Ухвала суду № 72707207, 13.03.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"13" березня 2018 р. Справа № 809/360/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної держаної адміністрації Івано-Франківської області Міністерства соціальної політики України, Міністерства соціальної політики України, Кабінету міністрів України про зобов"язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

21.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної держаної адміністрації Івано-Франківської області Міністерства соціальної політики України, Міністерства соціальної політики України, Кабінету міністрів України про зобов"язання до вчинення дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду зазначену позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху і надано позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків, шляхом надання письмових доказів по справі у відповідності до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто належним чином засвідчених копій документів; долучення документу про сплату судового збору в повному обсязі; приведення у відповідність до вимог пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України змісту позовної заяви.

05.03.2018 року та 12.03.2018 року на адресу суду надійшли три заяви ОСОБА_1, згідно змісту яких, останні слід вважати такими, що стосуються виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 26.02.2018 року.

Так, позивач вважає вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 26.02.2018 року необґрунтованими та відмовляється їх виконувати з наступних підстав:

- судовий збір вважає таким, що підлягає сплаті як за 1 позовну вимогу, з мотивів того, що перша вимога нерозривно пов'язана з іншою, а отже є однією вимогою немайнового характеру, а не двома;

- письмових доказів по справі у відповідності до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України не надав, вказавши, що такі докази наявні в електронному варіанті, зазначивши електронний ресурс де вони розміщені;

- визначивши учасником процесу зі статусом третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача «сайт Кабінету міністрів Україні», позивач вказує на те, що це суд йому вказав на необхідність його залучення в якості такого, однак це просто сайт, електронний ресурс який не є ні юридичною, ні фізичною особою.

Розглянувши обґрунтування позивача, суд не погоджується з ними, оскільки вважає їх очевидно безпідставними, виходячи з наступного.

Констатуючи наявність двох позовних вимог немайнового характеру, суд виходив з конструкції побудови їх позивачем, зокрема першої позовної вимоги:

- зобов'язати дискримінаторів-організатора, Кабінет міністрів України, посередника, Міністерство соціальної політики України, та виконавця, Управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адмністрації Івано-Франківської області Міністерства соціальної політики України, припинення застосовуваної щодо ОСОБА_1 прямої системної і довготривалої дискримінації за ознакою місця проживання щодо надання субсидій для оплати житлово-комунальних послуг та газопостачання для опалення житла, підігріву води та приготування їжї за місцем фактичного проживання;

- призначити ОСОБА_1 субсидії для оплати житлово-комунальних послуг та газопостачання для опалення житла, підігріву води та приготування їжі за місцем фактичного проживання.

Водночас, суд виходив також і з їх змісту.

В даному контексті, суд зазначає, що перша частина першої позовної вимоги, охоплює собою вимогу про зобов'язання відповідачів вчинити дії або/чи утриматись від їх вчинення, в розумінні дискримінаційних процесів. Зазначені правовідносини врегульовані Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина. Водночас, позивач і сам зазначає про це у змісті позовної заяви.

Друга ж частина другої позовної вимоги спрямована на зобов'язання відповідачів вчинити дії, що охоплюються процесом призначення субсидій у сфері житлово-комунальних послуг, що у свою чергу, регулюються законодавством України не пов'язаним із сферою регулювання, що визначена Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Таким чином, вищевказані частини першої позовної вимоги не є нерозривно пов'язаними між собою, оскільки в їх основу закладено відмінні процеси, як змістом так і за наслідками, а отже, вони не можуть бути об'єднаними однією позовною вимогою.

Щодо посилання позивача на те, що подані в обґрунтування позовних вимог докази розміщені в електронному варіанті, і ним зазначено в позові електронний ресурс їх розміщеня, суд вказує на те, що по тексту позовної заяви викладено копію листа Городенківської районної державної адміністрації за №297 від 13.02.2018 року за підписом начальника управління ОСОБА_2, про який позивач зазначає, як про такий, що ним отриманий безпосередньо.

І врешті, визначивши учасником процесу зі статусом третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача «сайт Кабінету міністрів Україні» позивачем, всупереч вимог пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України не зазначено ким є цей учасник, а саме юридична чи фізична це особа, а відповідно не зазначено місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти чим порушено вимоги.

У вищевказаних листах позивач зазначає те, що це суд йому вказав на необхідність його залучення в якості такого, разом із тим стверджує, що це просто сайт, електронний ресурс який не є ні юридичною, ні фізичною особою.

Суду важко надати оцінку обґрунтованості останнього твердження позивача саме з підстав його не логічності. Оскільки, якщо позивач визначає особі статус третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, суд у відповідності до частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, повинен з'ясувати чи судове рішення у справі може вплинути на права та обов'язки такої особи, та у разі такого переконання, залучає дану особу до участі у справі як третю особу яка не заявляє вимог щодо предмета спору. Водночас, не виконання позивачем вимог пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, не дає можливості суду об'єктивно вирішити зазначене питання.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 26.02.2018 року, внаслідок чого заяву слід повернути позивачеві з усіма доданими до неї матеріалами.

Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Щодо клопотання позивача про надання йому у відповідності до частини 4 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України допомоги в оформленні позовної заяви, суд зазначає, що таке клопотання подається до моменту пред'явлення позову до суду. При наявності зазначених передумов - службовцем апарату суду така допомога буде обов'язково надана.

На підставі наведеного, керуючись статтями 169, 241-243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної держаної адміністрації Івано-Франківської області Міністерства соціальної політики України, Міністерства соціальної політики України, Кабінету міністрів України про зобов"язання до вчинення дій - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Панікар І.В.