Постанова № 72708386, 13.03.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1477/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, а саме просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України № 190 о/с від 07 червня 2017 року про звільнення зі служби в поліції з 12 червня 2017 року за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" майора поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2) начальника міжрайонного відділу № 2 (м. Кременчук) управління захисту економіки в Полтавській області ДЗЕ НПУ;

- поновити його на службі в поліції на посаді начальника міжрайонного відділу № 2 (м. Кременчук) управління захисту економіки в Полтавській області ДЗЕ НПУ;

- стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 червня 2017 року до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав про протиправність наказу, оскільки власного бажання або ж наміру звільнитися він не виявляв, власноруч рапорту на звільнення не писав і не підписував. Походження рапорту від 30.05.2017 написаного від його імені йому не відомо.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року провадження у справі за даним адміністративним позовом відкрито та ухвалою суду від 05 вересня 2017 року закінчено підготовче провадження і призначеного справу до судового розгляду.

В судове засідання відповідач не з'явився, до суду надав заперечення, в резолютивній частині яких просив у задоволенні позову відмовити, справу розглядати за відсутності представника відповідача.

Заперечуючи проти позову, відповідач у своїх письмових запереченнях зазначив, що підставою звільнення ОСОБА_1 був його рапорт від 30.05.2017 року поданий ним особисто до сектору забезпечення діяльності Управління захисту економіки у Полтавській області, про що свідчить довідка завідувача сектору Бєлік Т.В. від 15.09.2017 року. На підставі рапорту було підготовлено подання на звільнення і після відповідних погоджень з безпосереднім керівництвом винесено Наказ від 07.06.2017 року №190 о/с, яким позивача звільнено зі служби за власним бажанням.

Сумнівів у відповідача, що до походження рапорту (його підробки) не виникло, оскільки рапорт надійшов до Департаменту 02.06.2017 року із резолюцією "Клопочу по суті рапорту" та поданням безпосереднього керівника позивача - Абрикосова Д.С. Юридичних підстав для відмови у задоволенні рапорту не було.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, наполягав на тому, що бажання звільнитися не мав, рапорту на звільнення не писав та не підписував. Клопотав перед судом про витребувати у відповідача оригінал рапорту на звільнення, написаного від його імені не встановленою особою для огляду та вирішення в подальшому питання про призначення судової-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 19 вересня 2017 року у відповідача витребувано особову справу майора поліції ОСОБА_1 начальника міжрайонного відділу №2 управління захисту економіки в Полтавській області ДЗЕ НПУ - для огляду.

В судовому засіданні, яке відбулось 12.10.2017 року, особова справа була оглянута судом та повернута відповідачу. Під час огляду особової справи позивач звертав увагу суду на оригінал рапорту від 30.05.2017 року та зазначав, що рапорт написаний та підписаний не його рукою.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2017 року витребувано від Департаменту захисту економіки Національної поліції України оригінал рапорту ОСОБА_1 від 30.05.2017 року.

24.10.2017 року на адресу суду надійшов оригінал рапорту ОСОБА_1 від 30.05.2017 року.

26 жовтня 2017 року судом, за клопотанням позивача, призначено судово-почеркознавчу експертизу для вирішення питання чи виконано рукописний текст в рапорті про звільнення за власним бажанням, написаний 30 травня 2017 року від імені начальника міжрайонного відділу № 2 (м. Кременчук) управління захисту економіки в Полтавській області ДЗЕ НПУ майора поліції ОСОБА_1 тією особою, від імені якої він зазначений, тобто ОСОБА_1 та чи виконано підпис у вищевказаному рапорті ОСОБА_1?

Згідно висновку експерта №596-17 від 30.01.2018 року почерк яким виконано рукописний текст від імені ОСОБА_1 та розміщений в оригіналі рапорту ОСОБА_1 від 30.05.2017 року про його звільнення та підпис від імені ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі документальні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову виходячи із наступного.

До винесення Наказу від 07.06.2017 року №190 о/с, яким позивача звільнено зі служби, майор поліції ОСОБА_1 проходив державну службу на посаді начальника міжрайонного відділу №2 (м. Кременчук) управління захисту економіки в Полтавській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

07.06.2017 року заступником Голови - начальником Департаменту захисту економіки Національної поліції України Купранець І.М., винесено Наказ №190 о/с про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з 12 червня 2017 року за п. 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію". Підставою для винесення наказу зазначено рапорт ОСОБА_1 від 30.05.2017 року.

Статтею 77 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

В судовому засіданні встановлено, що позивач власного бажання або ж наміру звільнитися не виявляв, особисто власноруч рапорту на звільнення не писав і не підписував, до управління захисту економіки в Полтавській області ДЗЕ НПУ не подавав.

Згідно висновку експерта №596-17 від 30.01.2018 року почерк яким виконано рукописний текст від імені ОСОБА_1 та розміщений в оригіналі рапорту ОСОБА_1 від 30.05.2017 року про його звільнення та підпис від імені ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Зазначені вище обставини, відповідачем не спростовані. Пояснити суду яким чином потрапив написаний та підписаний невстановленою особою рапорт від імені ОСОБА_1 від 30.05.2017 року до начальника УЗЕ в Полтавській області Абрикосова Д.С., відповідач не може.

Таким чином, для винесення відповідачем наказу від 07.06.2017 року №190 о/с, не було законних підстав, а отже наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.

Згідно довідки про доходи від 11 вересня 2017 року №471 Департаменту захисту економіки Національної поліції України, ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення за квітень 2017 року - 11475,00грн. (30 робочих днів), за травень 2017 року - 11475,00грн. (31 робочий день), що в розрахунку середньоденного грошового забезпечення складає 376,20грн.

Відповідно до частини третьої статті 91 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

З моменту звільнення позивача, з 08.06.2017 року, по дату поновлення - 13.03.2018 року вимушений прогул складає 190 робочих днів.

Отже, за час вимушеного прогулу з відповідача підлягає стягненню середньоденне грошове забезпечення в сумі 71478,00, із розрахунку 376,20грн. х 190 дні.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судоми законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач, як податковий агент згідно з нормами Податкового кодексу України та як страхувальник згідно з Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби; припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; уточнення списку виборців; усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

За таких обставин, суд вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до абзацу 3 частини 3 вказаної статті встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно з частиною п'ятою статті 137 КАС України встановлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Зі змісту наявних в матеріалах справи рахунку на оплату №1413 від 12.12.2017 та квитанції ПАТ АКБ "ПриватБанк" від 20.12.2017, судом встановлено, що за проведення судово-почеркознавчої експертизи позивачем сплачено кошти в сумі 5942,00 грн.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України № 190 о/с від 07 червня 2017 року про звільнення зі служби в поліції з 12 червня 2017 року за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" майора поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2) начальника міжрайонного відділу № 2 (м. Кременчук) управління захисту економіки в Полтавській області ДЗЕ НПУ.

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника міжрайонного відділу № 2 (м. Кременчук) управління захисту економіки в Полтавській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 13 червня 2017 року.

Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01061) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39600, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 71478,00 гривень.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5942,00 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот сорок дві гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко