Вирок № 72705924, 12.03.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3606/17

Провадження № 1-кп/161/288/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 12 березня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковальчука В.О.,

секретар судового засідання Камінському Ю.В.,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12016030130000773 від 26 серпня 2016 року, про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Баїв, Луцького району, Волинської області, українки, громадянки України, з середньою освітою, пенсіонерки, працюючої на посаді молодшої медичної сестри стоматологічного хірургічного відділення Волинської обласної клінічної лікарні, вдови, не маючої утриманців, не задовільним станом здоров'я, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2,

зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимої ;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України,

з участю:

прокурора Невірець П.І.,

представника потерпілого ОСОБА_2,

захисників Марчук М.С., Пікун Б.І.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,-

В С Т А Н О В И В :

В обвинувальному акті по даному провадженні зазначено, що ОСОБА_1 перебуваючи відповідно до наказу від 16.02.2009 року №18-ос на посаді молодшої медичної сестри перев'язувальної стоматологічного хірургічного відділення Волинської обласної клінічної лікарні, працюючи постійно на вказаній посаді у період із 16.02.2009 по 31.03.2016 проживаючи при цьому за адресою АДРЕСА_1 у будинку який належить членам її сім'ї, діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою незаконного заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, в супереч п.1, п.2 ст.1 ЗУ "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та п.6, п.7 "Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505, 08.12.2014 звернулась та подала до Управління соціального захисту населення Луцької РДА заяву про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції та заяву для призначення щомісячної адресної допомоги на підставі яких в подальшому їй було призначено та виплачено грошові кошти як особі, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг в сумі 5104,39 грн., якими вона заволоділа шляхом обману через приховування факту свого постійного перебування на території Волинської області.

Заволодівши чужим майном, а саме грошовими коштами, ОСОБА_1 заподіяла матеріальних збитків Державному бюджету України на суму 5104,39 грн.

Своїми умисними діями, що виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 02.06.2015 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою незаконного заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, в супереч п.1, п.2 ст.1 ЗУ "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та п.6, п.7 "Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505, повторно, за її проханням ОСОБА_5, не усвідомлюючи злочинного наміру ОСОБА_1 подала до Управління соціального захисту населення Луцької РДА заяву від її імені для призначення щомісячної адресної допомоги на підставі якої в подальшому ОСОБА_1 було призначено та виплачено грошові кошти в якості грошової допомоги як особі, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг в сумі 5304,00 грн., якими вона заволоділа шляхом обману через приховування факту свого постійного перебування на території Волинської області.

Заволодівши чужим майном, а саме грошовими коштами, ОСОБА_1 заподіяла матеріальних збитків Державному бюджету України на суму 5304,00 грн.

Крім цього, ОСОБА_1, 03.12.2015 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою незаконного заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, в супереч п.1, п.2 ст.1 ЗУ "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та п.6, п.7 "Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505, повторно за її проханням ОСОБА_5, не усвідомлюючи злочинного наміру ОСОБА_1 подала до Управління соціального захисту населення Луцької РДА заяву від її імені для призначення щомісячної адресної допомоги на підставі якої в подальшому ОСОБА_1 було призначено та виплачено грошові кошти в якості грошової допомоги як особі, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг в сумі 3536,00 грн., якими вона заволоділа шляхом обману через приховування факту свого постійного перебування на території Волинської області.

Заволодівши чужим майном, а саме грошовими коштами, ОСОБА_1 заподіяла матеріальних збитків Державному бюджету України на суму 3536,00 грн.

Протиправними діями ОСОБА_1 взагалом Державному бюджету України заподіяно матеріальні збитки на загальну суму 13944 грн. 39 коп.

Своїми умисними діями, що виразились у повторному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України, не визнала та показала, що з 1997 року проживала у Донецьку, де має житло та зареєстроване там місце проживання, куди часто їздила щоб подивитися чи в порядку був будинок, де востаннє була там на Новий рік.

Також, ОСОБА_1 зазначила, що іншого житла, в тому числі на Волині вона не має.

Разом з тим, ОСОБА_1 показала, що з 2009 року працювала в обласній лікарні, потім в 2011 році в м.Донецьк вийшла на пенсію, однак, приїхала в с.Гірка Полонка щоб доглядати за хворим чоловіком інвалідом III групи, який проживав в будинку його матері разом з сином та сім'єю.

Окрім того, ОСОБА_1 показала, що оскільки в серпні 2014 року призупинили виплату пенсії, тому вона пішла в пенсійний фонд для з'ясування обставин невиплати пенсії, де працівники фонду відповіли, що затримали пенсію, оскільки вона є переміщеною особою. Також, працівники пенсійного фонду порекомендували написати заяву в соцслужбу, куди вона звернулась та від її імені працівник соцслужби склала заяву, однак ця дівчина, не зазначила що вона, ОСОБА_1, працює в обласній лікарні, а написала, що вона являється пенсіонером, а в другій заяві, яку писала донька, зазначили, що вона працює у лікарні.

Також, ОСОБА_1 показала, що отримувала пенсію та близько 800 гривень допомоги, як переміщеній особі, та ходила в міграційну службу відмічатися.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України дослідив докази сторони обвинувачення.

Так, в судовому засіданні представник потерпілого-Управління соціального захисту населення Луцької районної адміністрації ОСОБА_2 показала, що на підставі документів, щодо виплати щомісячної адресної допомоги переміщеним особам, ОСОБА_1 8 грудня 2014 року звернулася до Департаменту соцзахисту із заявою, яку склала невстановлена особа про присвоєння їй статусу переміщеної особи, де зазначила, що є пенсіонером, з зареєстрованим місцем проживання в м.Донецьк, місцем проживання в с.Гірка Полонка, однак, без зазначення відомостей що з 2009 року ОСОБА_1 працювала у ВОКЛ.

Також, ОСОБА_2 показала, що в паспорті ОСОБА_1 була зазначена реєстрація місця проживання у Донецькій області, а тому їй була видана довідка, що вона є особою переміщеною із окупованої території. В подальшому, на підставі цієї довідки ОСОБА_1 отримувала щомісячну адресну допомогу, періодичність якої потрібно було поновлювати кожних півроку. Виплата проводилася постійно до перевірки фінансовою інспекцією, яка встановила, що ОСОБА_1 безпідставно проводиться виплата допомоги, оскільки з 2009 року ОСОБА_1 працювала у ВОКЛ та проживала у селі Гірка Полонка.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що займає посаду провідного спеціаліста відділу грошових виплат Управління соцзахисту з 18 грудня 2013 року та знає ОСОБА_1 як заявника на отримання допомоги як переміщеній особі.

Також, свідок ОСОБА_7 показала, що вперше ОСОБА_1 звернулася з заявою до Управління соцзахисту у грудні 2014 року, яку розглядала працівник управління, і оскільки мала статус переміщеної особи, то ОСОБА_1 отримувала допомогу у розмірі 804 гривень.

Разом з тим, свідок ОСОБА_7 показала, що другу заяву від ОСОБА_1 приймала вона, в ній були зазначені: ПІП, місце проживання, паспортні дані, місце прописки, з якого місяця вона перебуває на роботі. ОСОБА_1 зазначила місце проживання Гірка Полонка, та місце роботи - просто зазначено з «2009», і більше нічого не вказано.

Так, як ОСОБА_1 пенсіонер вона отримала допомогу у розмірі 804 гривні. Третю заяву, ОСОБА_1 заповнила з такою з інформацією як і в другій.

Разом з тим, ОСОБА_7 показала, що перевірка фінінспекції встановила, що ОСОБА_1 не мала права отримувати статусу переміщеною особи, оскільки вона приховала факт проживання та роботи на території Волинської області до 2009 року, а не після 2014 року, а тому були зупиненні ці виплати.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 - син ОСОБА_1 показав, що в 2007 році його мама переїхала в Донецьк, де отримала кімнату в гуртожитку, оформила та отримувала в м.Донецьку пенсію.

Також, ОСОБА_8 показав, що в 2009 році захворів батько, який проживав в Гіркій Полонці, а тому мама приїхала, щоб допомогти із батьком, влаштувалася в обласну лікарню на роботу, однак, на всі свята та Різдво постійно їздила в м.Донецьк.

Разом з тим, ОСОБА_8 показав, що оскільки ситуація у Донецьку загострювалася то після Пасхи в 2014 році мама переїхала до Гіркої Полонки, і в серпні-вересні 2014 року мамі перестали платити пенсію. В зв'язку з цим, мама звернулася до пенсійного фонду у Луцьку, де працівник пенсійного фонду ОСОБА_9 повідомила маму, що пенсію потрібно перевести у Луцьку і отримати статус біженця. Мама після розмови пішла до управління соцзахисту для оформлення статусу біженця, де працівники соцслужби знали що мама працює.

Окрім того, ОСОБА_8 показав, що на території Волинської області його мама не має майна, а лише кімнату у Донецькій області, де головне місце проживання матері, а до Луцька їздила на роботу та для того щоб доглядати батька.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5-донька ОСОБА_1 дала покази, зазначивши обставини справи, аналогічно тим, що показав свідок ОСОБА_8.

Також, ОСОБА_5 показала, що матері призупинили виплачувати пенсію, вона сама звернулася до пенсійного фонду, де повідомили, що потрібно вказати де мама перебуває, і переслати електронну справу та отримати довідку про статус переміщеної особи. Заяву писала і в червні і в грудні. Заяву писали для продовження терміну дії довідки, що мама перебувала на території Луцька.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що не працювала на момент отримання грошової допомоги ОСОБА_5, оскільки призначена на посаду лише в травні 2016 року.

Також, свідок ОСОБА_10 показала, що відбулася перевірка фінінспекцією та встановлено порушення ОСОБА_5 щодо внесення неправдивих відомостей до заяви щодо отримання статусу переміщеної особи.

Разом з тим, ОСОБА_10 показала, що заяви громадяни повинні власноручно заповнювати, такі заяви приймають у приймальні, звіряють всі відомості, правильність заповнення заяви.

Згідно заяви від 8 грудня 2014 року, ОСОБА_1 звернулась до структурного підрозділу з питань соціального захисту Луцької районної державної адміністрації з проханням взяти на облік, як особу яка переміщується з району проведення антитерористичної операції, встановлено, що в заяві зазначені дані про фактичне місце перебування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 20 квітня 2014 року.

Разом з тим, в заяві зазначені дані, що ОСОБА_1 являється пенсіонером, не працює та обставиною, що спричинило переміщення : проведення АТО.

Окрім того, в заяві зазначено відмітку про те, що ОСОБА_1 дає згоду на обробку, використання та зберігання персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних" (Т.№1 а.с.120).

Згідно висновку експерта №3149 від 22 грудня 2016 року не вирішено питання щодо особи яка склала заяву, однак, підтверджено, що заяву підписала ОСОБА_1 (Т.№1 а.с179).

На підставі поданої заяви, 8 грудня 2014 року, перший заступник начальника Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації ОСОБА_11 видав ОСОБА_1 довідку №762000088 про те, що вона поставлена на облік як переміщена особа, з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, постійно проживає в м.Донецьк, фактично проживає в с.Гірка Полонка (Т.№1 а.с.124).

Згідно заяви від 8 грудня 2014 року, ОСОБА_1 звернулась до структурного підрозділу з питань соціального захисту Луцької районної державної адміністрації з проханням призначити щомісячну адресну допомогу як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районі проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг встановлено, що в заяві зазначені дані про фактичне місце перебування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, в заяві зазначені дані, що ОСОБА_1 пенсіонер.

Окрім того, в заяві зазначено відмітку про те, що ОСОБА_1 дає згоду на обробку, використання та зберігання персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних" (Т.№1 а.с.121).

Згідно довідки начальника соціального захисту Луцької районної державної адміністрації від 20 квітня 2016 року встановлено, що ОСОБА_1 в грудні 2014 року отримувала допомогу як переміщена особа в розмірі 684 гривень 39 копійок та наступні п'ять місяців в розмірі по 884 гривень (Т.№1 а.с.142).

Згідно заяви від 02 червня 2015 року, ОСОБА_1 звернулась до структурного підрозділу з питань соціального захисту Луцької районної державної адміністрації з проханням призначити щомісячну адресну допомогу як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районі проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг встановлено, що в заяві зазначені дані про фактичне місце перебування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, в заяві зазначені дані, що ОСОБА_1 працює в Обласній клінічній лікарні з 2009 року та обставину, що спричинило переміщення : проведення АТО.

Окрім того, в заяві зазначено відмітку про те, що ОСОБА_1 дає згоду на обробку, використання та зберігання персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних" (Т.№1 а.с.122).

Згідно висновку експерта №3149 від 22 грудня 2016 року не вирішено питання щодо особи яка склала заяву (Т.№1 а.с179).

Згідно довідки начальника соціального захисту Луцької районної державної адміністрації від 20 квітня 2016 року встановлено, що ОСОБА_1 в червні 2015 року та наступні п'ять місяців отримувала допомогу як переміщена особа в розмірі по 884 гривень (Т.№1 а.с.142).

Згідно заяви від 03 грудня 2015 року, ОСОБА_1 звернулась до структурного підрозділу з питань соціального захисту Луцької районної державної адміністрації з проханням призначити щомісячну адресну допомогу як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районі проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг встановлено, що в заяві зазначені дані про фактичне місце перебування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, в заяві зазначені дані, що ОСОБА_1 працює в Обласній клінічній лікарні з 2009 року та обставину, що спричинило переміщення : проведення АТО.

Окрім того, в заяві зазначено відмітку про те, що ОСОБА_1 дає згоду на обробку, використання та зберігання персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних" (Т.№1 а.с.123).

Згідно висновку експерта №3149 від 22 грудня 2016 року не вирішено питання щодо особи яка склала заяву (Т.№1 а.с179).

Згідно довідки начальника соціального захисту Луцької районної державної адміністрації від 20 квітня 2016 року встановлено, що ОСОБА_1 в грудні 2015 року та наступні три місяці отримувала допомогу як переміщена особа в розмірі по 884 гривень (Т.№1 а.с.142).

Згідно акту ревізії Державної фінансової інспекції у Волинській області від 23 червня 2016 року, встановлено дані, що ОСОБА_1 не мала права перебувати на обліку в Управлінні, як особа переміщена з району проведення антитерористичної операції та одержувати щомісячну адресну допомогу на покриття витрат на проживання, зайво призначена та отримана допомога складає 13944 гривень 39 копійок (Т.№1 а.с.146-187,168).

Згідно копії паспорта громадянина України, в ОСОБА_1 з 26 вересня 2007 року зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 (Т.№1 а.с.143-144).

Згідно акту №332 від 25 квітня 2016 року Гіркополонківської сільської ради Луцького району Волинської області встановлено, що ОСОБА_1 проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 (Т.№1 а.с.149).

Згідно наказів головного лікаря Волинської обласної клінічної лікарні з 16 лютого 2009 року ОСОБА_1 працює на посаді молодшої медичної сестри стоматологічного хірургічного відділення Волинської обласної клінічної лікарні (Т.№1 а.с.194,195).

Перебування ОСОБА_1 на займаній посаді підтверджується табелем обліку робочого часу, довідками про доходи, графіком відпусток (Т.№1 а.с.129-134,197-199).

Таким чином, суд на підставі об'єктивно проведеного аналізу поданих доказів встановив, що ОСОБА_1 з 2009 року, при зареєстрованому місці проживання за адресою: АДРЕСА_3, проживала за адресою АДРЕСА_1 та постійно працювала в Волинській обласній клінічній лікарні, та відвідувала місце реєстрації проживання в м.Донецьку.

Оскільки норми Кримінального провадження не регулюють питання кримінального провадження-визначення поняття місця проживання, то суд відповідно до ч.1,ч.6 ст.9 КПК України додержується засади кримінального провадження "законності", застосування інших Законів щодо визначення такого терміну, а саме: ЦК України, Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Так, відповідно до ст.29 ЦК України, ст.3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" фізична особа може мати кілька місць проживання, з ознакою проживання в цьому місці понад 6 місяців.

Згідно ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", переміщена особа є громадянин України, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

З врахуванням аналізу зазначених доказів, слід прийти до висновку, що до початку 13 квітня 2014 року, визначеного указом "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", - офіційного початку Антитерористичної операції, ОСОБА_1 проживала за адресою АДРЕСА_1, визначення нею місця проживання було визначено значно раніше та за відсутності зазначених в указі подій.

Заяви ОСОБА_1 подавала до Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації з вільним волевиявленням та без примусу, з метою отримання виплат, що не оспорюють сторони даного кримінального провадження.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що відповідно до ст.10 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо: у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

За таких обставин, за очевидності місця проживання та роботи ОСОБА_1, достовірності поданих нею даних, що не містять ознак обману, працівники Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації, відповідно до своїх повноважень, повинні були відмовити у видачі довідки, та не здійснювати ОСОБА_1 виплати, а тому дії ОСОБА_1 не доводять вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України, заволодіння чужим майном шляхом обману.

Таким чином, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що вони як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті та свідчили б про вину обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману .

У відповідності до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства).

Такий же принцип закріплений у статті 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

У відповідності до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 190 КК шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи цінності нібито для передачі службовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство.

Вказана позиція відображена у Постанові Пленуму ВСУ № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

Таким чином, для кваліфікації дій особи за ст. 190 КК України підлягають з'ясуванню та доказуванню наявність умислу особи на привласнення майна потерпілого, факт зловживання довірою потерпілого або його обман.

Відповідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 46 Конвенції та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Така позиція також знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Відповідно до п. 23 вказаної постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли всі зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Стаття 8 Коституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 373 ч. 1 п.1 КПК України коли не доведено що вчинено кримінальне правопорушення, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Оцінюючи докази, суд за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що доказів вини ОСОБА_1 не було здобуто, а обсяг обвинувачення її у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,ч.2 ст. 190 КК України, не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки при розгляді кримінального провадження в суді стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченої ОСОБА_1 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,ч.2 ст. 190 КК України, суд вважає, що її слід визнати невинною у вчиненні даного кримінального правопорушення та виправдати.

На підставі ч. 3 ст. 129 КПК України цивільний позов Управління соціального захисту населення Луцької РДА до обвинуваченої ОСОБА_1 про стягнення 13944 гривень 39 копійок залишити без задоволення.

Відповідно до ст.124 КПК України не передбачено стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого у разі ухвалення виправдувального вироку.

Рішення про долю речових доказів суд приймає відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Конституцією України, Конвенцією Ради Європи від 04.11.1950 року Про захист прав людини і основоположних свобод, ст.373, 374,376 КПК України України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинною у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.190 КК України, ч.2 ст.190 КК України та виправдати за недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення.

Цивільний позов Управління соціального захисту населення Луцької РДА до ОСОБА_1 про стягнення 13944 (тринадцять тисяч дев'ятсот сорок чотири) гривень 39 копійок залишити без задоволення.

Речові докази, а саме наказ №18-ос від 16.02.2009 року на 01 арк., наказ №143-ос від 04.10.16 на 2 арк; графік чергових відпусток працівників стоматологічно-хірургічного відділення на 2013 рік на 1 арк.; графік чергових відпусток працівників стоматологічно-хірургічного відділення на 2015 рік на 1 арк.; графік чергових відпусток працівників стоматологічно-хірургічного відділення на 2016 рік на 1 арк.; заяву для призначення щомісячної адресної допомоги №61684 від 08.12.2014 року на 1 арк.; заяву для призначення щомісячної адресної допомоги №65891від 02.06.2015 року на 1 арк.; заяву для призначення щомісячної адресної допомоги №73616 від 03.12.2015 року на 1 арк.; довідку характеристику на ОСОБА_1 на 01 арк.; копію акту №332 від 25.04.2016 року на 01 арк.; заяву ОСОБА_1 від 04.10.2016 року на 01 арк.; заява ОСОБА_1 від 11.02.2009 року на 01 арк.; відповідь із БТІ у Волинській області вих..№1515 від 09.11.2016 року на 01 арк.; наказ №18-ос від 16.02.2009 на аркуші паперу формату А-4 на 01 арк.; довідку про доходи ОСОБА_1 за період із січня по грудень 2014 року на 01 арк.; довідку про доходи ОСОБА_1 за період із січня по грудень 2015 року на 01 арк.; довідку про доходи ОСОБА_1 за період із січня по березень 2016 року на 01 арк.; табель обліку робочого часу стоматологічного відділення Волинської обласної клінічної лікарні за 2014-2016 р. ОСОБА_1 на 01 арк., після набрання вироком законної сили, залишити при матеріалах кримінального провадження впродовж усього часу їх зберігання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченій в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченій, потерпілій та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий Ковальчук В.О.