, бажанню укладати зі сторони ОСОБА_2 до пред'явлення позову до не було.

ОСОБА_2 належним чином не виконувала зобов'язання, передбачені договором.

Банк надав розрахунок заборгованості та станом на 25 червня 2015 року заборгованість позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором склала - 5226,41 доларів США, яка складається з наступного: - 4 551,14 доларів США заборгованість за кредитом; - 0,95 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; - 414,20 68,12 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; - 11,81 доларів США штраф (фіксована частина); - 248,31 доларів США штраф ( процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.4-8).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції послався на обґрунтованість позову, однак, повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

27 березня 2008 року між ПАТ «КБ « Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит № DNQ0GI0000006601, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 75000 грн. на термін до 27 березня 2018 року (а.с.14-16).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором про іпотечний кредит від 27 березня 2008 року між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 27 березня 2008 року був укладений договір поруки №DNQ0GI0000006601, згідно якого поручитель ОСОБА_3 зобов'язався перед банком відповідати в повному обсязі за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, нести солідарну відповідальність (а.с.21-22).

20 серпня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до банку із заявою, в якій повідомила про прийняття рішення змінити валюту кредиту за договором від 27 березня 2008 року про іпотечний кредит № DNQ0GI0000006601 та в заяві просила залишок заборгованості по даному договору в розмірі 75118,77 грн. конвертувати в валюту долари США по курсу процесинга на дату укладення додаткової угоди до договору (а.с.17).

Згідно заяви №1 ОСОБА_2 про продаж іноземної валюти гривні були перераховані банком за відповідними реквізитами (а.с.17).

У зв'язку з заміною валюти 20 серпня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до раніше укладеного договору від 27 березня 2008 року. Після укладення цієї угоди гривнева заборгованість за іпотечним кредитом вважається доларовою і ОСОБА_2 прийняла на себе зобов'язання погашати заборгованість по кредиту в доларах США. Розмір кредиту після перерахунку склав 16 294,74 доларів США зі сплатою 1,17% в місяць або 14,04 % річних за весь час користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 27 березня 2018 року (а.с.18-20)

Із вказаної додаткової угоди вбачається, що згода поручителя ОСОБА_3 відсутня, додаткова угода ним не підписувалася.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обізнаності поручителя ОСОБА_3 про укладення зазначеної додаткової угоди, якою гривнева заборгованість за іпотечним кредитом вважається доларовою.

Отже, враховуючи зазначене, порука ОСОБА_3 за вказаним договором поруки № DNQ0GI0000006601 від 27 березня 2008 року з підстав, передбачених ст.559 ЦК України, є припиненою у зв'язку із зміною зобов'язання позичальника ОСОБА_2 без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_3

31 липня 2012 року між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до раніше укладеного договору 27 березня 2008 року. Вказаною угодою сторонами було узгоджено суму заборгованості, порядок її погашення, розмір щомісячних платежів відповідно до графіку погашення кредиту (а.с.63-65).

Слід зазначити, укладаючи вказану додаткову угоду №1 до кредитного договору від 31 липня 2012 року ОСОБА_2 підтвердила, що згодна з умовами договору іпотечного кредиту від 27 березня 2008 року та додатковою угодою до цього договору від 20 серпня 2008 року. Будь яких заперечень з приводу невідповідності укладених угод діючому законодавству, їх не відповідності її внутрішній волі, бажанню укладати зі сторони ОСОБА_2 до пред'явлення позову до не було.

ОСОБА_2 належним чином не виконувала зобов'язання, передбачені договором.

Банк надав розрахунок заборгованості та станом на 25 червня 2015 року заборгованість позичальника за кредитним договором склала - 5226,41 доларів США, яка складається з наступного: - 4 551,14 доларів США заборгованість за кредитом; - 0,95 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; - 414,20 68,12 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; - 11,81 доларів США штраф (фіксована частина); - 248,31 доларів США штраф ( процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.4-8).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт того, що у ОСОБА_2 перед банком існує заборгованість за вищевказаним кредитним договором, яка нею у повному обсязі добровільно не сплачується, а саме: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4 551,14 доларів США, заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 0,95 доларів США, та яка має бути стягнута з ОСОБА_2 на користь банку.

Враховуючи, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Стосовно розміру пені - 414,20 доларів США, що еквівалентно на час звернення банку з позовними вимогами до суду - 8 768 грн. 61 коп., слід зазначити, вирішуючи питання про розмір такої заборгованості, судова колегія виходить із її розрахунку, наданого банком, та враховує, що стягнення суми пені має відбуватися у гривні, про що в п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрет №15-93).

Тобто, фінансові санкції за несвоєчасне повернення кредиту у вигляді пені можуть бути застосовані лише у випадках прострочення грошового зобов'язання у гривні.

Отже, стягненню з позичальника ОСОБА_2 підлягає пеня в національній валюті, та з урахуванням вимог ст.13 ЦПК України, в межах заявлених банком позовних вимог щодо розміру стягуваної суми в еквіваленті станом на час звернення банку із зазначеними позовними вимогами - на 03 вересня 2015 року - в розмірі 8 768 грн. 61 коп. (а.с.2, 9).

Стосовно стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» штрафів: 11,81 доларів США - штраф (фіксована частина), 248,31 доларів США - штраф (процентна складова), слід зазначити, відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Тобто, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така ж правова позиці викладена в постанові Верховного Суду України у справі №6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Отже, враховуючи вищезазначене в частині вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_2 на користь банку штрафів за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором слід відмовити.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсною додаткової угоди від 20 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит слід зазначити, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_2 не було надано суду належних доказів на підтвердження відсутності її волевиявлення на укладення цієї угоди та введення її в оману.

ОСОБА_2 сама, безпосередньо, 20 серпня 2008 року звернулася до банку із заявою, в якій повідомила про прийняття рішення змінити валюту кредиту за договором від 27 березня 2008 року про іпотечний кредит № DNQ0GI0000006601 та в заяві просила залишок заборгованості по даному договору в розмірі 75118,77 грн. конвертувати в валюту долари США по курсу процесинга на дату укладення додаткової угоди до договору і протягом тривалого часу - до 2015 року, погодившись із зазначеним, здійснювала сплату за вищевказаним кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_2 працівниками банку була введена в оману та не мала наміру укладати додаткову угоду 20 серпня 2008 року належними доказами по справі не підтверджуються.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за договором про іпотечний кредит № DNQ0GI0000006601 від 27 березня 2008 року, у розмірі 5226,41 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 25 червня 2015 року складає 110 643 грн. 18 коп., стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати у розмірі 1659 грн. 65 коп. судового збору з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 та відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсною додаткової угоди до договору про іпотечний кредит - скасувати частково в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованості за договором про іпотечний кредит №DNQ0GI0000006601 від 27 березня 2008 року, у розмірі 5226,41 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 25 червня 2015 року складає 110 643 грн. 18 коп., стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судові витрати у розмірі 1659 грн. 65 коп. судового збору.

Додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит №DNQ0GI0000006601 від 27 березня 2008 року, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4 551,14 доларів США, заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 0,95 доларів США,пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором у розмірі 8 768 грн. 61 коп.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 - відмовити.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1557 грн. 04 коп.

В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді