Рішення № 72707126, 05.03.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року 15 год 14 хв.Справа № 808/3592/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 особи – підприємця ОСОБА_4

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 особа – підприємець ОСОБА_4 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 25.10.2017 №319 та №320.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з накладенням на нього штрафів на підставі двох постанов не погоджується. Вказує, що позивачу не було надано для ознайомлення направлення на перевірку від 22.09.2017 № 799 та наказ Державної служби з питань праці від 22.09.2017 № 2100 про направлення для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_4 Стверджує також, що не погоджується з накладенням на ФОП ОСОБА_4 штрафу за порушення трудових прав колишнього працівника ОСОБА_5, яка відпрацювала 45 годин на тиждень, замість встановлених трудовим договором 40 годин на тиждень у зв’язку з запровадженням на підприємстві підсумованого обліку робочого часу для продавців непродовольчих товарів. Так, посилається на те, що ОСОБА_5 була обізнана з графіком своєї роботи і трудовий договір підписала 30.01.2017, тобто після запровадження на підприємстві підсумованого обліку робочого часу для продавців непродовольчих товарів. У зв’язку з тими ж обставинами ОСОБА_5 і розрахунок отримала не 13.07.2017, у день звільнення, а 14.07.2017. Крім того, посилається на те, що 25.09.2017 позивач запросив для отримання розрахункових коштів за відпрацьовані понад встановлену норму тривалості робочого часу ОСОБА_5 та провів виплату, але відповідач все ж таки виніс постанови про накладення штрафу. Вважає постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 25.10.2017 №319 та №320 неправомірними та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 27.11.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №808/3592/17. Закінчено підготовче провадження та призначено судове засідання на 18 грудня 2017 року.

Ухвалою суду від 18.12.2017 відкладено розгляд адміністративної справи №808/3592/17 та призначено підготовче судове засідання на 11 січня 2018 року.

Ухвалою суду від 11.01.2018 відкладено підготовче судове засідання в адміністративній справі №808/3592/17 на 07 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 07.02.2018 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_3 особи – підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанов. Призначено справу до судового розгляду по суті на 05 березня 2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав викладених вище.

У судове засідання прибули представники відповідача, проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні. У письмовому відзиві на позов представники відповідача вказали, що Головним управлінням Держпраці в Запорізькій області повністю дотримана процедура накладення штрафу на позивача, постанови про накладення штрафу винесені у зв’язку з виявленими порушеннями, які зафіксовано в акті перевірки від 25.09.2017 № 08-06-565/0198 в повному обсязі з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Стверджує, що позивач не заперечує наявність у нього порушень вимог ст.106 та ч.1 ст. 116 КЗпП України. Враховуючи викладене, просить у позові відмовити.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства, у судовому засіданні 05.03.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Головним управлінням Держпраці у Запорізькі області проведено перевірку ФОП ОСОБА_4П з питань дотримання вимог законодавства України про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі звернення ОСОБА_5 від 04.09.2017 за вх. № Є-1214; наказу про проведення інспекційного відвідування №22.09.2017 № 2100 та направлення №799 від 22.09.2017

За результатами перевірки позивача, в останній день перевірки, 25.09.2017 в двох примірниках підписано ОСОБА_1 перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №08-06-565/0198 один примірник якого залишено довіреній особі позивача ОСОБА_6 для ознайомлення, що підтверджується її підписом.

24.09.2017 було складено припис №08-06-565/0198-0137 відповідно до якого приписано не допускати порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України, усунути порушення вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України, не допускати порушення вимог ч. 1 ст. 50 КЗпП України, усунути порушення вимог ст. 106 КЗпП України.

Актом зафіксовані наступні порушення:

Так під час контрольного заходу, перевіркою наданих документів встановлено, що у ФОП ОСОБА_4 при звільненні працівників не проводиться остаточного розрахунку, що належить їм на день звільнення, зокрема, відносно ОСОБА_5 Так, ОСОБА_5 звільнено наказом № 29 від 13.07.2017 відповідно до табелю обліку використання робочого часу за липень 2017 року 13.07.2017 був останнім робочим днем для неї, але в день звільнення не було проведено остаточного розрахунку при звільненні у сумі 2 640,31 грн. Розрахункові суми виплачено 14.07.2017.

У ФОП ОСОБА_4 не виплачують працівникам їх середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Так, ОСОБА_5 звільнена 13.07.2017, розрахунок вона отримала 14.07.2017, але середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку працівнику не виплачено.

У ФОП ОСОБА_4 тривалість робочого часу перевищує 40 годин на тиждень. Так, у липні 2017 року у період з 01.07.2017 по 07.07.2017 ОСОБА_5 відпрацювала 45 годин на тиждень (замість 40 годин), а саме: 1 липня 2017 року вона працювала 4 години на день, 04.07.2017 вона працювала 12 годин на день, 05.07.2017 ОСОБА_5 відпрацювала 11 годин на день, 6 та 7 липня 2017 року вона працювала 9 годин на день.

Відповідно до п. 4 Трудового договору, укладеного між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 час виконання робіт установлюється за змінним гнучким графіком, не більше 40 годин на тиждень.

У підприємця відповідно до наказу від 31.12.2016 № 1/п запроваджено з 01.01.2017 режим підсумованого обліку робочого часу для продавців непродовольчих товарів з місячним обліковим періодом. Проте, для ознайомлення не надано додаткової угоди до трудового договору підписаного між ОСОБА_5 з позивачем щодо внесення змін до п. 4 Трудового договору «Про час виконання робіт».

У липні 2017 року у період з 01.07.2017 по 07.07.2017 ОСОБА_5 відпрацювала 45 годин на тиждень (замість 40 годин), а саме: 1 липня 2017 року вона працювала 4 години на день, 04.07.2017 вона працювала 12 годин на день, 05.07.2017 ОСОБА_5 відпрацювала 11 годин на день, 6 та 7 липня 2017 року вона працювала 9 годин на день. У липні 2017 року відпрацьовані 5 годин понад встановлений робочий час є надурочними. Відповідно до наданої розрахунково-платіжної відомості № 3-00000007 за липень 2017 року ОСОБА_5 не нараховано заробітну плату за цей час. Порушення є триваючим, яке виявлене 22.09.2017.

25.10.2017 заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області на підставі акту перевірки винесено постанови про накладення штрафів від 25.10.2017 № 319 у розмірі 32 000,00 грн. та № 320 у розмірі 3200,00 грн. за порушення ст. 106 КЗпП України та ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Не погоджуючись із постановами відповідача ОСОБА_3 особа – підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 “Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України” утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р “Питання Державної служби з питань праці” на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом (пункт 7 Положення).

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань проводить, зокрема, моніторинг у сфері оплати праці в частині своєчасної і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплати праці.

У відповідності до підпункту 54 пункту 4 Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” № 877-V від 05.04.2007 (надалі – Закон № 877-V).

Частинами 4 та 5 статті 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об’єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” №295 від 26.04.2017 (надалі – Порядок №295).

Пунктами 19, 20 Порядку №295 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об’єкта відвідування.

За змістом пункту 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об’єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Частиною першою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення” визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі – Порядок №509).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи) (абз. 1 п. 2 Порядку №509).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади (абз. 4 п. 2 Порядку №509).

Відповідно до абз.абз. 2 – 4 п. 8 Порядку №509, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Як свідчать матеріали справи, за результатами розгляду акту перевірки №08-06-565/0198 від 25.09.2017 заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №319 від 25.10.2017, якою за порушення вимог ст. 106 КЗпП України накладено на позивача штраф у розмірі 32 000,00 грн.

Також, того ж дня заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №320 від 25.10.2017, якою за порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України на ФОП ОСОБА_4 накладено штраф у розмірі 3 200 грн.

Положеннями частин 7 та 8 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до частини 11 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Як встановлено судом зі змісту оскаржуваної постанови ГУ Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №319 від 25.10.2017, фактичною підставою для її прийняття стали висновки акту перевірки про те, що у липні 2017 року у період з 01.07.2017 по 07.07.2017 ОСОБА_5 відпрацювала 45 годин на тиждень (замість 40 годин, встановлених трудовим договором), а саме: 1 липня 2017 року вона працювала 4 години на день, 04.07.2017 вона працювала 12 годин на день, 05.07.2017 ОСОБА_5 відпрацювала 11 годин на день, 6 та 7 липня 2017 року вона працювала 9 годин на день. У липні 2017 року відпрацьовані 5 годин понад встановлений робочий час є надурочними. Відповідно до наданої розрахунково-платіжної відомості № 3-00000007 за липень 2017 року ОСОБА_5 не нараховано заробітну плату за цей час. Порушення є триваючимё яке виявлене 22.09.2017.

Водночас, з матеріалів справи встановлено, що наказом від 31.12.2016 ПП ОСОБА_4 запроваджено з 01.01.2017 режим підсумованого обліку робочого часу для продавців непродовольчих товарів з місячним обліковим періодом. При цьому, ОСОБА_5 прийнята на постійну роботу до ПП ОСОБА_4 наказом № 18 від 27.01.2017, трудовий договір укладено 30.01.2017. Тобто, по суті на час прийняття на роботу ОСОБА_5 на посаду продавця непродовольчих товарів у підприємця вже діяв режим підсумованого обліку робочого часу для продавців непродовольчих товарів. Таким чином, при прийнятті на роботу ОСОБА_5 фактично була ознайомлена з трудовим графіком.

Наказом № 29 від 13.07.2017 ОСОБА_5 звільнено з посади продавця непродовольчих товарів за власним бажанням , згідно ст. 38 КЗпП України.

Як вказано у зверненні ОСОБА_5 та у постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №319 від 25.10.2017, ОСОБА_5 не нараховано заробітну плату за відпрацьовані години понад встановлений час.

Проте, судом встановлено, що 25.09.2017 позивачем було запрошено ОСОБА_5 для отримання розрахункових коштів за години відпрацьовані понад встановлену норму тривалості робочого часу та виплачено їй вказані суми, про що свідчить копія листа ПП ОСОБА_4 направлена ОСОБА_5, копія розрахунково-платіжної відомості № 3-00000016 за вересень 2017 року, копія довідки про заробітну плату, копія відомості на виплату грошей № 3-00000016 за вересень 2017 року, які міститься у матеріалах справи.

Тож, по суті, до прийняття оскаржуваної постанови позивачем були самостійно усунені порушення вимог трудового законодавства, які стали підставою для її прийняття.

На думку суду самостійне усунення порушень до початку проведення перевірки є підставою для звільнення від відповідальності на підставі частини 11 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Таким чином, постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №319 від 25.10.2017 підлягає скасуванню.

Дослідивши правомірність винесення відповідачем постанови про накладення штрафу № 320 у розмірі 3200,00 грн. за порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, Наказом № 29 від 13.07.2017 ОСОБА_5 звільнено з посади продавця непродовольчих товарів у ПП ОСОБА_4 за власним бажанням , згідно ст. 38 КЗпП України.

Проте, розрахункові суми при звільненні ОСОБА_5 виплачено 14.07.2017. Вказане підтверджується наданими доказами, та не заперечується сторонами.

Водночас, абзацом 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України 2017 рік» встановлено з 01.01.2017 мінімальну заробітну плату у розмірі 3200,00 грн.

Отже, відповідачем за результатами проведеної перевірки було встановлено факт порушення позивачем вимог трудового законодавства в частині порушення встановлених строків виплати всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації в день його звільнення, а тому у відповідача були підстави для застосування до позивача штрафу на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 особи – підприємця ОСОБА_4 (69032, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.10.2017 №319.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.10.2017 №320 відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 особи – підприємця ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 581,82 грн. (п’ятсот вісімдесят одна гривня 82 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 12.03.2018.

*

Суддя М.С. Лазаренко