Ухвала суду № 72708587, 05.03.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/2816/17

Провадження №6/0203/4/2018

УХВАЛА

05 березня 2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «ЛЕВЛЕКС» у складі одного третейського судді Патики Андрія Володимировича від 01 червня 2007 року, ухваленого у справі №12-45/07 за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно,

у с т а н о в и в:

01 серпня 2017 року ОСОБА_1 підприємство «Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» Дніпровської міської ради звернулося до суду із заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «ЛЕВЛЕКС» у складі одного третейського судді Патики А.В. від 01.06.2007 року, ухваленого у справі №12-45/07 за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно. Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що вказаним рішенням третейського суду за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 без акту введення в експлуатацію було визнано право власності на самочинне нерухоме майно (торговельний кіоск), розташоване за адресою: м. Дніпро, пл. Вокзальна, 1К. Ухвалення рішення порушило вимоги Закону України «Про третейські суди», оскільки розгляд питань, пов’язаних з визнанням прав на самочинне майно не віднесено до компетенції третейських судів. Викладене стало причиною звернення заявника до суду із заявою про скасування рішення третейського суду (а.с.а.с. 1 – 5, 29, 34 – 38).

01 лютого 2018 року суд своєю ухвалою замінив назву заявника ОСОБА_1 підприємством «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради (у зв’язку із зміною найменування підприємства) (а.с.а.с. 102 – 105).

У судовому засіданні представник заявника підтримав подану заяву, а представниця ОСОБА_3 – заперечувала проти її задоволення.

ОСОБА_2, ОСОБА_4 до суду не з’явилися, були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників заявника та ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що подану заяву необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом було встановлено, що 01.06.2007 року постійно діючим третейським судом при Асоціації «ЛЕВЛЕКС» у складі одного третейського судді Патики А.В. у справі №12-45/07 за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно було ухвалене рішення, яким за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 без акту введення в експлуатацію було визнано право власності на самочинне нерухоме майно (торговельний кіоск), розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ (тепер – Дніпро), пл. Петровського (тепер – Вокзальна), 1К (а.с.а.с. 6 – 9, 11 – 17).

18 липня 2007 року право власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно було зареєстроване у встановленому законом порядку (а.с. 10).

Копія рішення від 01.06.2007 року отримана заявником у червні 2017 року за запитом від КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради (а.с. 20).

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно зі статтею 301 Закону України від 20.04.2000 року №1699-ІІІ «Про планування і забудову територій» у редакції, що діяла на час розгляду третейським судом справи, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

У відповідності з абзацом першим пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, у редакції, що діяла на час розгляду третейським судом справи, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

За правилами, встановленими пунктами 1, 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 року №1434, яке діяло на час розгляду третейським судом справи, Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінбуду і йому підпорядковується. Основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; здійснення державного нагляду і контролю у сфері архітектури та будівництва.

Абзацом другим пункту 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №1243 (далі – Порядок), який діяв на час розгляду третейським судом справи, визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі – закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затверд женої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

За змістом абзацу першого пункту 27, пункту 29 Порядку за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом. Датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

Зміст приведених норм, у контексті встановлених судом фактів, дає можливість дійти висновку про те, що, оскільки спірний об’єкт нерухомого майна є самочинним, то він підлягав обов’язковому прийняттю в експлуатацію органами, до владних управлінських функцій яких це було віднесено.

При цьому без вчинення цієї процедури реєстрація права на таке нерухоме майно, отже й його експлуатація, за законом було і є неможливими.

Відповідно до абзацу другого статті другої Закону України від 11.05.2004 року №1701-ІV «Про третейські суди» (далі – Закон №1701-ІV) у редакції, яка діяла на час розгляду третейським судом справи, третейський суд – це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Згідно з абзацом другим статті 1, статтею 5, пункту 6 статті 6 Закону №1701-ІV до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Третейські суди в порядку, передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство; інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

У відповідності з частиною другою, пунктами 1, 5 частини третьої статті 51 Закону №1701-ІV у чинній редакції рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов’язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; третейський суд вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору, що розглядав третейський суд, було самочинне нерухоме майно, побудоване на земельній ділянці, що належало територіальній громаді м. Дніпропетровська, і не прийняте в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог цивільного процесуального закону під час розгляду таких категорій справ суди зобов’язані вирішувати питання про залучення до участі у них всіх зацікавлених осіб, тобто осіб, інтересів і прав яких зачіпають такі справи. Такими зацікавленими особами у справі, що була розглянута третейським судом, були власник землі (Дніпропетровська міська рада, яку необхідно було залучити до справі в якості співвідповідача) і орган, уповноважений приймати в експлуатацію закінчені будівництвом об’єкти нерухомості (Державна архітектурно-будівельна інспекція у Дніпропетровській області).

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення поданої заяви, оскільки справа №12-45/07, у якій 01.06.2007 року було ухвалене третейське рішення, насправді не була підвідомча третейському суду відповідно до закону, а сам третейський суд, розглянувши її, вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь у справі.

За правилами, встановленими частиною четвертою статті 51 Закону №1701-ІV, частиною 2 статті 3891 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час звернення до суду із цією заявою, заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов’язки, – протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.

Таким чином, оскільки заявник уперше отримав копію оскарженого рішення тільки у червні 2017 року, а звернувся до суду з відповідною заявою 01.08.2017 року, – вказаний процесуальний строк ним був дотриманий.

Керуючись статтями 258 – 260, 457, 458, 460 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради (ідентифікаційний номер – 35609280; 49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75) про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «ЛЕВЛЕКС» у складі одного третейського судді Патики Андрія Володимировича від 01 червня 2007 року, ухваленого у справі №12-45/07 за позовом ОСОБА_2 (49041, місто Дніпро, житловий масив Тополя-3, 51/68) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП – НОМЕР_1; 52001,Дніпропетровська область, місто Підгороднє, вулиця Фадєєва, 64) про визнання права власності на майно, за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, задовольнити.

Скасувати рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «ЛЕВЛЕКС» від 01 червня 2007 року, ухвалене у справі №12-45/07, яким за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 без акту введення в експлуатацію було визнано право власності на торговельний кіоск літ. А-1 загальною площею 4,4 м2, розташований за адресою: місто Дніпро, площа Вокзальна, 1К.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради компенсацію судових витрат у сумі 800,00 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Повна ухвала складена 10 березня 2018 року.

Суддя М.О. Католікян