Рішення № 72708213, 06.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4698/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

третьої особи - ОСОБА_3

представника третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом державної організації “Комбінат Троянда” до Головного управління Держпраці у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Державна організація “Комбінат Троянда” звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Львівській області щодо проведення інспекційного відвідування та складання акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №13/14/224/2467;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 13142242467-502 від 14.11.2017, якою накладено на Державну організацію “Комбінат Троянда” штраф у розмірі 3200,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 13142242467-503 від 14.11.2017, якою накладено на Державну організацію “Комбінат Троянда” штраф у розмірі 64000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інспекційне відвідування державної організації «Комбінат Троянда» проведене відповідачем з порушенням процедури, встановленої чинним законодавством. Зокрема, на час проведення інспекційного відвідування на офіційному веб-сайті Держпраці були відсутні форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, переліку питань, що підлягають інспектуванню, а саме відвідування проведено за відсутності керівника об’єкта відвідування – директора ОСОБА_5 Позивач стверджує, що при проведенні інспекційного відвідування інспектором праці всупереч вимогам чинного законодавства перевірялися питання, які були предметом розгляду в суді. При цьому, як слідує із направлення на проведення інспекційного відвідування, зафіксоване в акті перевірки порушення вимог статті 46 КЗпП України відносно працівниці ОСОБА_3 не було предметом контрольного заходу. Про факт відсторонення зазначеної працівниці від роботи інспектор дізнався безпосередньо під час проведення інспекційного відвідування від ОСОБА_3, яка на думку позивача, не мала права бути присутньою при проведенні інспекційного відвідування. Окрім того, складений за результатами інспекційного відвідування акт було надіслано позивачу поштою, а не вручено особисто керівнику об’єкта відвідування в день його складання.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та в письмових запереченнях. Свої доводи обґрунтовує тим, що виявленні в ході проведення інспекційного відвідування порушення вимог ст. 46, ч. 5 ст. 79, ст. 107, ч. 4 ст. 115, ч. 1 ст. 116, ч.1 ст. 117 КЗпП України, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не оспорюються позивачем. Також на думку представника відповідача, Управлінням було дотримано встановлену чинним законодавством процедуру проведення контрольного заходу. Щодо форм документів, які повинні розміщуватись на офіційному веб-сайті Держпраці, пояснив, що такі були затверджені наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 року № 390, що був чинним на момент проведення інспекційного відвідування та розміщений на офіційному сайті Державної служби України з питань праці. Окрім того, зазначив, що на момент проведення інспекційного відвідування питання, які перевірялись головним державним інспектором не були предметом судового розгляду, оскільки провадження у судових справах на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог було відкрито судом вже після проведення інспекційного відвідування. Також, пояснив, що складений за результатами інспекційного відвідування акт було надіслано позивачу засобами поштового зв’язку на наступний день після його складення у зв’язку із неможливістю особистого вручення акту в останній день інспекційного відвідування. При цьому, та обставина, що акт був надісланий поштовим зв’язком, жодним чином не позбавляла позивача права подати свої зауваження на акт у випадку незгоди із змістом такого. Також, позивач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи про накладення штрафу за виявленні під час проведення інспекційного відвідування порушення вимог законодавства про працю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 та її представник проти позову заперечували з підстав викладених в письмових поясненнях.

Допитаний в судовому засіданні як свідок головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області ОСОБА_6 пояснив, що згідно з наказом та направлення Управління ним проводилось інспекційне відвідування державної організації «Комбінат Троянда». Під час проведення інспекційного відвідування була присутньою ОСОБА_3, оскільки звернення останньої стало підставою для призначення інспекційного відвідування. При цьому, у поданому до Управління зверненні ОСОБА_3 просила здійснювати розгляд такого у її присутності. Перед інспекційним відвідуванням він ознайомив посадових осіб об’єкта відвідування із змістом направлення на здійснення контрольного заходу та своїм службовим посвідченням. Після вчинення зазначених дій його було допущено до проведення контрольного заходу. Про факт проведення інспекційного відвідування було відомо головному інженеру державної організації, який на час відрядження директора ОСОБА_5 тимчасово виконував обов’язки директора. Також, під час інспекційного відвідування була присутня бухгалтер підприємства та директор ОСОБА_5, незважаючи на те, що згідно наказу державної організації «Комбінат Троянда» в цей день він перебував у службовому відрядженні. Також пояснив, що його не повідомлялось про наявність будь-яких судових спорів між об’єктом відвідування та працівниками. Ним перевірялось дотримання вимог ст. 46 КзПП України, оскільки безпосередньо під час проведення інспекційного відвідування заявниця повідомила про своє, на її думку, незаконне відсторонення від роботи та просила перевірити даний факт. Посадовими особами державної організації «Комбінат Троянда» було надано кадрові документи, при дослідженні яких ним встановлено наявність порушення вимог ст. 46 КЗпП України відносно працівниці ОСОБА_3

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року позовну заяву державної організації “Комбінат Троянда” було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

22 грудня 2017 року позивачем було подано до суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору та уточнену позовну заяву, чим усунуто недоліки позовної заяви, як наслідок 26 грудня 201 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

26 грудня 2017 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання державної організації «Комбінат Троянда» про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

25 січня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду задоволено заяву державної організації “Комбінат Троянда” про забезпечення позову та зупинено дію постанов № 13142242467-502 та №13142242467-503 від 14.11.2017 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами до ухвалення рішення у справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року зупинено провадження у даній справі до вирішення заяви про відвід.

27 лютого 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду поновлено провадження у даній справі.

1 березня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду викликано в якості свідка ОСОБА_6.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року повернуто державній організації “Комбінат Троянда” з Державного бюджету України сплачений судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Заслухавши пояснення сторін та показання свідка, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

05.09.2017 року ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Держпраці у Львівській області з заявою про можливе обмеження керівником ДО «Комбінат «ОСОБА_7» її Конституційного права на відпочинок, порушення вимог законодавства про відпустки та вжиття заходів реагування.

Для забезпечення розгляду вищезазначеного звернення Управлінням було видано наказ № 1512-П від 10.10.2017 року та направлення № 1481 від 10.10.2017 року на проведення інспекційного відвідування в державній організації «Комбінат «ОСОБА_7» у період часу з 11.10.2017 року по 13.10.2017 року.

Наказом Управління від 13.10.2017 року № 1528-П терміни проведення інспекційного відвідування було перенесено з 23.10.2017 року по 29.10.2017 року.

В період часу з 24.10.2017 року по 25.10.2017 року головним державним інспектором Волянським М.С. проводилось інспекційне відвідування державної організації «Комбінат Троянда», за результатами проведення якого складено акт № 13/14/224/2467, яким встановлено порушення вимог ст. 46 КЗпП України, ст. 30 Закону України «Про оплату праці», ч. 5 ст. 79 КЗпП України, ст. 107 КЗпП України, ч. 4 ст. 115 КЗпП України та ст. 21 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 116 КЗпП України, ч. 1 ст. 117 КЗпП України.

14.11.2017 року за результатами розгляду зазначеного акту відповідачем прийнято оскаржувані постанови про накладення штрафу № 13142242467-502 на підставі абзацу 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, якою передбачено накладення штрафу на позивача у розмірі 3 200 гривень та постанову № 13142242467-503 від 14.11.2017 року на підставі абзацу 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, якою передбачено накладення штрафу на позивача у розмірі 64 000 грн.

Не погодившись із діями Головного управління Держпраці у Львівській області щодо проведення інспекційного відвідування та складання акту перевірки та постановами про накладення штрафу, державна організація «Комбінат Троянда» оскаржила їх до суду.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України; постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 року № 295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі – Порядок № 295), постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення».

Правові та організаційні засади, основні принципи контролю за додержанням законодавства про працю визначаються Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована Законом України № 1985-IV від 08.09.2004 року.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;

ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них

витяги;

iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;

iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Згідно з ст. 16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (надалі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема, Головне управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області затвердженого наказом Мінсоцполітики від 27.03.2015 року № 340 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п. 49 цього ж пункту Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Львівської області.

Державний нагляд за дотриманням законодавства про працю здійснюється з урахуванням вимог ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якою унормовано, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення повинні здійснювати заходи контролю у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 2 вищезазначеного Закону при здійсненні контрольних заходів повинні бути дотримані вимоги статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про відсутність на веб-сайті Держпраці форм документів державного контролю та службового посвідчення, оскільки уніфікована форма акту, яка являє собою перелік питань, які повинні бути досліджені в ході здійснення контрольного заходу, припису, протоколу про адміністративне правопорушення постанови про накладення адміністративного стягнення на момент виникнення спірних правовідносин була затверджена рішенням Мінсоцполітики, а саме наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 року № 390.

Форма службового посвідчення інспектора праці затверджена наказом Мінсоцполітики від 24.05.2017 року № 866 «Про затвердження форми та опису службового посвідчення інспектора праці».

Також, суд наголошує, що згідно з п.п. 2 п. 14 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування об’єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування інспекторів праці у випадку відсутності на офіційному веб-сайті Держпраці рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акту, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню.

При цьому, в ході судового засідання позивач не заперечував ту обставину, що перед початком інспекційного відвідування інспектор праці ОСОБА_6 ознайомив уповноважених посадових осіб позивача із службовим посвідченням та направленням на здійснення контрольного заходу.

Виходячи із положень статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема: не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.

Отже, до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав позивача, оскільки після проведення перевірки права суб'єкта господарювання порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Згідно з ст.10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Позивач фактично оскаржує дії відповідача при проведенні перевірки, яке на його думку проведене відповідачем з порушенням процедури, встановленої чинним законодавством: на офіційному веб-сайті Держпраці були відсутні форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, переліку питань, що підлягають інспектуванню, а саме відвідування проведено за відсутності керівника об’єкта відвідування – директора ОСОБА_5

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Щодо дій по складанню акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №13/14/224/2467 суд зазначає, що діяльність із складання актів перевірок є службовою діяльністю працівників відповідача на виконання своїх посадових обов'язків. Наявність акта перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності суб'єкта господарювання. Таким чином, ані акт перевірки №13/14/224/2467, ані викладені в ньому висновки не породжують правових наслідків для державної організації “Комбінат Троянда”, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для позивача, що, в свою чергу, виключає підстави для задоволення позову в цій частині.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.18 К/9901/1305/15 справа 2а/1270/8955/12, від 17.01.2018 К/9901/1895/18 справа №1570/7146/12.

Також, суд не бере до уваги доводи позивача стосовно незаконності проведення інспекційного відвідування, оскільки питання, які досліджувалися інспектором праці ОСОБА_6 були предметом розгляду у суді.

Так, відповідно до п.п. 4 п. 13 Порядку № 295 інспекторам праці забороняється розглядати та перевіряти питання, яке є предметом розгляду в суді або щодо якого набрало законної сили рішення суду, перевіряти своєчасність, правильність і повноту виконання рішень суду.

Проте, із наявних в матеріалах справи ухвал Жидачівського районного суду Львівської області слідує, що провадження у справі № 443/693/17 за позовом ОСОБА_3 до ДО «Комбінат «ОСОБА_7» Державного агентства резерву України про скасування наказу ДО «Комбінат «ОСОБА_7» № 54 від 22.05.2017 року «Про проведення службової перевірки» та наказу № 57 від 31.05.2017 року «Про внесення змін до наказу № 54 від 22.05.2017 року» було відкрито судом 27.10.2017 року. Окрім того, 03.11.2017 року Жидачівським районним судом Львівської області було відкрито провадження у судовій справі № 443/1007/17 за позовом ОСОБА_3 до ДО «Комбінат «ОСОБА_7» Державного агентства резерву України про скасування наказу № 121-к «Про надання щорічної відпустки».

Таким чином, провадження в судових справах, стороною яких є працівниця ОСОБА_3 та ДО «Комбінат «ОСОБА_7» було відкрито Жидачівським районим судом вже після фактичного завершення інспекційного відвідування ДО «Комбінат «ОСОБА_7», що свідчить про необґрунтованість доводів позивача стосовно того, що питання, які досліджувались інспектором під час проведення інспекційного відвідування були предметом судового розгляду.

Стаття 46 КзПП України передбачає, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Всупереч приписів зазначеної правової норми працівниця ОСОБА_3 була відсторонена від роботи за відсутності правових підстав, передбачених вказаною правовою нормою.

Що стосується доводів позивача щодо неправомірності вивчення в ході інспекційного відвідування питання порушення процедури відсторонення від роботи ОСОБА_3, судом встановлено, що інспекційне відвідування проводилось з метою розгляду звернення ОСОБА_3, яка брала особисту участь при розгляді свого звернення у відповідності до вимог ст. 18 Закону України «Про звернення громадян». Під час проведення інспекційного відвідування ОСОБА_3 було повідомлено про своє відсторонення від роботи, у зв’язку із чим інспектор досліджував підставність такого відсторонення.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» передбачено право громадянина особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; право бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; право знайомитися з матеріалами перевірки; право подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу.

Із системного аналізу вищезазначених положень законодавства слідує, що особа, яка звертається із зверненням до органу державної влади має право бути присутньою при розгляді поданого звернення, який в даному випадку здійснювався шляхом проведення інспекційного відвідування, та надавати пояснення стосовно змісту такого.

Окрім того, як встановлено судом та не заперечується сторонами, інспектора праці ОСОБА_6 було допущено до проведення контрольного заходу та надано відповідні документи необхідні для його проведення.

Статтею 30 Закону України «Про оплату праці» передбачено обов’язок роботодавця забезпечити достовірний облік робочого часу та витрат на оплату праці.

З оглянутого в судовому засіданні наказу підприємства №6-к від 23.01.15 судом встановлено, що працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_7 залучались до роботи у вихідні дні 24.01.2015 та 25.01.2015. Разом з тим, в табелі обліку робочого часу по дільниці зберігання за січень 2015 року навпроти прізвищ ОСОБА_3 та ОСОБА_7 24.01.2015 та 25.01.2015 проставлено «-», що свідчить про недостовірний облік робочого часу.

Частина 5 ст. 79 КзПП України передбачає, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

В наказі позивача №121-к від 31.08.2017 зазначено про надання начальнику дільниці зберігання, щорічної основної відпустки ОСОБА_3 з 31.08.2017 р. по 23.09.2017 р. та додаткової відпустки за ненормований робочий день з 24.09.2017р. по 30.09.2017р. включно за період роботи з 16.10.2015р. по 15.10.2016 р. При цьому, не надано документів, які б свідчили про те, що роботодавець письмово повідомив працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 КзПП України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки.

Матеріалами справи підтверджується, що в організації мало місце залучення працівників до роботи у вихідні дні, однак оплату праці за роботу у вихідні дні не проведено у подвійному розмірі. Зокрема, в табелі обліку робочого часу за вересень 2015 року по дільниці АУП ОСОБА_3 13.09.15 (неділя) проставлено 2 год., однак в особовому рахунку ОСОБА_3 за вересень 2015 року нарахування заробітної плати за роботу у вихідний день відсутнє.

Аналогічно, в табелі обліку робочого часу за серпень 2015 року по дільниці зберігання ОСОБА_7 09.08.15 (неділя) проставлено 4 год., однак в особовому рахунку ОСОБА_7 за серпень 2015 року нарахування заробітної плати за роботу у вихідний день відсутнє; в табелі обліку робочого часу за жовтень 2015 року по дільниці зберігання ОСОБА_7 11.10.15 (неділя) проставлено 4 год., однак в особовому рахунку ОСОБА_7 за жовтень 2015 року нарахування заробітної плати за роботу у вихідний день відсутнє.

Відповідно до вимог ч.4 ст.115 КЗпП України, ст.21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Всупереч наведеному положенню законодавства, згідно з наказом №121-к від 31.08.2017 ОСОБА_3 надано щорічну основну відпустку з 31.08.2017р., однак заробітну плату за весь час щорічної відпустки було виплачено 07.09.2017 відповідно до платіжного доручення №302 від 06.09.2017.

Також, працівницю ОСОБА_7 звільнено з роботи 24.11.16 відповідно до наказу №143-к від 24.11.16, а належні при звільненні кошти виплачено 28.11.16, що свідчить про порушення вимог ст. 116, 117 КзПП України відносно зазначеної працівниці.

Таким чином, суд констатує, що порушення законодавства про працю, які зафіксовані в акті підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та жодним чином не спростовуються позивачем, який в обґрунтування позовних вимог покликається лише на процедурні недоліки, які на його думку, були допущенні при здійсненні контрольного заходу та оформлення його результатів.

Зокрема, позивач зазначає, що інспектором праці в порушення вимог чинного законодавства в останній день інспекційного відвідування не було надано для підписання керівнику об’єкта відвідування акт перевірки, і не вжито дій щодо складання та підписання акту за місцем проведення інспекційного відвідування чим порушено право об’єкта відвідування на особисте ознайомлення з актом.

На переконання суду зазначені доводи не свідчать про недодержання відповідачем процедури оформлення акту та не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки згідно п. 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Відповідно до п. 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Згідно з п. 21 Порядку № 295 якщо об’єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід’ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об’єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до п. 26 Порядку № 295 у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об’єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об’єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Як слідує з показань свідка ОСОБА_6 акт перевірки був складений ним 25.10.2017 року в приміщенні Управління з питань праці ГУ Держпраці у Львівській області за службовою адресою м. Львів. вул. Валова, 31, оскільки державна організація «Комбінат «ОСОБА_7» не мала можливості забезпечити його робочим місцем та необхідною технікою під час проведення інспекційного відвідування. У зв’язку з неможливістю особистого вручення акту керівнику об’єкта відвідування в цей день через територіальну віддаленістю підприємства, у відповідності до вимог Порядку № 295, акт на наступний робочий день було скеровано позивачу засобами поштового зв’язку. Як встановлено в ході судового розгляду та визнається сторонами об’єкт відвідування отримав акт 30.10.2017 року. При цьому, оскаржувані постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю були прийняті позивачем 14.11.2017 року, тобто через два тижні після отримання позивачем акту.

Суд констатує, що факт надіслання акту поштою не позбавляв позивача права подавати свої зауваження на акт, оскільки згідно вимог п. 21 Порядку № 295 зауваження можуть бути подані об’єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог державної організації «Комбінат Троянда».

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно зі ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, у даній справі оспорюється рішення прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб’єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень суб’єкта владних повноважень.

Із врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.03.2018.

Суддя Р.М. Брильовський