Ухвала суду № 72706275, 13.03.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2365/18

Провадження №2/201/1369/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року місто Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Трещов В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська надійшла зазначена справа, до якої додана заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який перебуває на виконанні Соборного ВДВС міста Дніпрі ГТУЮ у Дніпропетровській області, а саме: на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, вчиненого ним 15 грудня 2016 року і зареєстрованого в реєстрі за № 22099 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» 2126550 гривень.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилалась на те, що зазначений позов поданий нею саме щодо оскарження вказаного виконавчого напису, за яким на даний час Соборним ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області відбувається стягнення, у зв’язку із чим існує загроза ускладення виконання рішення суду у цій справі у разі ухвалення його на користь позивача, крім того, витрати зі сплати виконавчого збору у разі визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не підлягають поверненню.

Дослідивши заяву про забезпечення позову з доданими до неї документами, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 15 грудня 2016 року і зареєстрованим в реєстрі за № 22099, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» 2126550 гривень кредитної заборгованості.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Так, частиною 1 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті – це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З огляду на зазначене можливо дійти висновку про те, що існує реальна загроза невиконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1, тому її заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа підлягає задоволенню, оскільки такий вид забезпечення позову є співмірним заявленій вимозі і буде необхідним і достатнім для забезпечення реального виконнання рішення суду у випадку задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 149 - 155, 157, 353, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Заяву про забезпечення позову – задовольнити.

До набрання законної сили судовим рішенням у справі №201/2365/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зупинити стягнення за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 15 грудня 2016 року і зареєстрованим в реєстрі за №22099 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» 2126550 гривень.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.

Строк пред’явлення ухвали до виконання – три роки.

Примірник ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: В.В. Трещов