Рішення № 72708056, 12.03.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/360/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єресько Л.О., розглянувши за правилами спрощеного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про визнання відмови протипраною та зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2018 року ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2І.) звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату (надалі - відповідач, ОСОБА_1 ОВК), яким просив:

- визнати протиправною відмову ОСОБА_1 ОВК, оформлену листом від 29.01.2018 за вих. №12/173, у складенні висновку про наявність права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 20.09.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України;

- зобов'язати ОСОБА_1 ОВК скласти висновок про наявність у ОСОБА_2 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни 2 групи з 20.09.2018, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направити його на розгляд комісії МО України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому з 20.09.2016 встановлено другу групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у зв'язку з чим він набув право на одноразову грошову допомогу, однак відповідачем в порушення цього права відмовлено йому у складанні та направленні такого висновку до Міністерства оборони України.

Ухвалою від 09.02.2018 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

14.02.2018 судом одержано відзив ОСОБА_1 ОВК на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити з тих мотивів, що позивачем не подано усіх необхідних документів для складання та направлення до Міністерства оборони України висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги /а.с.29-30/. Так, позивачем не надано копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Відповіді на відзив від позивача не надходило.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до вимог частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач у період з 14.04.1985 по 11.08.1987 проходив військову службу, зокрема у складі діючої армії в період бойових дій (у тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку) з 28.08.1985 по 11.08.1987 в ДР Афганістан, що підтверджується військовим квитком позивача та довідкою Кременчуцького ОМВК від 10.11.2016 № 66/1351, копії яких наявні в матеріалах справи /а.с. 34, 48/.

З 11.08.1987 позивача звільнено у запас /а.с. 34/.

ОСОБА_1 обласною МСЕК позивачу з 20.09.2016 встановлено другу групу інвалідності (безтерміново), причина інвалідності - поранення, контузія і захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджено наданою позивачем копією довідки серії АВ № 0554608 /а.с. 40/.

Зі змісту висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи відділу судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб Київського міського клінічного бюро судово — медичної експертизи від 31.08.2016 № 2180/ж слідує, що позивач має лінійний рубець довжиною 1,8 см — в лобній ділянці зліва, білого кольору, м'який, рухомий; подібних властивостей рубці лінійної та подовженої форми розташовані — на підборідді зліва (два), довжиною 0,7 і розмірами 1х0,3 см, на тильній поверхні правового передпліччя в середній третині розмірами 2,3х0,3 см. Описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1986 році /а.с. 42/.

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол від 31.08.2016 № 3764) зазначено, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки (контузія мозку в 1986 році) рядового у відставці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 31.08.2016 № 2180/ж Київського міського клінічного бюро судово — медичної експертизи, які у подальшому призвели до розвитку: “Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ, МВТ у вигляді післятравматичної та дисциркулярної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст., прогресуючого перебігу з вираженим церебростенічним синдромом, вестибуло- координатрними розладами, емоційно -вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, вегето-судинною дисфункцією частими лікворо — динамічними кризами, стійко вираженим цефалгічним синдромом. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з розсіяною органічною симптоматикою, вираженими лікворо-динамічними порушеннями, центральної вестибулярної дисфункції ІІІ ст. ІХС. Атеросклеротичного кардіосклерозу.”, що підтверджено військово-обліковими та медичними документами. Поранення (контузія) та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 41/.

У зв'язку із чим 19.01.2018 (вх. від 23.01.2018) позивач звернувся до ОСОБА_1 ОВК із заявою про направлення документів на розгляд комісією Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 /а.с. 31/.

До заяви позивачем додано копію паспорта, картки платника податку, витягу з протоколу засідання ЦВЛК, висновку спеціаліста судово — медичної еспертизи, військового квитка, висновку МСЕК.

ОСОБА_1 ОВК від 29.01.2018 вих. № 12/173 позивача повідомлено, що оскільки у всупереч вимогам Порядку, затвердженого постановою КМУ від 23.12.2013 № 975, копію документа, що свідчить про причини та обставини травми не було не надано, матеріали не можуть бути поданими на розгляд розпорядниками бюджетних коштів на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України. При поданні відповідного документу до ОСОБА_1 ОВК документи будуть надіслані на розгляд для винесення належного рішення.

Зокрема в оскаржуваній відповіді зазначено, що згідно з пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово - лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) підтверджуються довідкою, виданою військовою частиною або достовірними документами про причини і обставини одержання поранення (травми), витяг з історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово - облікові документи /а.с.36/.

Не погодившись з даною відповіддю суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За змістом статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

А відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 названого Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Аналіз наведеної вище норми статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є підставою для висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Пунктом 11 Порядку визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

За змістом письмового відзиву відповідач, відмовляючи у направленні наданих позивачем документів до Комісії Міністерства оборони України, посилався на відсутність документа, який би свідчив про причини та обставини поранення, зокрема, про те, що відповідне поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Оцінюючи наведені твердження відповідача, суд звертає увагу на приписи підпункту "г" пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, відповідно до якого постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Отже, документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, є саме висновок військово-лікарської комісії, оскільки такий висновок містить конкретну вказівку на першопричину отриманої особою травми.

У наданій до матеріалів справи копії витягу з протоколу від 31.08.2016 № 3764 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв зазначено, що поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 32/.

Таким чином, надана відповідачу разом із заявою від 19.01.2018 (вх. від 23.01.2018) копія витягу з протоколу засідання ЦВЛК містить інформацію про причинний зв'язок поранення із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Наявність даного висновку виключає можливість отримання відповідного поранення внаслідок вчиненням позивачем кримінального чи адміністративного правопорушення або вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що позивачем разом із заявою від 19.01.2017 надано ОСОБА_1 ОВК усі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку.

Отже, відповідач, як уповноважений орган у спірних відносинах, на виконання пункту 13 Порядку мав підготувати та подати головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачу. Прийняття ж рішення про наявність/відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги віднесено до повноважень головного розпорядника бюджетних коштів, яким у спірних відносинах є Міністерство оборони України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В спірному випадку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення у формі відмови.

Таким чином, відмова ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, оформлена листом від 29.01.2018 № 12/173, не ґрунтується на вимогах закону, а відтак суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування відмови ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, оформлене листом від 29.01.2018 № 12/173, у складанні висновку про наявність права у ОСОБА_2 на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 20.09.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Суд враховує, що в силу положень пункту 13 Порядку складення висновку щодо отримання особовою одноразової грошової допомоги є компетенцією відповідача, який наділений повноваженнями скласти висновок щодо можливості призначення такої допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та направити його разом з поданими особою документами до Комісії Міністерства оборони України.

На підставі вищевикладеного, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат скласти висновок за заявою ОСОБА_3 від 19.01.2018 (вх. від 23.01.2018) щодо призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни ІІ групи з 20.09.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити даний висновок на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 241-246, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 окружний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (39600, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату (36039, Полтавська область, м. Полтава, вул. Шевченка, 78-а, код ЄДРПОУ 07851296) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати відмову ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, оформлену листом від 29.01.2018 № 12/173, у складанні висновку про наявність права у ОСОБА_2 на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 20.09.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Зобов'язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07851296) скласти висновок за заявою ОСОБА_2 від 19.01.2018 (вх. від 23.01.2018) щодо призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни ІІ групи з 20.09.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити даний висновок на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя ОСОБА_4