Рішення № 72705617, 06.03.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/604/18

Провадження № 2/161/1147/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Філюк Т.М.,

при секретарі Бортнюк А.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ТзОВ "Волиньагрохолдинг" - Хацюра В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ТзОВ "Волиньагрохолдинг" про стягнення коштів за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, ТзОВ "Волиньагрохолдинг" про стягнення коштів за договором позики.

Свій позов мотивує тим, що 03.06.2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг від позивача грошові кошти у розмірі 110 00,00 доларів США, що в національній валюті (гривневому еквіваленті), станом на 03.06.2015 року становить 2 530 000 гривень, з терміном повернення до 03.06.2017 року. Договором передбачено додаткову штрафну санкцію за порушення строку повернення позики, в разі прострочення повернення позики позикодавець вправі нараховувати пеню в розмірі 5% від несплаченої суми за кожен день прострочення. Крім того, в порядку забезпечення виконання умов договору позики, ОСОБА_4 та ТзОВ «Волиньагрохолдинг» 03 червня 2015 року уклали договір поруки. Зобов'язання за укладеним договором позивач не виконав, коштів у встановлений строк не повернув, а тому просить стягнути суму боргу за договором позики 29 715 290гривень та витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених в ньому, просив його задовольнити.

Представника відповідача ТзОВ "Волиньагрохолдинг" - Хацюра В.В. в судовому засіданні позов визнав у повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 03.06.2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір позики, відповідно до п. 1 якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти у сумі 110 00,00 доларів США, що в національній валюті (гривневому еквіваленті) станом на 03.06.2015 року згідно середнього курсу комерційних банків становить 2 530 000 гривень, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику на умовах та в строки, визначені договором.

Відповідно до п. 2 договору, грошові кошти в сумі 110 00,00 доларів США, одержані позичальником при підписанні договору готівкою. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику терміном до 03.06.2017 р. (п. 5.3 договору) (а.с.9).

В порядку забезпечення виконання умов договору позики, ОСОБА_4 та ТзОВ «Волиньагрохолдинг» 03 червня 2015 року уклали договір поруки. Відповідно до умов договору ТзОВ «Волиньагрохолдинг» поручається перед ОСОБА_4 за виконання ОСОБА_5 свого обов'язку в повному обсязі і відповідає перед позикодавцем за порушення зазначеного зобов'язання боржником. У разі порушення позичальником зобов'язання, забезпеченого порукою, ОСОБА_5 та ТзОВ «Волиньагрохолдинг» відповідають перед ОСОБА_4А як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед ОСОБА_4 у тому ж обсязі, що і ОСОБА_5 включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків ( а.с. 12-13).

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений зобов'язанням строк (термін).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14, застосування якої є обов'язковим в силу ст. 370-1 ЦПК України, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

На підтвердження свого право на пред'явлення вимоги до про повернення грошових коштів, отриманих у позику, позивачем надано суду договір позики, що свідчить про отримання відповідачем грошових коштів в розмірі 110 00,00 доларів США (а.с. 9).

Згідно з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться.

Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Таким чином при солідарній поруці кредитор наділяться правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи обох разом в якій частині і в якій послідовності пред'явити свої вимоги.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ст.554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 26 743 761 гривень, оскільки її розмір визначено пунктом 6 Договору позики, зокрема вказано, що в разі прострочення повернення позики позикодавець вправі нараховувати пеню в розмірі 5% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

У судовому засіданні встановлено, що станом на день постановлення судового рішення, відповідач не повернув позивачу обумовлені договором кошти в сумі , а тому вони підлягають примусовому стягненню в судовому порядку із урахуванням пені за період з 04.06.2017 р. по 01.12.2017 р., в розмірі 29 715 290 ( двадцять дев'ять мільйонів сімсот п'ятнадцять тисяч двісті девяносто) гривень.

На час розгляду справи судом, відповідачами не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором позики у добровільному порядку.

Проаналізувавши зібрані та дослідженні по справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідачів солідарно підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 8500 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 533, 543, 553, 554, 625, 1046-1047 ЦК України, ст.ст. 81, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 (місце проживання АДРЕСА_1; паспорт НОМЕР_1) та ТзОВ "Волиньагрохолдинг" (місцезнаходження Волинська область, Луцький район, с. Маяки, вул. Бригадний двір,16; ЄДРПОУ 34557127) солідарно в користь ОСОБА_4 (місце проживання АДРЕСА_2; паспорт НОМЕР_2) заборгованість за договором позики в сумі 29 715 290 ( двадцять дев'ять мільйонів сімсот п'ятнадцять тисяч двісті девяносто) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 та ТзОВ "Волиньагрохолдинг" в користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір в сумі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення буде складено 14 березня 2018 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк