Постанова № 72706093, 14.03.2018, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 156/1108/17

Провадження № 2-а/165/48/18

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Хитрик Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Нововолинську, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинської області про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення, - суд,

встановив:

01 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинської області (далі Управління) про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17 жовтня 2017 року заступником Головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Волинській області Біланом С.В. за порушення вимог п.б ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, ст.53-1 КУпАП, відносно нього була складена постанова №265-ДК про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 170 грн. Вважає, постанову не обґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП. У грудні 2003 року він придбав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, що знаходився на правомірно виділеній земельній ділянці загальною площею 0,31 га. Після придбання даного домоволодіння меж земельної ділянки він не розширював, використовував виключно земельну ділянку в межах воріт, що задовго, до придбання ним будинку були встановлені. Вважає, що відповідачем було безпідставно притягнено його до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП, оскільки він самовільно не захоплював земельну ділянку, а використовував землю без правовстановлюючого документа, за що відповідальність нічим не встановлена. Просить адміністративний позов задоволити, скасувати постанову від 17 жовтня 2017 року за №265-ДК про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав наведених у адміністративному позові. Просив скасувати постанову винесену відповідачем про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення передбаченого ст.53-1 КУпАП, оскільки вважає, що складу вищезазначеного адміністративного правопорушення у його діях не має. Тривалий час, після придбання будинку за адресою АДРЕСА_1 він користувався прибудинковою земельною ділянкою в межах металевих воріт, що були встановлені попередніми власниками і йому не було відомо про те, що він займає землі загального користування. Лише після того, як до сусіднього будинку заселилися нові власники і після конфлікту з ними, він довідався, що металеві ворота виходять за межі земельної ділянки виділеної під будівництво та обслуговування належного йому будинку. Зазначив, що при винесенні постанови він не був присутній і пояснень ніхто у нього не відбирав, хоча він знаходився у приміщенні, де розглядалася справа. Більше того, у день складання постанови йому було повідомлено, що все вже вирішено і йому немає необхідності доводити свою невинуватість.

Представник відповідача Хитрик Н.В. позов не визнала, просила у задоволенні позову відмовити повністю за його безпідставністю. Зазначила, що позивач ОСОБА_4 порушив вимоги ст.211 Земельного кодексу України та ст.53-1 КУпАП, самовільно використовував земельну ділянку площею 0,015 га за адресою: АДРЕСА_1. Вищевказані обставини були встановлені рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 14 вересня 2017 року, а відтак не підлягають доказуванню. Зазначила, що припис, винесений інспектором 04 жовтня 2017 року ніяким чином не стосується оскаржуваної постанови, оскільки, у разі не виконання позивачем вимог у ньому зазначених, має складатися протокол про вчинення ним вже іншого адміністративного правопорушення, а саме передбаченого ст.188-5 КУпАП. При винесенні постанови посадова особа Головного управління Держгеокадастру у Волинської області діяла в межах своїх повноважень з чітким дотриманням норм чинного законодавства з повним та всебічним з'ясуванням всіх обставин справи, а тому просить у задоволення позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача Хитрик Н.В., дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступні встановлені обставини.

04 жовтня 2017 року Управлінням був прийнятий наказ №265-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства користуванням та охороною земель усіх категорій і форм власності», відповідно до якого державному інспектору Скиданюку Ю.Я. наказано провести захід державного контролю за дотримання земельного законодавства у термін з 04 жовтня 2017 року по 17 жовтня 2017 року, здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів шляхом проведенням перевірки земельних ділянок на території АДРЕСА_1 Іваничівського району Волинської області (а.с.21 ).

Державним інспектором Скиданюком Ю.Я. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за вищевказаною адресою, за результатами якої складено акт від 04 жовтня 2017 року за №265-ДК, яким встановлено, що відповідно до документації із землеустрою та державного акта серії НОМЕР_1 від 06 вересня 2005 року, земельна ділянка за вищевказаною адресою проходить через господарський двір ОСОБА_1, однак відноситься до земель загального користування. На момент здійснення перевірки ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку, встановивши металеві ворота, тим самим унеможливив прохід та проїзд до будинку №30 по вул. 8 Березня, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5, орієнтована площа самовільно зайнятої земельної ділянки становить 0,015 га. (а.с. 22)

Разом з тим, 04 жовтня 2017 року державним інспектором складено припис №265-ДК, відповідно до якого ОСОБА_4 надано термін 30 днів для звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та зобов'язано повідомити про виконання припису до 03 листопада 2017 року ( а.с. 23).

Після здійснення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земельних ділянок по АДРЕСА_1 Іваничівського району Волинської області, державним інспектором 04 жовтня 2017 року було складено протокол про адміністративне правопорушення №265-ДК, в якому зазначено, що гр. ОСОБА_4 самовільно зайняв земельну ділянку орієнтовною площею 0,015 га, яка відноситься до земель загального користування, внаслідок чого він порушив ст.211, ст.212 Земельного кодексу України, відповідальність передбачена ст.53-1 КУпАП. Позивач ОСОБА_4 від пояснень та від підпису у протоколі відмовився.

17 жовтня 2017 року уповноваженою особою Головного управління Держгеокадастру у Волинської області складено постанову №265-ДК, якою за порушення ОСОБА_1 вимог п.б ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, ст.53-1 КУпАП, на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн. Постанову ОСОБА_1 отримав 17 жовтня 2017 року про, що він розписався у постанові (а.с.26).

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У судовому засіданні з наданих позивачем пояснень вбачається, що останній не заперечує того, що використовуючи землю без належних правових підстав він діяв неправомірно, однак не погоджується з трактуванням того, що ці землі ним були зайняті самовільно, оскільки, як стверджує, придбав будинок з вже встановленим навколо нього металевим забором.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Представник відповідача на спростування позову та на підтвердження своїх заперечень, додала копію рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 14 вересня 2017 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 створює перешкоди у доїзді ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до власного житла, а тому зобов'язано позивача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (дорогою) загального користування по АДРЕСА_1 Іваничівського району Волинської області шляхом демонтажу металевих воріт.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 05 грудня 2017 року рішення залишено без змін і воно набрало законної сили, а тому, в силу ст.78 КАС України, встановлені у ньому обставини не підлягають доказуванню.

Крім того, стосовно позивача ОСОБА_1 Державною інспекцією сільського господарства у Волинської області 12 жовтня 2016 року складався протокол за вчиненням ним аналогічного правопорушення, однак постановою від 25 жовтня 2016 року справу про адміністративне правопорушення було закрито на підставі ч.1 ст.247 КУпАП (а.с.67,70)

Відтак, твердження позивача стосовно того, що постанова є незаконною, оскільки не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутністю належних доказів вини, не заслуговує на увагу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що норм матеріального права при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача ОСОБА_1 відповідачем не було порушено і зворотнього позивач у судовому засіданні не довів.

Згідно частини другої статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Суд бере до уваги те, що в оскаржуваній постанові вищевказані обставини відповідачем не були досліджені та враховані.

Згідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

При вирішенні справи, суд враховує те, що встановлені неправомірні дії позивача ОСОБА_1 не спричинили суспільно-небезпечних наслідків і шкода, що була ним заподіяна є незначною, сам позивач користувався земельною ділянкою, виходячи з меж окреслених попередніми власниками придбаного ним домоволодіння та норм звичаєвого права, а відтак приходить до висновку, що захід стягнення застосований до позивача у виді з штрафу є занадто суворим, а вчинене позивачем правопорушення є малозначним, відтак, на підставі ст.22 КУпАП, слід звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, обмежитись усним зауваженням, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст.2, ст.6, ст.9, ст.72, ст.73, ст.75, ст.77, ч.9 ст.205, ст.241, ст.242, ст.244, ст.245 КАС України, на підставі ст.22, ст.53-1, ст.284 КУпАП, - суд,

вирішив:

Адміністративний позов задоволити частково.

Змінити захід стягнення застосований до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, у виді з штрафу у розмірі 170 (ста семидесяти) грн. за вчинення ним правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, згідно постанови заступника Головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Волинській області Білана С.В. №265-ДК від 17 жовтня 2017 року.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, обмежитись усним зауваженням та провадження у справі закрити.

Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст.286 КАС України, у відповідності до ч.4 цієї статті, може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Нововолинський міський суд Волинської області.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя А.В. Василюк