Рішення № 72708199, 01.03.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2123/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Гнітько О.О.,

представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2017 року Приватне підприємство "Білоцерківська агропромислова група" (надалі – ПП «БІАГР», позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 листопада 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, НОМЕР_5 та № НОМЕР_6.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на незгоду із висновками акту перевірки від 31 жовтня 2017 року № 1414/16-31-14-01-10/13961362, на підставі яких ГУ ДФС у Полтавській області винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Відносно встановленого перевіркою порушення пп. 134.1.1. п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 6 – 7 П(с)БО 16 «Витрати», в частині заниження податку на прибуток в сумі 94599 грн, позивач зазначав, що підставою для даного висновку послугувало декларування підприємством у 2015 році витрат, понесених у 2014 році. При цьому пояснював, що послуги надавались у 2014 році, були безперервними і носили періодичний характер, у зв’язку з чим провести достовірну оцінку їх вартості за відсутності первинних документів було неможливим, натомість проведення їх попередньої оцінки та відображення у фінансовій звітності було б порушенням вимог ведення бухгалтерського обліку.

Щодо зафіксованого актом перевірки порушення п. 198.5. статті 198, п. 189.1. статті 189, п.198.1, 198.2., 198.6. статті 198, п. 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині заниження сплати податку на додану вартість на суму 343197 грн, завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 287356 грн, завищення від’ємного значення з податку на додану вартість на суму 1389873 грн, позивач вказував, що відповідний висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що готова продукція, повернена від покупців, не може бути використана у господарській діяльності, а нараховані податкові зобов’язання не можуть бути змінені, однак, за твердженням позивача, ПП «БІАГР» у відповідності до вимог бухгалтерського обліку проведено приймання та облік повернутої готової продукції, яку в подальшому використано для переробки в інший продукт, а при поверненні готової продукції на виконання вимог статті 192 Податкового кодексу України проведено коригування сум податкових зобов’язань.

Стосовно висновку перевірки про порушення пп. 164.2.11. п. 164.2. статті 164, абз. «е» пп. 164.2.17. п. 164.2. статті 164, пп. 164.5. статті 164, пп. 168.1.1. п. 168.1. статті 168 , пп. 170.9.1. п. 170.9. статті 170, пп. «а» п. 176.2. статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 8 281,79 грн, позивач вказував на незгоду із відповідним висновком в сумі 4689,46 грн, звертаючи увагу на те, що витрати на вказану суму стосувалися маркетингової діяльності напередодні ОСОБА_5 та свята 8 Березня, відповідали вимогам пп. 170.9.1. п. 170.9. статті 170 Податкового кодексу України, мали рекламний характер, тому не підлягали оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. За наведених обставин позивач вказував на безпідставність нарахування контролюючим органом також військового збору.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на обґрунтованість висновків перевірки ПП “БІАГР”, оформленої актом від 31 жовтня 2017 року № 1414/16-31-14-01-10/13961362 /т. 1 а.с. 145 – 147/.

Зауважував про заниження позивачем податку на прибуток за 2015 рік внаслідок декларування у звіті про фінансові результати витрат, понесених у попередніх періодах - 2012 - 2014 роках, за надання маркетингових, логістичних, консультаційних та інших послуг.

Також вказував, що в ході перевірки встановлено, що позивачем не в повній мірі відображено собівартість повернутої продукції у виробничому процесі (б.р. 23 «Виробництво»), на суму 10073465 грн, відтак порушено пп. г) п. 198.5. статті 198 Податкового кодексу України, оскільки не нараховано податкові зобов’язання щодо товарів, які призначаються для використання або починають використовуватися операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Крім того, зазначав про правомірність висновку перевірки про заниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору у зв’язку із компенсацією підприємством коштів, витрачених працівниками на придбання алкогольних напоїв та продуктів харчування, за умови відсутності документів, які б підтверджували проведення підприємством рекламних заходів.

Ухвалою суду від 12 грудня 2017 року провадження у справі зупинялося до судового засідання 17 січня 2018 року 14 год. 30 хв. Ухвалою суду від 17 січня 2018 року провадження у справі поновлено.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ПП «БІАГР» зареєстроване як юридична особа 01.07.2008, ідентифікаційний код 13961362, є платником податку на додану вартість /т.1 а.с. 17 – 21/.

У період з 12 вересня 2017 року по 24 жовтня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП “БІАГР” з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 31 жовтня 2017 року № 1414/16-31-14-01-10/13961362 (надалі – акт перевірки) / т. 1 а.с. 38-106/.

Підстави та порядок перевірки позивачем не оскаржуються.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано порушення ПП “БІАГР”, зокрема:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України №2755-VI від 2 грудня 2010 року, ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV, п.6-7 П(с)БО 16 “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 в частині заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну на суму 94599 грн, в т.ч. за 2015 рік в сумі 94599 грн;

- п.п. 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст. 198, п.189.1 ст. 189, п.п. 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 2 грудня 2010 року в частині: заниження сплати податку на додану вартість до бюджету на загальну суму 343197 грн, у тому числі за листопад 2016 року - 343197 грн; завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з податку на додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 287356 грн, у тому числі за лютий 2015 - 40341 грн, квітень 2015 року - 53930 грн, травень 2015 року - 193085 грн; завищення від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 1389873 грн, у тому числі за червень 2017 року - 1389873 грн ;

- пп.164.2.11 п.164.2 ст.164, абз. “е” пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп.170.9.1 п.170.9 ст.170, пп. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України №2755-VI від 2 грудня 2010 року, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 8281,79 грн, у тому числі: за лютий 2015 року - 199,67грн, березень 2015 - 102,48 грн, квітень -284 грн, липень 2015 року - 231,78грн, серпень 2015 року - 344,69 грн, вересень 2015 року - 15,88 грн, жовтень 2015 оку - 5,29 грн, грудень 2015 року - 76,17 грн, січень 2016 року - 606,62 грн, червень 2016 року - 6,59 грн, липень 2016 року - 8,34 грн, серпень 2016 року - 43,35 грн, вересень 2016 року - 420,57 грн, жовтень 2016 року - 283,64 грн, листопад 2016 року - 404,49 грн, грудень 2016 року - 3530,86 грн, січень 2017 року - 190,36 грн, лютий 2017 року - 69,15 грн, березень 2017 року - 1138,51 грн, травень 2017 року - 263,40 грн, червень 2017 року - 55,95 грн;

- пп. 129.1.3, п. 129.1 ст.129, пп.129.3.1 п.129.3 ст.129 Податкового кодексу України N2755-VI від 2 грудня 2010 року, в результаті чого нарахована пеня по податку на доходи фізичних осіб;

- пп.164.2.11 п.164.2 ст.164, абз. “е” пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп.170.9.1 п.170.9 ст.170, пп. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України №2755-VI від 2 грудня 2010 року, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету у сумі 586,91 грн, у тому числі: за лютий 20115 року - 16,97 грн, березень 2015 року - 8,70 грн, квітень - 24,15 грн, липень 2015 року - 19,70 грн, серпень 2015 року - 29,30 грн, вересень 2015 року - 1,35 грн, жовтень 2015 року - 0,45 грн, грудень 2015 року - 6,47 грн, січень 2016 року - 41,45 грн, червень 2016 року - 0,45 грн, липень 2016 року - 0,57 грн, серпень 2016 року - 2,96 грн, вересень 2016 року - 28,74 грн, жовтень 2016 року - 19,37 грн, листопад 2016 року - 27,64 грн, грудень 2016 року - 241,28 грн, січень 2017 року - 13,01 грн, лютий 2017 року - 4,73 грн, березень 2017 року - 77,80 грн, травень 2017 року - 18 грн, червень 2017 року - 3,82 грн;

- пп. 129.1.3, п. 129.1 ст.129, пп.129.3.1 п.129.3 ст.129 Податкового кодексу України N2755-VI від 2 грудня 2010 року, в результаті чого нарахована пеня по військовому збору.

На акт перевірки позивачем подано до Головного управління ДФС у Полтавській області заперечення /т. 1 а.с. 124 – 132/, за результатами розгляду яких Головним управлінням ДФС у Полтавській області надіслано лист від 15.11.2017 № 19143/10/16-31-14-01-10, в якому повідомлено про те, що заперечення до акту перевірки залишено без задоволення, а висновки акту перевірки – без змін /т.1 а.с. 133 – 139/.

На підставі акту від 31 жовтня 2017 року № 1414/16-31-14-01-10/13961362 Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2017 року:

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 94599 грн / т. 1 а.с. 114/;

- № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 287356 грн, визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 287 356 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 71839 грн /т.1 а.с.112/;

- № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 428996,48 грн, у тому числі за податковими зобов’язаннями - 343197,18 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 85799,30 грн / т. 1 а.с. 110/;

- № НОМЕР_4, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1389873 грн / т. 1 а.с. 108/;

- № НОМЕР_5, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 15360,07 грн, у тому числі за податковим зобов’язанням - 8281,79 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 6085,89 грн, та пені - 992,39 грн / т.1 а.с.116/;

- № НОМЕР_6, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб (військового збору), пені у розмірі 1090,77 грн, у тому числі за податковим зобов’язанням - 586,91 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 429,52 грн, та пені - 74,34 грн / т.1 а.с.117/.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2017 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 94599 грн /а.с. 114-115, т. 1/, на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та надаючи правову оцінку аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення послугував висновок акту перевірки про завищення ПП «БІАГР» показників у рядку 2150 Звіту про фінансові результати «Витрати на збут» за 2015 рік на загальну суму 525552 грн, внаслідок декларування витрат, які понесені в попередніх періодах (2012, 2013, 2014 роки) по наступним контрагентам: ТОВ "Фудмережа", ТОВ "Фоззі-фуд", ТОВ "ОСОБА_6 України", ТОВ "Український рітейл", ТОВ "ЕКО", ТОВ "В-Система".

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем укладено:

- з ТОВ "Фудмережа" - договір поставки № НОМЕР_7 від 19 березня 2012 року, додаток до нього «Послуги зі стимулювання збуту товарів», договір поставки № НОМЕР_8 від 08.01.2014, додатки до нього «Логістичні послуги», «Послуги зі стимулювання збуту товарів», договір № 784438 від 01.12.2013 про надання рекламних послуг /т. 3 а.с. 22 – 42/;

- з ТОВ «ОСОБА_6 України» - договір про надання послуг № 100650/3 від 01.03.2014 щодо надання послуг з просування, стимулювання товарів до продажу та інших послуг /т. 3 а.с. 43 – 45/;

- з ТОВ «Фоззі-фуд» - договір № 63-р/14 від 01.03.2014 про надання маркетингових послуг /т. 3 а.с. 46 – 47/;

- з ТОВ «Український ОСОБА_6» - договір поставки № 912/03 від 02.04.2012, додаткову угоду до нього від 01.01.2014, якою доповнено додаток № 6 до договору поставки пунктом 2.13., яким передбачено проведення заходів із просування товару на ринку, що забезпечать попит товарів і роздрібний продаж у торгових точках покупця в розмірі 80000 грн /т. 3 а.с. 48 – 58/;

- з ТОВ «ЕКО» - договір поставки № 11044к від 23.04.2012 /т. 3 а.с. 59 – 69/, договір № 12101-б від 01.01.2012 про надання послуг, за умовами якого ТОВ «ЕКО» (виконавець) зобов’язувалося надати позивачу (замовнику) маркетингові послуги щодо товару замовника в торговій мережі виконавця /т. 10 а.с. 18 – 21/;

- з ТОВ «В-Система» - договір про надання послуг від 01.06.2014, згідно із яким ТОВ «В-Система» (виконавець) зобов’язувалося надати консультаційні послуги в області комерційної діяльності існуючої Системи Менеджменту Харчової Безпеки згідно з вимогами схеми сертифікації FSSC 22000 /т. 10 а.с. 22 – 25/.

На виконання наведених договорів в частині надання відповідних послуг ТОВ "Фудмережа" складено акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.12.2014, 31.10.2014, 30.11.2014, 29.11.2014, 30.09.2014, 31.07.2014, 30.04.2014, 28.02.2014, 31.01.2014, 31.12.2013, 31.03.2013, 31.01.2013, 31.12.2012, 30.11.2012, 31.10.2012, 30.09.2012, 31.08.2012, 31.07.2012, 30.06.2012, 31.05.2012, 30.04.2012, 31.03.2012 на загальну суму 256 766,24 грн, в тому числі ПДВ – 42 794,37 грн /т. 10 а.с. 51 – 87/, ТОВ «Фоззі-фуд» складено акти здачі прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2014, 10.11.2014, 31.10.2014, 27.10.2014, 31.12.2014, 08.12.2014 на загальну суму 128 240,87 грн, в тому числі ПДВ - 21373,48 грн /т. 10 а.с. 89 – 98/; ТОВ «ОСОБА_6 України» складено акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 31.12.2014, 30.11.2014, 31.10.2014, 30.09.2014, 31.08.2014 на загальну суму 191 762,48 грн, в тому числі ПДВ – 31 960,41 грн /т. 10 а.с. 105 – 112/; ТОВ «Український ОСОБА_6» складено акти надання послуг від 31.12.2014 на загальну суму 21692,33 грн, в тому числі ПДВ – 3615,39 грн /т. 10 а.с. 99 – 101/; ТОВ «ЕКО» складено акти надання послуг від 31.12.2014, 31.10.2014, 30.09.2014 на загальну суму 7000 грн, в тому числі ПДВ – 1166,67 грн /т. 10 а.с. 102 – 104/; ТОВ «В-Система» складено акт № 16/06/2014 виконаних робіт і наданих послуг від 17.06.2014 на загальну суму без ПДВ 21 000 грн /т. 10 а.с. 88/.

На вказаних актах міститься штамп ПП «БІАГР» щодо отримання таких актів - 01 січня 2015 року, 01 лютого 2015 року, 01 березня 2015 року, 01 листопада 2015 року.

Суму витрат на послуги, надані контрагентами ТОВ "Фудмережа", ТОВ "Фоззі-фуд", ТОВ "ОСОБА_6 України", ТОВ "Український рітейл", ТОВ "ЕКО", ТОВ "В-Система", згідно актів за 2012 – 2014 роки, в розмірі 525 552 грн, ПП «БІАГР» задекларовано у складі витрат на збут Звіту про фінансовий результат за 2015 рік (рядок 2150), що зафіксовано в акті перевірки та не заперечувалося позивачем в ході розгляду справи.

Посилаючись на те, що витрати на збут (маркетингові послуги) являються витратами, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду та повинні відображатися у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (2012 – 2014 рр.), контролюючий орган дійшов висновку про завищення ПП «БІАГР» відображених показників у рядку 2150 Звіту про фінансові результати «Витрати на збут» за 2015 рік на загальну суму 525552 грн.

В ході розгляду справи позивач наполягав на правомірності формування витрат у 2015 році за актами 2012 – 2014 рр., вказуючи на те, що акти були отримані підприємством лише у 2015 році, а провести достовірну оцінку витрат за відсутності первинних документів не вбачалось можливим.

Надаючи оцінку аргументам учасників справи, суд виходить із наступних норм права.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2015) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Таким чином витрати і доходи для обрахунку фінансового результату до оподаткування визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час спірних правовідносин) визначено одним із основних принципів, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність, «нарахування та відповідність доходів і витрат», який полягає в тому, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (далі - П(С)БО 16).

За змістом пункту 2 П(С)БО 16 норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Згідно із пунктом 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 17 П(С)БО 16 визначено, що витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

При цьому за приписами пункту 19 П(С)БО 16 витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

В ході розгляду справи судом встановлено та не заперечувалося позивачем, що витрати на послуги, надані контрагентами ТОВ "Фудмережа", ТОВ "Фоззі-фуд", ТОВ "ОСОБА_6 України", ТОВ "Український рітейл", ТОВ "ЕКО", ТОВ "В-Система", згідно актів за 2012 – 2014 роки, в розмірі 525 552 грн, належали до витрат на збут, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду.

За наведених обставин в силу вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та П(С)БО 16 такі витрати підлягали відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Суд зауважує, що нормами чинного на час спірних правовідносин законодавства не було передбачено можливості врахування під час визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток за поточний період витрат минулих періодів.

При цьому аналіз законодавства свідчить, що визнання витрат в бухгалтерському обліку та їх відображення у фінансовій звітності не залежить від періоду отримання первинних документів від контрагентів, або сплати грошових коштів. Відповідна позиція висловлена також у листі Міністерства фінансів України від 22.04.2016 N 31-11410-06-5/11705. Підприємства повинні відображати витрати у фінансовій звітності в періоді отримання доходів, для яких вони здійснені, або їх фактичного понесення, якщо витрати неможливо пов'язати з доходом.

Відносно доводів позивача про те, що за відсутності первинних документів (актів виконаних робіт) ПП «БІАГР» не могло провести достовірну оцінку витрат, суд зауважує, що, крім актів виконаних робіт, для оцінки витрат могли бути враховані виставлені рахунки, податкові накладні, які видавалися контрагентами /т. 9 а.с. 96 – 124/.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі не відображення витрат у періодах, в яких вони понесені, з огляду на відсутність первинних документів, платник податків не позбавлений права в порядку пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України виправити помилки у раніше поданій ним податковій звітності (крім обмежень, визначених цією статтею).

Суд критично оцінює посилання представників позивача в ході розгляду справи на те, що за договором з ТОВ «В-Система» акт № 16/06/2014 виконаних робіт і наданих послуг від 17.06.2014 на загальну суму без ПДВ 21 000 грн свідчить лише про перший етап виконання робіт, які були завершені у 2015 році, а відтак витрати за відповідні роботи підлягали декларуванню у 2015 році. Суд наголошує, що акт № 16/06/2014 від 17.06.2014 підтверджує виконання контрагентом певної частини робіт (послуг) на визначену суму, а відтак і виникнення відповідних витрат у позивача у 2014 році.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про правомірність твердження контролюючого органу про те, що ПП «БІАГР» завищено показники у рядку 2150 Звіту про фінансові результати «Витрати на збут» за 2015 рік на загальну суму 525552 грн внаслідок декларування витрат, які понесені в попередніх періодах (2012, 2013, 2014 роки) по контрагентам: ТОВ "Фудмережа", ТОВ "Фоззі-фуд", ТОВ "ОСОБА_6 України", ТОВ "Український рітейл", ТОВ "ЕКО", ТОВ "В-Система". За наведених обставин в акті перевірки обґрунтовано констатовано про заниження позивачем податку на прибуток за 2015 рік на суму 94 599 грн ( 525552 х 18 % (ставка податку на прибуток).

Згідно із підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 31 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

Зважаючи на викладене, податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2017 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 94599 грн, прийнято Головним управлінням ДФС у Полтавській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також з дотриманням інших вимог, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням від 16 листопада 2017 року - № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 287356 грн, визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 287 356 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 71839 грн; № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 428996,48 грн, у тому числі за податковими зобов’язаннями - 343197,18 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 85799,30 грн; № НОМЕР_4, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1389873 грн, суд виходить з наступного.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень послугував висновок акту перевірки про заниження ПП «БІАГР» податкових зобов’язань за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 на суму 2 014 693,05 грн. Крім того, на винесення податкових повідомлень-рішень від 16 листопада 2017 року № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 вплинув висновок акту перевірки про завищення ПП «БІАГР» податкового кредиту за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 на суму 5 731,71 грн, що підтверджується детальним розрахунком (в розрізі порушень) по вказаним податковим повідомленням-рішенням, складеним головним державним ревізором-інспектором ОСОБА_7 /т. 10 а.с. 144/.

Так, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 контролюючим органом встановлено його завищення на загальну суму 5731,71 грн. в т.ч. грудень 2016 року - 174,46 грн, листопад 2016 року - 974,57 грн, жовтень 2016 року - 1032,23 грн, вересень 2016 року -209,17 грн, липень 2016 року - 930,14 грн, червень 2016 року - 821,04 грн.

За змістом акту перевірки відповідно до Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання ІС "Подагковий блок" рахується розбіжність за грудень 2016 року з ТОВ "ТК ОСОБА_4" на загальну суму 696,62 грн.

Згідно даних Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" до Податкової декларації з ПДВ за грудень 2016 року ПП "БіАГР" задекларовано по контрагенту ТОВ "ТК "Юліс" обсяг постачання в сумі - 22161,46 грн, ПДВ - 4432,27 грн.

В свою чергу, за даними реєстру податкових накладних ТОВ "ТК "Юліс" виписано та зареєстровано у грудні 2016 року на адресу ПП "БіАГР" накладні на суму - 18678,25 грн, ПДВ - 3735,65 грн.

Таким чином було встановлено розбіжність між рядком декларації позивача та даними ЄРПН в сумі - 696,62 грн.

Перевіркою відображених у рядку 16 Декларацій "Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди" за період 01.01.2015 по 31.12.2015 та у рядку 12 Декларацій з податку на додану вартість "Коригування податкового кредиту" за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, рядку 14.1 Декларацій "Коригування податкового кредиту" з 01.01.2017, у загальній сумі (-) 3293032 грн встановлено, що ПП "БІАГР" здійснювало коригування податкового кредиту відповідно до отриманих розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних та податкових накладних по зміні ціни та кількості відвантаженої продукції.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 в сумі (-) 3293032 грн на підставі таких документів: оборотно -сальдових відомостей по рахунках 311, 631, 685, первинних банківських документів, актів виконаних робіт, декларацій з податку на додану вартість, розрахунків коригувань зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено заниження задекларованих ПП "БіАГР" показників у рядку 12 Декларацій з податку на додану вартість "Коригування податкового кредиту" на загальну суму 5035,09 грн, у т. ч. грудень 2016 року - 1067,84 грн, листопад 2016 року - 974,57 грн, жовтень 2016 року - 1032,23 грн, вересень 2016 року - 209,17 грн, липень 2016 року - 930,14 грн, червень 2016 року - 821,04 грн.

Вказане порушення виявлено згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних та ІС "Податковий блок" внаслідок того, що встановлено відсутність декларування розрахунків коригувань до податкових накладних по ПП "Окко-Бізнес-Контракт".

Суд бере до уваги, що у додаткових поясненнях ПП «БІАГР» погодилося із виявленими порушеннями вимог Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 на суму 5 731,71 грн (696,62 грн по взаємовідносинам із ТОВ «ТК «Юліс» та 5035,09 грн по взаємовідносинам з ПП «Окко-Бізнес-Контракт» /т. 9 а.с. 85 – 93/.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи зміст акту перевірки в частині опису факту завищення позивачем податкового кредиту на суму 5 731,71 грн, а також зміст додаткових пояснень позивача, в яких визнано наведений факт, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, а відтак вважає, що вказані обставини не підлягають доказуванню.

Стосовно висновку акту перевірки про заниження ПП «БІАГР» податкових зобов’язань за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 на суму 2 014 693,05 грн, судом встановлено, що відповідний висновок зроблено виходячи з того, що на порушення пп. 198.5. статті 198 Податкового кодексу України ПП «БІАГР» не нараховано податкові зобов’язання з податку на додану вартість на вартість повернутих від покупців товарів (кисломолочних та плавлених сирів, сиркових мас, масла солодко вершкового та ін.) на загальну суму 2 014 693,05 грн

В акті перевірки зазначено, що згідно даних головних книг ПП “БІАГР” за 2015-1 півріччя 2017 рр., Звіту по внутрішньому переміщенню між складами, продукція, що була повернута покупцями та в подальшому направлена на переробку (доробку), відображена за дебетом рахунку 23 “Виробництво” та кредитом рахунку 26 "Готова продукція" в загальній сумі 388859,53 грн та в кількості 204753,65 кг. Проте в наданих до перевірки накладних на повернення товарів від покупців, розрахунках коригування до податкових накладних, Звітів про обіг товарів (зведений по товару і магазину) за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 сума повернення товарів становить 13 371 088,62 грн (без ПДВ), кількість повернутого товару 204 504,617 кг. В свою чергу виробнича собівартість повернутих товарів (без врахування амортизаційних відрахувань, заробітної плати та відрахувань) становить 10 462 327,74 грн, у зв’язку з чим підприємством занижено виробничу собівартість повернутої продукції, переданої на виробництво (переробка).

Враховуючи те, що виробнича собівартість (без урахування АМ і ЗП) повернутого товару, не в повній мірі включена до вартості готової продукції, операції з постачання якої підлягають оподаткуванню (бух. рахунок 23 «Виробництво») на суму 10 073 465 грн, то відповідно до п. 198.5 статті 198 Податкового кодексу України вважається не використаною в господарській діяльності.

За наведених обставин контролюючий орган дійшов висновку, що у податковому обліку списання зіпсованих запасів і товарів з вичерпним терміном придатності не пов’язано з використанням у господарській діяльності підприємства, відтак на суму таких втрат нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ на такі товари згідно п. 189.1. статті 189 Податкового кодексу України.

В ході розгляду справи позивач зазначав про відсутність правових підстав для збільшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість з огляду на те, що повернута продукція була використана для виготовлення іншої продукції (плавлених сирів), тобто в господарській діяльності підприємства.

Надаючи оцінку аргументам учасників справи, суд виходить із наступних норм права.

Відповідно до підпункту 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 14.1.179. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу /підпункт 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5. статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно із пунктом 189.1. статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Системний аналіз наведених вище положень Податкового кодексу України є підставою для висновку, що коригування податкових зобов'язань шляхом їх збільшення на суму вартості товарів передбачене у випадку, зокрема, коли такі товари призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Зміст акту перевірки свідчить, що контролюючим органом встановлено на підставі даних головних книг, звіту по внутрішньому переміщенню між складами факт направлення ПП «БІАГР» на переробку (доробку) продукції, що була повернута покупцями, в кількості 204 753,65 кг в загальній сумі 388859,53 грн, однак звернуто увагу на те, що згідно накладних на повернення товарів від покупців, розрахунків коригування до податкових накладних, звітів про обіг товарів сума повернення складала 13 371 088,62 грн (без ПДВ), кількість повернутого товару – 204 504,617 кг /т. 1 а.с. 58/.

Відповідно до пояснень представника позивача головного бухгалтера ПП «БІАГР» ОСОБА_1 в ході розгляду справи у головній книзі підприємства за дебетом рахунку 23 «Виробництво» та кредитом рахунку 26 «Готова продукція» дійсно не було відображено у повному обсязі вартість повернутої продукції, направленої на переробку, водночас первинними документами, а також іншими документами бухгалтерського обліку підтверджується фактичне використання повернутої покупцями продукції у виробництві іншої продукції (у кількісному вираженні).

За приписами частини 1, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Суд бере до уваги, що матеріалами справи підтверджено, що згідно із розрахунками коригування до податкових накладних, накладних на повернення товарів від покупців загальна кількість повернутого товару складала близько 204 504 кг, про що свідчать реєстри накладних на повернення /т. 3 а.с. 92 – 251, т. 4 а.с. 1 – 250, т. 5 а.с. 1 – 175/, реєстри розрахунків коригування до податкових накладних /т. 5 а.с. 177 – 250, т. 6 а.с. 1 – 150/, при цьому відповідно до звітів про внутрішнє переміщення ТМЦ, рапортів руху готової продукції по складу /т. 2 а.с. 182 – 237/, звітів по рецептурам цеху плавлених сирів з урахуванням бухгалтерських рахунків /т. 2 а.с. 238 - 252 / на промпереробку підприємством направлено не менше 204 504 кг.

Аналіз обліку повернутої покупцями ПП «БІАГР» продукції, її переміщення та використання в промисловій переробці за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 наведений у звіті Аудиторської фірми «Аудит плюс облік» від 09.01.2018 /т. 2 а.с. 170 – 176/.

Позивачем також надано до суду як приклад схему повернення продукції та внутрішнього переміщення для подальшої промислової переробки в готову продукцію із підтверджуючими документами /т. 10 а.с. 115 – 135/.

Виходячи із викладеного, суд зазначає, що власне один факт невідображення підприємством використання повернутої покупцями продукції у подальшому виробництві у головній книзі у вартісному виразі у повному обсязі, за умови наявності інших документів бухгалтерського обліку, якими підтверджено спрямування повернутої продукції у виробництво у кількісному виразі, не може свідчити про невикористання повернутої продукції у господарській діяльності.

При цьому, контролюючим органом в ході перевірки не встановлено фактів утилізації (знищення) повернутої продукції, наявності її на складі, натомість акти інвентаризації товарно-матеріальних цінностей по складу готової продукції ПП «БІАГР» на 01.01.2015, 01.01.2016, 01.01.2017 не свідчать про наявність надлишків або нестач /т. 9 а.с. 125 – 129/.

Відповідно до пункту 192.1. статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із пунктом 7 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Мінфіну від 01.07.1997 № 141, при поверненні покупцем - платником податку на додану вартість раніше поставленої йому готової продукції (товарів, інших матеріальних і нематеріальних активів), при зменшенні після поставки покупцю - платнику податку на додану вартість суми компенсації за поставку готової продукції (товарів, інших матеріальних і нематеріальних активів, робіт і послуг) продавець (постачальник) суму надмірно нарахованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в ЄРПН, відображає способом сторно за дебетом рахунків обліку доходів і кредитом субрахунку 641 "Розрахунки за податками", аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість". Такою самою кореспонденцією відображається сума податку на додану вартість: при поверненні постачальнику (продавцю) готової продукції (товарів, інших матеріальних і нематеріальних активів) покупцем, який не був платником податку на додану вартість на дату поставки цих цінностей, за умови надання такому покупцю повної грошової компенсації їх вартості; при перегляді цін, пов'язаних із гарантійними замінами готової продукції (товарів, інших матеріальних активів).

Суд зазначає, що порушень у коригуванні позивачем податкових зобов’язань у зв’язку з поверненням продукції покупцями контролюючим органом не встановлено.

Отже, встановлене контролюючим органом за результатами перевірки заниження позивачем виробничої собівартості готової продукції у зв’язку з невідображеним у головній книзі за 2015 – І півріччя 2017 рр. списання у виробництво повернутої продукції не вплинуло на об’єкт оподаткування податком на додану вартість за спірний період, оскільки не призвело та не могло призвести до заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що факт призначення для використання або використання позивачем повернутої продукції в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, відповідачем належними, допустимими та достатніми доказами не доведено.

При цьому суд зауважує, що факт повернення позивачу продукції, отримання позивачем такої продукції, її оприбуткування та внутрішнє переміщення для подальшого виробництва підтверджено зібраними у справі письмовими доказами та не заперечується відповідачем.

Відносно посилання контролюючого органу на неможливість використання повернутої продукції, в якої закінчився термін придатності, у промисловій переробці, оскільки це суперечить нормам ДСТУ, суд зауважує, що за приписами Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667, здійснення відповідно до закону державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства, безпечністю та окремими показниками якості харчових продуктів віднесено до завдань та повноважень Держпродспоживслужби.

До того ж, відповідно до Інструкції по прийманню, здачі та обробці повернутої, нереалізованої продукції на склад сировини №2 ПП "БІАГР", затвердженій 15.03.2015, термін придатності не повинен перевищувати кінцевий термін реалізації більше, ніж на 15-10 діб. Для продукції, в якої передбачено декілька режимів зберігання (масло солодковершкове, спред, суміш) термін реалізації визначається відповідно до умов зберігання продукції в торгівельній точці. Повернення повинні бути в споживчій упаковці підприємства. Неідентифіковані повернення приймати заборонено. На споживчій упаковці повинно бути видно дату виробництва або термін придатності. Повернення повинні відповідати санітарно-гігієнічним вимогам - бути без плісняви, сторонніх запахів, механічних домішок та інше /а.с.77-81, т.3/.

Відтак, доводи контролюючого органу про неможливість використання у виробництві продукції після закінчення гарантійного терміну її реалізації є припущеннями, а перевірка правомірності дій позивача в цій частині не входить до компетенції фіскального органу.

За таких обставин, суд констатує, що доводи відповідача про порушення ПП «БІАГР» приписів пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не ґрунтуються на вимогах закону та повністю спростовані у ході судового розгляду справи.

Суд враховує, що позивачем у ході судового розгляду справи визнано порушення вимог Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 загалом у розмірі 5731,71 грн.

При цьому, як встановлено судом зі змісту наданих відповідачем детальних розрахунків до податкових повідомлень-рішень від 16.11.2017 №0011921401, №0011911401 /т. 10, а.с. 144/, дане порушення стало підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов’язання зі сплати ПДВ у розмірі 4959,06 грн, з них: 3967,25 грн – за основним платежем, 991,81 грн – за штрафними (фінансовими) санкціями та зменшення від’ємного значення у розмірі 1764,46 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_2 від 16 листопада 2017 року повністю, податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_4 від 16 листопада 2017 року - в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 388 108 грн 54 коп.; податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_3 від 16 листопада 2017 року - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 424 037 грн 42 коп., в тому числі, за податковими зобов'язаннями - 339229 грн 93 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 84807 грн 49 коп.

Податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_4 від 16 листопада 2017 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 764 грн 46 коп., № НОМЕР_3 від 16 листопада 2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4959 грн 06 коп., в тому числі, за податковими зобов'язаннями - 3967 грн 25 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 991 грн 81 коп. є обґрунтованими, а відтак позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування у наведеній частині задоволенню не підлягають.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області від 16 листопада 2017 року № НОМЕР_5, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 15360,07 грн, у тому числі за податковим зобов’язанням - 8281,79 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 6085,89 грн, та пені - 992,39 грн / т.1 а.с.116/; - № НОМЕР_6, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб (військового збору), пені у розмірі 1090,77 грн, у тому числі за податковим зобов’язанням - 586,91 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 429,52 грн, та пені - 74,34 грн / т.1 а.с.117/, суд виходить з наступного.

За змістом акту перевірки при вибірковій перевірці правильності оподаткування виплат, які не включаються до фонду оплати праці, встановлено, що працівники підприємства у період з грудня 2016 року по березень 2017 року придбавали у торговій мережі магазинів ТОВ "ОСОБА_8 енд ОСОБА_8 Україна" та ТОВ "АТБ ОСОБА_9" алкогольні напої та продукти харчування за готівкові кошти. Суми витрачених коштів компенсовано працівникам згідно податних звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

За висновком контролюючого органу відповідні витрати позивача не мали рекламної спрямованості, не були пов’язані з проведенням прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, а тому в силу положень пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України мали бути враховані при визначенні оподатковуваного доходу за відповідні звітні (податкові) періоди.

Зважаючи на те, що з витрачених коштів на придбання алкогольних напоїв та продуктів харчування, що компенсовані фізичним особам податок з доходів фізичних осіб позивачем не утримувався, податковий орган зазначив про порушення пп. б пп. 170.9.1. п. 170.9 статті 170, пп. 170.9.2. п. 170.9. статті 170, абз. а) п. 176.2. статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством недоутримано податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 в сумі 4689,46 грн.

Разом з цим, позивач стверджував, що придбання алкогольних напоїв здійснювалось з метою налагодження тісних зв'язків з контрагентами та формування позитивного образу підприємства у основних покупців готової продукції. В обґрунтування цих тверджень позивач посилався на акти списання алкогольних напоїв та продуктів харчування з службовими записками підзвітних осіб про погодження такого придбання з директором підприємства у зв’язку зі святкуванням ОСОБА_5 року та Міжнародного жіночого дня 8 Березня.

Крім того, перевіркою достовірності та повноти включення доходів до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків встановлено, що на порушення вимог пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, пп. 2.11 п. 2, пп. 3.1, 3.2, п. 3, пп. 7.39, 7.41 п. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні позивачем не віднесено до складу оподатковуваного доходу суму наданих під звіт коштів у розмірі 17765,04 грн, що не підтверджені платіжними документами встановленої форми та змісту, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 3592,33 грн.

Наведені порушення стали підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 16.11.2017 №0031851312, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача за платежем 11010100 загалом у розмірі 15360,07 грн, у т.ч.: 8281,79 грн – основний платіж, 6085,89 грн – штрафні (фінансові) санкції, 992,39 грн – пеня /т. 1, а.с. 116/.

Крім того, наведені порушення стали підставою для донарахування позивачу зобов’язання зі сплати військового збору загалом у розмірі 1090,77 грн, з них: 586,91 грн – основний платіж, 429,52 грн – штрафні (фінансові) санкції 74,34 грн – пеня /т. 1, а.с. 117/.

Суд враховує, що відповідно до пояснень ПП «БІАГР» від 02.02.2018 /т. 9, а.с. 85-93/ позивач визнав факт заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3592,33 грн та військового збору у розмірі 266,46 грн у зв’язку порушеннями вимог пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, пп. 2.11 п. 2, пп. 3.1, 3.2, п. 3, пп. 7.39, 7.41 п. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи зміст акту перевірки в частині опису згаданих порушень, а також зміст додаткових пояснень позивача, в яких визнано наведений факт, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, а відтак вважає, що вказані обставини не підлягають доказуванню.

Стосовно встановленого перевіркою факту заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору у зв’язку зі порушенням вимог пп. б пп. 170.9.1. п. 170.9 статті 170, пп. 170.9.2. п. 170.9. статті 170, абз. а) п. 176.2. статті 176 Податкового кодексу України, суд виходить із наступних норм права.

Правовідносини стосовно справляння податку з доходів фізичних осіб урегульовані розділом IV Податкового кодексу України “Податок з доходів фізичних осіб”.

За змістом пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За приписами підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із положеннями пунктів 171.1, 171.2 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Абзацом "б" підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України встановлено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму - під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, у встановлених межах, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

Згідно із приписами підпункту 170.9.2. пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України за наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Виходячи з викладеної норми, суд приходить до висновку, що підставою для не оподаткування документально підтверджених витрат, здійснених за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем є їх спрямованість на рекламні цілі.

При цьому, суд враховує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Частиною першою статті 9 названого Закону визначено, що реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Досліджуючи долучені до матеріалів справи письмові докази, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до службових записок комерційного директора на ім'я генерального директора ПП "БІАГР" запитано дозвіл на придбання за готівку товарів згідно переліків, визначених у таких записках з метою підтримання комунікації та стимулювання найбільших торгових підприємств для презентів на честь ОСОБА_5 року/Різдва/8 Березня, а також 25-річчя підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" /а.с. 141-146, т.2/.

На виконання таких службових записок підзвітними працівниками придбавались алкогольні напої та продукти харчування, а відповідні витрати компенсовані останнім на підставі звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт як представницькі витрати (графа звіту "Кому, за що і на підставі якого документа заплачено) та чеків на підтвердження такого придбання, копії яких долучено до матеріалів справи /а.с. 160-172, т.6/. Такі звіти відповідають формі, затвердженій Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2015 за № 1248/27693, що відповідачем не заперечувалось.

Відповідні операції відображені ПП "БіАГР" в оборотно-сальдових відомостях підприємства за відповідні періоди /а.с. 152-159, т.6/, як представницькі витрати (рахунок 93).

На підтвердження списання таких товарно-матеріальних цінностей надано засвідчені копії актів списання від 28.12.2016 № 2924 (в двох примірниках з різними переліками ТМЦ) та № 2910, від 09.01.2017 № 2955, від 29.03.2017 № 3249, /а.с. 147-150, т.2/, відповідно до яких визначено в якості причини списання - "Презент нашим покупцям" на вище зазначені свята відповідно до службових записок, а також акту списання від 07.03.2017 № 3169, визначено в якості причини списання - "Презент нашим покупцям на честь ОСОБА_5 року", що не відповідає службовій записці від 06.03.2017, якою передбачено придбання ТМЦ для подарунків на честь 8 Березня /а.с. 146 т. 2/.

Оцінюючи надані позивачем документи, суд не знаходить зв'язку відповідних витрат із формуванням або підтримкою обізнаності споживачів реклами та їх інтересу щодо ПП "БІАГР" чи товару такого підприємства. Крім того, суд наголошує, що вказаними первинними документами підтверджено факт здійснення таких придбань "з метою/у цілях" привітання з державними святами, а також річницею контрагента (25-річчя підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна"), однак жодного обґрунтування проведення рекламних заходів та презентації власного підприємства чи його продукції, пов’язаних з такими подарунками, відповідні документи не містять.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження придбання вказаних вище алкогольних напоїв та продуктів харчування з метою та в цілях проведення рекламних заходів власного підприємства та його продукції позивачем на перевірку та до суду не надано .

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження зобов’язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4689,46 грн.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (підпункти 1.1 – 1.5 вказаного пункту Податкового кодексу України).

Зважаючи на те, що за результатами розгляду справи судом підтверджено обґрунтованість висновків контролюючого органу про заниження ПП "БІАГР" податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4689,46 грн, збільшення позивачу суми грошового зобов’язання з військового збору у розмірі 320,45 грн також є обґрунтованим.

За приписами пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

При цьому, в силу положень абзацу другого пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 16.11.2017 №№ НОМЕР_5, НОМЕР_6 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, із дотриманням інших вимог, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування задоволенню не підлягають.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 34336,71 грн і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині 2172340,96 грн із загальної суми позовних вимог 2289114,32 грн, судові витрати, які підлягають стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складають 32570,11 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ПП "БІАГР" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 32570,11 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група" (місцезнаходження - вул. Лесі Українки, 28, с. Білоцерківка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38340, ідентифікаційний код 13961362) до Головного управління ДФС у Полтавській області (місцезнаходження - вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_2 від 16 листопада 2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_4 від 16 листопада 2017 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 388 108 грн 54 коп. (один мільйон триста вісімдесят вісім тисяч сто вісім гривень п'ятдесят чотири копійки).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_3 від 16 листопада 2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 424 037 грн 42 коп. (чотириста двадцять чотири тисячі тридцять сім гривень сорок дві копійки), в тому числі, за податковими зобов'язаннями - 339229 грн 93 коп. (триста тридцять дев'ять тисяч двісті двадцять дев'ять гривень дев'яносто три копійки), за штрафними (фінансовими) санкціями - 84807 грн 49 коп. (вісімдесят чотири тисячі вісімсот сім гривень сорок дев'ять копійок).

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_1 від 16 листопада 2017 року, № НОМЕР_5 від 16 листопада 2017 року, № НОМЕР_6 від 16 листопада 2017 року, № НОМЕР_4 від 16 листопада 2017 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 764 грн 46 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят чотири гривні сорок шість копійок), № НОМЕР_3 від 16 листопада 2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4959 грн 06 коп. (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень шість копійок), в тому числі, за податковими зобов'язаннями - 3967 грн 25 коп. (три тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень двадцять п'ять копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями - 991 грн 81 коп. (дев'ятсот дев'яносто одна гривня вісімдесят одна копійка) відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (місцезнаходження - вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39461639) на користь Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група" (місцезнаходження - вул. Лесі Українки, 28, с. Білоцерківка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38340, ідентифікаційний код 13961362) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 32570 грн 11 коп. (тридцять дві тисячі п'ятсот сімдесят гривень одинадцять копійок) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 12 березня 2018 року.

Суддя ОСОБА_9