Рішення № 72708287, 12.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №813/4094/17

12 березня 2018 року зал судових засідань № 9

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Магиревич Ю.Д.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2М,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Комунальне підприємство «Сокальжитлокомунсервіс» (місцезнаходження:80001, Львівська область, м.Сокаль, вул.Героїв УПА, 11) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області(місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 03.07.2017 та № НОМЕР_3 від 03.10.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зробив неправомірні висновки про несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року згідно самостійно поданих ним податкових декларацій. Позивач вважає, що КП «Сокальжитлокомунсервіс» своєчасно сплатило усю суму поточного узгодженого податкового зобов’язання за вказаними деклараціями, що підтверджується доданими до позовної заяви платіжними дорученнями, а податковий орган здійснював зарахування сплачених сум податку в рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше і всупереч вимогам чинного законодавства після такого зарахування вважав поточну сплату податків заборгованістю та нараховував на неї штраф. Також, на думку позивача, відповідачем неправомірно застосовано штрафні санкції з порушенням строків встановлених ст.102 Податкового кодексу України. Крім цього, позивач вважає, що здійснював погашення податкового боргу відповідно до строків, встановлених ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2016 у справі № 2а-7406/12/1370, від 23.08.2016 у справі № 813/1803/16, а відповідач при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не взяв до уваги строк сплати грошового зобов’язання з податку на додану вартість, встановлений відповідними ухвалами суду про розстрочення виконання судового рішення.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені з дотриманням вимог чинного законодавства України, позаяк платіжні доручення на які посилається позивач не підтверджують своєчасності сплати ним узгоджених зобов’язань, оскільки такі проведені несвоєчасно. Наведене і стало підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних у даній справі рішень, згідно яких до позивача, на підставі ст.126 Податкового кодексу України, застосовано відповідні штрафні (фінансові) санкції. Крім того, представник відповідача пояснив, що в момент сплати позивачем сум грошових зобов’язань, у підприємства існував податковий борг, а тому усі сплачені ним суми відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України спрямовувались на погашення податкового боргу в календарному порядку його виникнення. З огляду на зазначене, вважає, що викладені в актах перевірки висновки є обґрунтованими, відповідно прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення – правомірними і підстав для задоволення позову немає.

Представники позивачів в судовому засідання позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Сокальжитлокомунсервіс» зареєстроване Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області 12.04.2002, код ЄДРПОУ 31963156, місцезнаходження: 80001, Львівська область, м.Сокаль, вул.Героїв УПА, 11, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 08.04.2002, перебуває на обліку в Червоноградській (Сокальське відділення) ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

У періоді, який перевірявся, суб’єкт господарювання був платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на підставі п.п.191.1.1 п. 191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України старшим державним ревізор-інспектором відділу адміністрування та контролю за відшкодуванням ПДВ і камеральних перевірок податкової звітності з ПДВ платників території обслуговування Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено перевірку КП «Сокальжитлокомунсервіс» з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.06.2017 № 2/13-01-12-71/31963156, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 57.1 ст.57 (п.57.3 ст.57) глави 2 розділу ІІ та п.203.2 ст.203 розділу V Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 03.07.2017 № НОМЕР_1, яким КП «Сокальжитлокомунсервіс», на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, за затримку на 122, 122, 118, 92, 92, 91, 88 календарних днів сплати грошового зобов’язання в розмірі 261 475,20 грн., зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 52 295,04 грн. з податку на додану вартість.

Також, на підставі п.п.191.1.1 п. 191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України головним державним ревізор-інспектором відділу адміністрування та контролю за відшкодуванням ПДВ і камеральних перевірок податкової звітності з ПДВ платників території обслуговування Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено перевірку КП «Сокальжитлокомунсервіс» з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт від 22.09.2017 № 167/13-01-12-71/31963156, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.57.1 ст. 57 (п. 57.3 ст.57) глави 2 розділу ІІ та п. 203.2 ст.203 розділу V Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

На підставі даного акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області прийнято:

-податкове повідомлення-рішення від 03.10.2017 № НОМЕР_2, яким КП «Сокальжитлокомунсервіс», за затримку на 17, 14, 14 календарних днів сплати грошового зобов’язання в розмірі 11 601,6 грн., зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1160,16грн. з податку на додану вартість;

-податкове повідомлення-рішення від 03.10.2017 № НОМЕР_3, яким КП «Сокальжитлокомунсервіс», за затримку на 623, 594, 563, 533, 503, 503, 496, 475, 465, 443, 435, 413, 409, 405, 384, 377, 353, 345, 325, 323, 315, 293, 286, 265, 255, 245, 225, 225, 211, 195, 167, 150, 135, 118, 118, 107, 37, 37, 37, 37 календарних днів сплати грошового зобов’язання в розмірі 187 936,15 грн., зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 37587,23грн. з податку на додану вартість.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.16.1.3., п.п.16.1.4. п. 16.1. ст.16 ПК України, платник податків зобов’язаний, зокрема: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 49.18.1 ст.49.18 ст.49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що КП «Сокальжитлокомунсервіс» самостійно подало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість: за лютий 2016 року № НОМЕР_4 вiд 18.03.2016; за березень 2016 року № НОМЕР_5 вiд 19.04.2016; за квітень 2016 року №9081360926 вiд 19.05.2016; за травень 2016 року № НОМЕР_6 вiд 18.06.2016.

Сплата податку на додану вартість до бюджету за вказані періоди здійснювалася з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ у порядку, визначеному п. 200.2 ст. 200 ПК України.

Перерахування коштів до бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ здійснюється відповідно до реєстру, який автоматично формується ДФС на підставі поданих платниками податкових декларацій з ПДВ, та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку для самостійної сплати податкових зобов’язань надсилається Казначейству.

Перерахування суми податку до бюджету та/або на спеціальні рахунки платників податку з їх електронних рахунків здійснюється Казначейством не пізніше останнього дня строку для самостійної сплати податкових зобов’язань, в межах залишку таких коштів на електронних рахунках (п. 200.2 ст.200 вказаного Кодексу).

Для сплати податку на додану вартість до бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ необхідно перерахувати з поточного рахунку платника на його рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ, відкритий йому в Казначействі, суму коштів, що дорівнює сумі податкових зобов’язань, задекларованих ним до сплати в бюджет за відповідний звітний (податковий) період. Таке перерахування на електронний рахунок платнику слід здійснювати не пізніше граничного строку для самостійної сплати податкових зобов’язань.

Якщо платник у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати платником податкових зобов’язань, не забезпечив наявність на його електронному рахунку коштів для сплати узгоджених податкових зобов’язань/перерахування на спеціальний рахунок, Казначейством виконання реєстрів, надісланих ДФС, здійснюється в межах залишку коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку. Невиконаний (не сплачений) за таким реєстром залишок узгоджених податкових зобов’язань платника обліковується Казначейством до повного виконання шляхом перерахування до бюджету/спеціального рахунку коштів, що перераховуються платником з власного поточного рахунку на його електронний рахунок (пункт 22 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569).

Згідно з долученими до справи копій платіжних доручень КП «Сокальжитлокомунсервіс» перерахувало з поточного рахунку на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ, відкритий йому в казначействі, 16.03.2016 - 29384,17грн.; 31.03.2016 - 54039,83грн.; 13.04.2016- 111386,62грн.; 29.04.2016 - 18612,38грн.; 28.04.2016 - 26095,00грн.; 12.05.2016 - 1000,00грн.; 13.05.2016 - 15000,00грн.; 27.05.2016 - 29964,22грн.; 27.05.2016 - 56031,78грн.; 14.06.2016 - 35000,00грн.; 15.06.2016 - 1854,01грн.; 30.06.2016 - 100000,00грн.

Здійснення даних платежів підтверджується відомостями, відображеними у наявній у справі інтегрованій картці платника податків.

Проте, згідно з даними інтегрованої картки платника податків та розрахунку штрафних фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення від 03.07.2017 № НОМЕР_1 контролюючим органом спрямовано суми сплачених коштів підприємством в рахунок сплати грошового зобов’язання позивача, що виникло за попередні періоди.

Відтак, як випливає з вищевикладеного, позивачем своєчасно сплачувались самостійно задекларовані суми податкових зобов’язань за платежем «податок на додану вартість» за лютий 2016року, крім сплаченого 31.03.2016 зобов’язання в сумі 54 039,83грн., березень 2016року, квітень 2016року, травень 2016року.

Наведене дає підстави для висновку, що позивачем за податковою декларацією за лютий 2016року в частині сплати 54 039,83грн. порушено строки сплати грошового зобов’язання на 1 календарний день, а тому у контролюючого органу наявні підстави застосувати штрафну санкцію за таке порушення.

Відповідно до ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Штраф, згідно зі ст.111 вищенаведеного Кодексу, є одним із видів відповідальності, яка застосовується до платника податків за невиконання або неналежне виконання ним вимог, установлених цим Кодексом. Відповідно до п.116.1 ст.116 вказаного Кодексу у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Відповідно до положень ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. За правилами п. 31.1 ст. 31 цього ж Кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

За змістом п.38.2 ст.38 ПК України сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку, або банком на підставі податкової поруки.

Отже, відповідальність у вигляді штрафу, передбачена ст.126 ПК України, застосовується до платника податку у разі невнесення платником податків (податковим агентом, представником платника податку, банком на підставі податкової поруки) у встановлений цим кодексом строк, податку (збору), визначеного таким платником податків у податковому розрахунку.

Як вже зазначалось вище, позивач шляхом подання платіжних доручень своєчасно сплатив визначені ним в податкових деклараціях грошові зобов’язання за платежем.

Водночас, згідно з п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України погашення податкового боргу – це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що Податковим кодексом України розмежовуються такі поняття як «сплата податку» та «погашення податкового боргу».

За правилами п. 87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов’язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов’язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно зі ст.126 ПК України у випадку сплати суми грошового зобов’язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні п.87.9 ст. 87 ПК України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Виходячи з вищенаведеного, погашення відповідачем раніше існуючого податкового боргу позивача за рахунок своєчасно сплачених ним грошових зобов’язань за платежем «податок на додану вартість» є дією відповідача, а не позивача, а тому суд приходить до висновку, що в діях КП «Сокальжитлокомунсервіс» відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов’язань за платежем «податок на додану вартість» за лютий 2016 року, крім сплаченого 31.03.2016 зобов’язання в сумі 54 039,83 грн., березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року.

Суд враховує обставини визнання позивачем порушення ним строків сплати грошового зобов’язання, визначеного у декларації за лютий 2016 року, на один день. Водночас, зважаючи на те, що відповідно до вимог п.126.1 ст.126 ПК України тривалість порушення строків грошового зобов’язання взаємозалежна від розміру штрафу, який підлягає застосуванню до платника за таке порушення, яке в даному випадку є значно меншим, ніж встановлено контролюючим органом, а також враховуючи те, що суд не може підміняти собою контролюючий орган та, відповідно, визначати суму штрафу, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.07.2017 повністю.

Статтею 114 ПК України встановлено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов’язань, визначеним ст. 102 цього Кодексу

Згідно з п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 14.1.39 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов’язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.14.1.265 ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Виходячи зі змісту поняття штрафної санкції (фінансової санкції, штрафу), наданому у п.14.1.265 ст. 14 ПК України, суд дійшов висновку, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків, які відповідно до ст.114 ПК України відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов’язань, визначеним ст. 102 цього Кодексу, застосовуються у строк 1095 днів до дня прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за податкове правопорушення, якщо воно було скоєно у цей строк (1095 днів).

З розрахунку штрафних санкцій, доданого до податкового повідомлення-рішення від 03.10.2017 № НОМЕР_2, вбачається, що штрафні санкції нараховані за період з 20.01.2014 по 13.02.2014, тобто поза межами періоду 1095 днів до 03.10.2017, а тому не підлягають нарахуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.10.2017 № НОМЕР_3 суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.

Пунктом 86.2 ст.86 ПК України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Акт камеральної перевірки є службовим документом, який стверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації. Викладені в акті перевірки обставини є підставою для застосування керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу відповідних заходів – винесення податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В даному випадку податкове повідомлення-рішення від 03.10.2017 № НОМЕР_3, прийняте на підставі акта про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання до бюджету КП «Сокальжитлокомунсервіс» з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість від 22.09.2017 № 167/13-01-12-71/31963156.

Згідно з цим актом, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57 (п. 57.3 ст.57) глави 2 розділу ІІ та п.203.2 ст.203 розділу V Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, а саме порушено термін сплати із затримкою: до 30 календарних днів в сумі 11601,60грн.; більше 30 календарних днів в сумі 187936,15грн.

З розрахунку штрафних санкцій, доданого до податкового повідомлення-рішення від 03.10.2017 № НОМЕР_3, вбачається, що позивачем порушено строки сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, визначені наступними документами: « 27.01.2016 2 TAQ001 Рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Наказ ДПА України від 07.12.10 № 927»; « 30.08.2016 813/1803/16 TAQ001 Рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Наказ ДПА України від 07.12.10 № 927»; « 30.01.2014 2 TAQ000 Рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (ст. 100 ПКУ)»

Недотримання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо форми та змісту акта податкової перевірки є порушенням норм чинного законодавства

З вказаного вище акта перевірки неможливо встановити дату та номер документа (податкової декларації), по якому погашено податковий борг, оскільки рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу чи рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, згадані у розрахунку штрафних санкцій, не є такими документами.

Крім цього, не відповідають рішенням суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу чи іншим документам (податковим деклараціям) дати виникнення податкового боргу, які зазначені у розрахунку штрафної санкції (30.12.2015, 01.05.2016, 04.05.2016).

Також, в даний розрахунок включено штрафні санкції нараховані за період з 31.12.2014 по 05.02.2014, тобто поза межами періоду 1095 днів до 03.10.2017, а тому не підлягають нарахуванню

Існує також розбіжність між розрахунком штрафної санкції та інтегрованою карткою платника податків щодо дат та сум сплати податкового боргу, зокрема в картці відсутня інформація про сплату (погашення) податкового боргу 13.04.2017 в сумі 5000,00грн., 12.06.2017 в сумі 744,75грн., 13.06.2017 в сумі 4255,25грн. тощо.

На підставі аналізу законодавчих положень, змісту вказаних актів, інших письмових документів, суд приходить до висновку, що з таких неможливо виділити чітко, об’єктивно та в повній мірі встановлені контролюючим органом факти виявлених порушень податкового законодавства.

При цьому, суд враховує, що якщо встановлено невідповідність частини рішення суб’єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.

Разом з цим, надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру штрафної (фінансової) санкції, застосованої контролюючим органом, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, самостійно приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке би відповідало закону, та давати вказівки, які би свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неможливість виокремити частину оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яка є неправомірною, що тягне за собою скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 012081127 від 03.10.2017 року повністю.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати у сумі 1 600,00 грн. відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Львівській області .

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 03.07.2017.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_2 від 03.10.2017.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_3 від 03.10.2017.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» (місцезнаходження 80001, Львівська область, м. Сокаль, вул. Героїв УПА, 11, код ЄДРПОУ 31963156) судовий збір в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.03.2018.

Суддя Лунь З.І.