Рішення № 72709191, 02.03.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4592/17

Провадження № 2/206/102/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2018 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Стахів О.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання прилюдних торгів з реалізації арештованого майна недійсними, -

ОСОБА_6 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

10.05.2007 між ПАТ "ОСОБА_7 та кредит" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 011/07-ФЛ/11. Відповідно до умов договору банк надає ОСОБА_2 кредит у розмірі 40257,00 дол. США, на придбання автомобіля марки HYUNDAI SANTA FE, строком до 09.05.2014. В якості забезпечення виконання умов кредитного договору, між ОСОБА_2 та банком був укладений договір застави № 011/07/01 від 10.05.2007. У зв'язку із наявною заборгованістю 27.10.2009 банк звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_8 для вчинення виконавчого напису на договорі застави. Так, 27.10.2009 приватним нотаріусом на договорі застави було вчинено нотаріальний напис, за яким запропоновано звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 319972,69 грн. на автомобіль марки HYUNDAI SANTA FE, 2007 року випуску, який належав ОСОБА_2 20.02.2012 рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області вказаний вище виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню. Між тим, 04.11.2009 Самарським ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області за вказаним виконавчим написом було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все майно ОСОБА_2 06.11.2009. Державним виконавцем Самарського ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області вилучено автомобіль марки HYUNDAI SANTA FE, 2007 року випуску у ОСОБА_2 та передав його на відповідальне зберігання представнику стягувача про що складений акт опису та арешту майна від 06.11.2009. 02.12.2009 за дорученням державного виконавця Самарського ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області автомобіль був оцінений суб'єктом оціночної діяльності в 143744 грн. Надалі, на підставі договору № 0410034 від 05.03.2010 укладеного між Самарським ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області та ПП ДФ "НИВА-В.Ш." останньому було доручено провести прилюдні торги з реалізації зазначеного вище автомобіля. У подальшому, відповідно до матеріалів виконавчого провадження переможцем прилюдних торгів став ОСОБА_9, яким сплачено143900 грн. та придбано автомобіль марки HYUNDAI SANTA FE, 2007 року випуску. 09.04.2010 було повернуто виконавчий документ у зв'язку із закриттям виконавчого провадження за його фактичним виконанням. Таким чином, позивач вважав, що автомобіль був реалізований на прилюдних торгах без належних на те правових підстав. В зв'язку із чим, позивач просив визнати аукціон з реалізації арештованого рухомого майна, відповідно до акту від 08.04.2010 про проведення реалізації арештованого рухомого майна, яке на праві власності належить ОСОБА_2, а саме автомобіля марки HYUNDAI SANTA FE, 2007 року випуску, що був проведений на замовлення Самарського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції недійсними (а.с. 1-3, 30-32, 139-142).

Заперечуючи проти задоволення позову, представником відповідача у своїх письмових запереченнях вказано, що всі дії проведені з відкриття виконавчого провадження, публічних торгів, які проведені приватним підприємством ПП ДФ "НИВА-В.Ш." були здійснені у відповідності до законодавства чинного на відповідний момент (а.с.83-86).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

23.10.2017 у даній справі відкрито провадження та призначено судове засідання. 16.11.2017 та 16.02.2018 представником позивача подано уточнення до позовної заяви (а.с.66-68, 139-142). 28.11.2017 на електронну адресу суду від представника третьої особи, ОСОБА_4, надійшло заперечення на позовну заяву, згідно змісту якої, останнім було зазначено та звернуто увагу на те, що по сьогоднішній день позивачем і досі не виконано умови кредитного договору, борг не сплачено, та те, що позивачем пропущено строк позовної давності, а одже у задоволенні позову має бути відмовлено з причини пропуску строку позовної давності (а.с.74-81, 100-102). 29.11.2017 представником відповідача подано письмові заперечення проти задоволення позову (а.с.83-86). 22.01.2018 судом постановлено ухвалу про витребування доказів, за клопотанням представника позивача (а.с.126). 02.03.2018 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

10.05.2007 між Банком "ОСОБА_7 та кредит", ТОВ, та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 011/07-ФЛ/11. Відповідно до умов договору банк надає ОСОБА_2 кредит у розмірі 40257,00 дол. США, на придбання автомобіля марки HYUNDAI SANTA FE, строком до 09.05.2014 (а.с.5-9).

10.05.2007 в забезпечення виконання умов кредитного договору, між Банком "ОСОБА_7 та кредит", ТОВ та ОСОБА_2 був укладений договір застави автомобіля № 011/07/01.

Так, позивачем було передано в заставу банку автомобіль марки HYUNDAI SANTA FE, 2007 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що відповідає п. 1 договору застави.

Пунктами 9, 17 даного договору передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на розсуд заставодержателя: або за рішенням суду, або виконавчим написом нотаріуса, або заставодержателем самостійно позасудовим способом відповідно до чинного законодавства України та цього договору. Договір набуває чинності після його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання заставодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором (а.с.10).

27.10.2009 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 вчинено нотаріальний напис на підставі договору застави автомобіля 011/07/01 від 10.05.2007, за яким запропоновано звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 319972,69 грн. на автомобіль марки HYUNDAI SANTA FE, 2007 року випуску, який належав ОСОБА_2 Виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 4608 (а.с.11).

04.11.2009 державним виконавцем Самарського ВДВС ДМУЮ відкрито виконавче провадження № 15673180 на підставі виконавчого напису № 4608 від 27.10.2009 (а.с.14), ОСОБА_2 надано строк для добровільного виконання виконавчого документу, накладено арешт на автомобіль марки HYUNDAI SANTA FE (а.с.14).

06.11.2009 державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 15673180 складено акт опису й арешту майна, а саме автомобіля марки HYUNDAI SANTA FE. Наявна відмітка про отримання акту опису ОСОБА_2, про що свідчить його підпис (а.с.14-16).

Згідно звіту про ринкову вартість об'єкту оцінки, вартість автомобіля марки HYUNDAI SANTA FE складає 143744 грн. (а.с.17-19).

08.04.2010 начальником Самарського ВДВС ДМУЮ затверджено акт про проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, яке належить ОСОБА_10, згідно змісту якого переможцем аукціону став ОСОБА_9, яким повністю внесено суму 143900 грн. (а.с.18).

09.04.2010 державним виконавцем виконавчий документ - виконавчий напис № 4608 від 27.10.2009 повернуто стягувачу у зв'язку із завершення виконавчого провадження (а.с.19).

Згідно відповіді регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 01.02.2018 за № 31/4-370, станом на 30.01.2008 автомобіль HYUNDAI SANTA FE зареєстрований за ОСОБА_11 (а.с.135). Тобто автомобіль HYUNDAI SANTA FE після проведення аукціону на користь ОСОБА_9, було відчужено іншій особі.

Згідно копії рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.02.2012, яка не містить гербової печатки суду та відмітки про набрання чинності, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2011 скасовано та ухвалено нове рішення по справі, а саме: позов ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «ОСОБА_7 та Кредит», третя особа – Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 27.10.2009 № 4608, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 на договорі застави № 011/07/01 від 10.05.2007.

Рішення мотивовано тим, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачено, отже приватний нотаріус не мав підстав вчиняти виконавчий напис (а.с.12-13).

22.12.2015 рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності та зобов'язання повернути транспортний засіб відмовлено. Після чого, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.03.2016 рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.12.2015 в частині правового обґрунтування відмови у задоволені позовних вимог змінено. Мотивами для відмови ОСОБА_2 у позові стало те, що вимога позивача про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, є похідною від вимоги про визнання недійсними прилюдних торгів, однак прилюдні торги не було оспорено позивачем по справі, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню. Рішення апеляційного суду залишено без змін 28.09.2016 ВССУ (а.с.159-166).

ІV. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Звертаючись до суду з даним позовом представником позивача єдиною підставою визнання прилюдних торгів з реалізації арештованого майна недійсними визначено - проведення аукціону на підставі виконавчого напису, який рішенням суду в подальшому був визнаний таким, що не підлягає виконанню. Вирішуючи справу по суті, суд виходить з наступного. Закон України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяв на момент виникнення оспорюваних правовідношень, визначає загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також учасників виконавчого провадження, закріплює їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження. Питання щодо здійснення підготовки державним виконавцем та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а також реалізації арештованого майна визначені у п. п. 5.11, 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 (далі – Інструкція), яка розроблена на виконання Закону України «Про виконавче провадження» і визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку. Правовий аналіз положень указаного Закону та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими визначається порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна. Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином. Такий висновок узгоджується з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (ст. 34 Закону України «Про нотаріат», редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин). Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч. ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу). При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів. Так, правила проведення торгів передбачені Тимчасового положення про порядок

проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (щодо нерухомого майна) та Порядком реалізації арештованого майна (щодо рухомого). Відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 15.07.99 № 42/5, в редакції чинній на момент проведення оспорюваних прилюдних торгів, (далі - порядок), передбачено, що цей порядок регулює реалізацію арештованого майна, за винятком нерухомого майна, майна вилученого законом з обігу, та майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) - п.1.1. порядку. Пунктами 1.2., 2.3., 3.1. порядку передбачено, що реалізація арештованого майна здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу на аукціоні. Аукціон - продаж майна, за яким його власником стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну. Орган державної виконавчої служби укладає з організатором аукціону договір, яким доручає реалізацію майна організатору аукціону за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота. Примірний договір про реалізацію арештованого майна на аукціоні є додатком до вказаного порядку. В той же час, звертаючись до суду із позовом, неодноразово його уточнюючи, представником позивача не зазначено жодних порушень проведення прилюдних торгів, передбачених порядком. Більш того, як встановлено із зазначених вище приписів підставою для проведення прилюдних торгів є договір про реалізацію арештованого майна на аукціоні а не виконавчий документ. Таким чином, посилання представника позивача на відсутність підстав для проведення прилюдних торгів, з огляду на те, що виконавчий документ, на підставі якого було відкрито виконавче провадження було в подальшому визнано таким, що не підлягає виконанню, є помилковим. Крім вищевикладеного, слід звернути увагу, що на момент проведення оспорюваних торгів, виконавчий напис нотаріуса № 4608 від 27.10.2009 мав юридичну силу. Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України “Про виконавче провадження”, до призначення аукціону, у тому числі щодо безпідставного відкриття виконавчого провадження, з огляду на ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають окремому оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом й не можуть бути підставою для визнання аукціону недійсними. Між тим слід зазначити, що доказів оскарження відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом, суду не надано. Суд звертає, також, увагу, що копія рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.02.2012, яка надана представником позивача в якості доказу наявності підстав для визнання аукціону недійсним, судом відхиляється, оскільки в порушення п. 14.8. Інструкції з діловодства в апеляційному загальному суді, затвердженої наказом ДСА № 1 від 06.01.2006, та п. п. 23.7., 23.7.1. Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, чинних на момент ухвалення рішення апеляційним судом Дніпропетровської області, та п. 13.6., 13.7., 13.8. Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом ДСА № 173 від 17.12.2013, яка діє з 01.01.2014, копія рішення долучена до позову зроблена з копії рішення, виданого судом, а відтак не відповідає пунктам щодо оформлення належної копії рішення суду (наявність оригінальних (мокрих) гербової печатки, підпису судді, прошивки рішення та інше). Крім того, представником відповідача не долучено до позовної заяви доказів набрання чинності таким рішенням, з огляду на можливість його касаційного оскарження. За таких обставин, надана копія зроблена з копії рішення суду не може бути належним та допустимим доказом тих чи інших обставин. З огляду на вищевикладене, з урахування обставин, встановлених вище, в задоволенні позову судом має бути відмовлено. Щодо можливості застосування до вимоги позивача строків позовної давності за заявою представника третьої особи, ОСОБА_4 суд зазначає наступне. Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Таким чином, ні треті особи ні за власною ініціативою суд не застосовує строки позовної давності (постанова ВСУ від 24.06.2015 № 6-738цс15; постанова ВСУ від 18.03.2015 № 6-25цс15). Це також підтверджується п. 2.1 постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 13 від 29.05.2013. Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Частиною 4 ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Окрім, вищевикладеного необхідно зазначити, що відповідно до пункту 9 ч. 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», дана цивільна справи, провадження у якій було відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, була розглянута за правилами, що діяли після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст. 203, 215, 650, 655, 656 ЦК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), РНОКПП 236141339 до Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, 6-в), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання прилюдних торгів з реалізації арештованого майна недійсними- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 12.03.2018.

Головуючий суддя: К.С. Маштак