Рішення № 72708363, 13.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6742/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування акту перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати акт перевірки від 26.03.2015 № 1896/15-53-17-01/НОМЕР_1, скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.04.2015 №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3,

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в березні 2015 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області складено акт щодо проведення планової документальної виїзної перевірки його діяльності, яка в дійсності проведена у приміщення податкової інспекції, що є самостійною підставою для скасування прийнятих за її результатами актів індивідуальної дії. Крім того позивач наголошує на численних помилках, зазначених в акті перевірки, що свідчить про його незаконність, у зв’язку із чим позивач, дізнавшись про існування спірних акту та податкових повідомлень-рішень після ознайомлення з матеріалами справи № 815/7380/16, а саме 15.12.2017, звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Ухвалою судді від 11.01.2018 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 06.02.2018 о 11:00 год.

06.02.2018 розгляд справи відкладено для надання часу для підготовки відповідачем відзиву до 19.02.2018 о 10:30 год.

19.02.2018 розгляд справи відкладено до 01.03.2018 о 11:00 год.

Судове засідання, призначене на 01.03.2018 о 11:00 год., перенесено у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні на 12.03.2018 о 10:30 год.

12.03.2018 від представника позивача надішли відповідь на відзив та заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наданого відзиву на позовну заяву, відповідач позов не визнав у повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні, зважаючи на правомірність проведеної перевірки та обґрунтованість прийнятих за її наслідками податкових повідомлень-рішень при допущенні підприємцем порушень податкового законодавства.

На підставі частини 9 статті 205 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, наказом в.о. начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 від 11.02.2015 № 78 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3» відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п.77.4 ст.77 ПК України, на підставі плану-графіка документальних перевірок суб’єктів господарювання – фізичних осіб на лютий 2015 р. призначено перевірку ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1.

На підставі вищевказаного наказу та направлення на перевірку від 26.02.2015 № 0000352/16, згідно з ст.77 ПК України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», згідно з планом-графіком проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_4 проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.08.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт № 1896/15-53-17-01/НОМЕР_1 від 26.03.2015.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.04.2015 № НОМЕР_3, яким застосовано штрафну санкцію по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500) в сумі 170 грн.; № 001551170, яким збільшено суму грошового зобов’язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500) в сумі 60224,55 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 15056,13 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині підлягаючими задоволенню у зв’язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 призначено наказом в.о. начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 від 11.02.2015 № 78 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3» відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п.77.4 ст.77 ПК України, на підставі плану-графіка документальних перевірок суб’єктів господарювання – фізичних осіб на лютий 2015 р.

Разом із відзивом на позов представник відповідача надав розписку б/н від 23.02.2015 про отримання ОСОБА_5 (за дорученням) копії вищевказаного наказу. Крім цього, до відзиву додано копію акту від 26.03.2015 № 2145/15-53-17-01/НОМЕР_1, згідно якого ОСОБА_5 (довірена особа ФОП ОСОБА_1А.) був запрошений для ознайомлення зі змісту акту про результати проведення документальної планової виїзної перевірки до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, проте не з’явився, чим відмовився від його підписання; другий примірник акту перевірки № 1896/15-53-17-01/НОМЕР_1 від 26.03.2015 направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Також до відзиву додані службові записки від 04.06.2015 № 445/11/03-012, 445/11/03-0012 за підписом в.о. начальника відділу інфраструктури ОСОБА_6 до начальника управління доходів з фізичних осіб ОСОБА_7, згідно яких поштове відділення повернуло до податкової інспекції 04.06.2015 конверти з повідомленнями про вручення поштового відправлення: ОСОБА_1 з податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу від 20.04.20.15 № ф-0015491701.

Поряд із тим, у позовній заяві позивач зазначає, що про існування вищевказаних акту перевірки та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень він дізнався після ознайомлення з матеріалами справи № 815/7380/16, а саме 15.12.2017.

Зі змісту акту перевірки від 26.03.2015 № 2145/15-53-17-01/НОМЕР_1 вбачається, що документальна виїзна перевірка проведена у приміщенні ДПІ у Приморському районі м. Одеси (стор. 1 акту розд. І «Вступна частина»; а.с. 9).

За приписами статті 75 ПК України (в редакції від 13.03.2015) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п.78.5 ст.78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно з п.82.1 ст.82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Таким чином, податковим управлінням, без дотримання вимог ст.75 ПК України, проведено виїзну перевірку не за місцем знаходження платника податків, а в приміщенні контролюючого органу, тобто перевірку, яка не була передбачена наказом № 78 від 11.02.2015. Обставини справи свідчать, що фактично податковим органом проведено камеральну перевірку з питань, які можуть бути предметом лише документальної перевірки, а саме щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених ПК України податків та зборів, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» ФОП ОСОБА_1 При цьому відповідні висновки за результатами перевірки здійснені без будь-якої первинної документації бухгалтерського та податкового обліків, а лише на підставі даних інформаційних систем («Податковий блок», «Бест Звіт», «АІС Облік податків та платежів») (п.1.11 акту перевірки; а.с.11).

Вирішуючи спір, суд враховує, що встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 73, 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

З системного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України випливає, що проведення, зокрема, невиїзної перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

Нормами Податкового кодексу України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок проведення перевірок, в тому числі документальних невиїзних. Лише їх дотримання може бути підставою для висновку про законність такої перевірки.

Невиконання, в свою чергу, вимог Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії.

Наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27.01.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарантінвест-55» до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Таку ж правову позицію висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.01.2018 (К/9901/1367/18 804/12558/14) по справі № 804/12558/14 за позовом Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_8» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення.

Крім того, в повідомленні про проведення перевірки вказано дату початку проведення перевірки 23.02.2015 і цією ж датою вказано отримання зазначеного повідомлення уповноваженою особою позивача. При цьому в першому екземплярі повідомлення від 11.02.2015 проставлена дата початку проведення перевірки « 23.02.2015», яка вручну виправлена на « 05.03.2015», чим штучно та у непередбачений законом спосіб відтерміновано (продовжено) початок проведення запланованої перевірки. Тим самим, податковим органом порушено вимоги п.82.1 ст.82 ПК України, що визначає тривалість перевірок.

Отже вручення позивачу повідомлення про проведення перевірки та копії наказу в перший день проведення перевірки - 23.02.2015 - позбавило підприємця можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до початку проведення перевірки.

Саме такий алгоритм дій з боку контролюючого податкового органу за правовою позицією Верховного Суду, висловленій у постанові від 17.01.2018 по справі № 1570/7146/12, є неправомірним та достатнім для визнання відповідних дій податкового органу щодо проведення перевірки протиправними, що підставою для скасування прийнятих за результатами контрольного заходу актів індивідуальної дії.

Відтак, за встановлених судом обставин невиконанням відповідачем вимог Податкового кодексу України щодо проведення перевірки ФОП ОСОБА_1, останні не можуть мати правових наслідків, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття спірних актів індивідуальної дії, про що неодноразово слушно зауважували суди найвищих інстанцій у відповідних податкових спорах.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. З точки зору принципу забезпечення довіри громадян до держави, право на адекватну поведінку державного органу та правової визначеності має забезпечуватися не через оцінку його сутності, а через оцінку засобів захисту цього права.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що спосіб, в який діяв податковий орган як під час проведення перевірки та за її наслідками, свідчить про нехтування базовими принципами податкового законодавства, ігноруванні визначеного законодавством порядку здійснення податкового контролю, відсутність адекватної відповіді на вимоги податкового законодавства, упередженості та порушення процедури податкового контролю. Зазначені обставини, в свою чергу, призвели до прийняття безпідставних податкових-повідомлень рішень та надмірного податкового навантаженням на суб’єкта господарювання без належних та законних підстав для цього.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

За обставин справи, відповідачем не наведено жодних доводів проти адміністративного позову та не доведено правомірності проведення перевірки, за результатами якої податковою інспекцією прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, у зв’язку із чим останні підлягають скасуванню.

В той же час, акт перевірки від 26.03.2015 № 1896/15-53-17-01/НОМЕР_1 має констатуючий, а не владно-зобов'язуючий характер, позаяк не містить обов'язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника.

Виходячи з наведеного, дії контролюючого органу щодо складання акта перевірки не порушують права чи інтереси особи, а відтак підстави для задоволення такої позовної вимоги відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.01.2018 № К/9901/1895/18 по справі № 1570/7146/12.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1492 грн. та беручи до уваги часткове задоволення позову, з бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути на користь позивача 754,50 грн. ((60224,55 грн. + 15056,13 грн. + 170 грн.) х 1 % )).

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Одеса, вул. 25-х Чапаєвської дивізії, 5, кв. 104; іпн. НОМЕР_1) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65012, м. Одеса, Французький бульвар, 7; код ЄДРПОУ 39565511) про визнання протиправним та скасування акту перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 20.04.2015 №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 754,50 грн. (сімсот п’ятдесят чотири грн. 50 коп.)

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк