Постанова № 72704215, 06.03.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2018 року м. Дніпро Справа № 904/9567/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.01.2018 р., адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги № 4662-И від 02.03.2018 р., адвокат;

представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКЕ БЮРО РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 року у справі № 904/9567/17, ухвалене суддею Ніколенко М.О., повний текст якого складений 18.12.2017 року,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек ГАСТРО", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальності "ФРАМ КО", с. Софіївська Борщагівка

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (далі Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек ГАСТРО" (далі Відповідач, Боржник) про стягнення заборгованості у розмірі 298 368,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Відповідачем та первісним кредитором - ТОВ “Фрам Ко” було укладено договір поставки № 1207 від 24.11.2014, за яким у Відповідача перед ТОВ “Фрам Ко” утворилась заборгованість у розмірі 298 368,93 грн.

11.04.2017 року між Позивачем та ТОВ “Фрам Ко” укладено договір про надання послуги факторингу, відповідно до умов якого ТОВ “Фрам Ко” відступив Позивачеві своє право грошової вимоги за договором № 1207 від 24.11.2014 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 року у справі №904/9567/17 (головуючий суддя Ніколенко М.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що в силу договірних зобов’язань, визначених Договором надання послуги факторингу, у Фактора ТОВ «ФК «СБР» станом 11.04.2017 року виникло право грошової вимоги до Боржника ТОВ «Система аптек Гастро» на загальну грошову суму 298 368,93 грн., яка була наявна на дату укладення Договору факторингу у Клієнта ТОВ «Фрам Ко» з підстав невиконання відповідачем умов Договору поставки товару №1207 від 24.11.2014 року.

У зв’язку з чим, станом на 13.04.2017 року (дата отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.04.2017 року) та станом на 19.05.2017 (дата отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.04.2017 року) між ТОВ «Фрам Ко» та Відповідачем вже не було зустрічних зобов’язань за Договором поставки товару №1207 від 24.11.2014 року, як то кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим.

Вказане випливає з того, що з 11.04.2017 року ТОВ «Фрам Ко» не було кредитором у зобов’язанні за Договором поставки товару №1207 від 24.11.2014 р., так як фактично передало своє право вимоги до Боржника на користь фактора - ТОВ «ФК «ЄБР» (Позивача у справі) на умовах Договору надання послуги факторингу № Ф110417 від 11.04.2017 р. та ОСОБА_1 приймання - передачі від 11.04.2017 року.

В силу відсутності зустрічного характеру зобов’язань між ТОВ «Система аптек Гастро» і ТОВ «Фрам Ко», не відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог у зобов’язанні:

- за Договором поставки товару №1207 від 24.11.2014р. (де кредитором став фактор ТОВ «ФК «ЄБР», а боржник ТОВ «Система аптек Гастро»),

- до зобов’язань за Договором поставки №001КЛ5 від 05.01.2015 (де кредитором стало ТОВ «Система аптек Гастро», а боржник ТОВ «Фрам Ко»).

За таких обставин, у зв’язку з наявністю спору між сторонами, відсутності станом на 04.04.2017 року та 26.04.2017 (дата складення заяв про зарахування) зустрічності вимог (11.04.2017 - дата укладення договору факторингу), тобто обставин, необхідних для зарахування зустрічних однорідних вимог, відсутні підстави для визнання здійсненим зарахування і у цій справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Система аптек Гастро» у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що судом першої інстанції були повно і всебічно встановлені та розглянуті обставини даної справи, досліджені надані сторонами докази та пояснення, на підставі чого прийнято законне і обґрунтоване рішення, буз будь-яких порушень норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2018 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду на 13.02.2018 року.

13.02.2018 року по справі №904/9567/17 оголошено перерву до 06.03.2018 року.

В судовому засіданні 06.03.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським

судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

24.11.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Система аптек гастро" (покупець) було укладено договір поставки товару № 1207(т.1, а.с. 48-49).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (надалі за текстом - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до пунктів 4.1 та п.4.2 договору поставки, строк оплати, сума кожної поставки вказуються у накладних. Розрахунки за Товар здійснюються в безготівковій, або готівковій формі відповідно до законодавства.

Згідно з пункту 5.2 договору покупець зобов’язаний прийняти, а також оплатити товар у строк вказаний у накладних.

Відповідно до товарно-транспортних накладних ТОВ “Фрам Ко” було виконано свої зобов’язання за договором поставки № 1207 та було поставлено відповідачу товар за період з 16.02.2017 року по 16.03.2017 року на загальну суму 298 368,93 грн. (т.1., а.с.54-250, т.2, а.с. 1-45).

Відповідачем ТОВ «Система аптек Гастро» не заперечується факт отримання від ТОВ “Фрам Ко” товару на загальну суму 298 368,93 грн. за Договором поставки від 24.11.2014.

Позивач - ТОВ «ФК «ЄБР» набув право вимоги до Відповідача у зобов’язанні за вищевказаним Договором поставки на умовах Договору надання послуги факторингу №Ф110417 від 11.04.2017 р.

Так, 11.04.2017 року між Фактором - ТОВ «ФК «ЄБР» та Клієнтом - ТОВ «Фрам Ко» був укладений Договір надання послуги факторингу № Ф110417, на підставі якого Фактору було передано право грошової вимоги до відповідача в розмірі 298 368,93 грн., яка є заборгованістю, що виникла у Покупця (ТОВ «Система аптек Гастро») перед Постачальником (ТОВ «Фрам Ко») станом на 11.04.2017, в зв’язку з неналежним виконанням Договору поставки товару від 24.11.2014 року (т. 2 а.с. 46-50).

У цей же день між Фактором - ТОВ «ФК «ЄБР» та Клієнтом - ТОВ «Фрам Ко» був підписаний ОСОБА_1 до Договору факторингу, яким сторони засвідчили наступне: до Фактора перейшло право грошової вимоги в розмірі 298 368,93 грн.; Клієнт передав, а Фактор прийняв у повному обсязі документацію визначену в Додатку №1 до Договору факторингу та оригінали товарно-транспортних накладних за спірний період, які є первинними документами, що засвідчують факт поставки товару (т. 2 а.с. 51).

Сторони не оспорюють факт поставки товару та неоплата у вказаному вище розмірі.

Фактором - ТОВ «ФК «СБР» (Позивачем у справі) 25.07.2017 року надіслано на адресу Боржника (Відповідача у справі) письмове повідомлення від 19.07.2017 року про відступлення права грошової вимоги у вказаному вище розмірі за Договором поставки товару від 24.11.2014 із вимогою про сплату зазначеного боргу на користь Фактора за вказаними в повідомленні реквізитами поточного рахунку.

Дане повідомлення про відступлення права грошової вимоги із вимогою про сплату зазначеного боргу отримано відповідачем 08.08.2017 року (т. 2 а.с. 55) (факт отримання та дата сторонами не оспорюються).

Оскільки вимога Фактора не була виконана Боржником (Відповідачем у справі), Фактор (Позивач у справі) звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором поставки товару від 24.11.2014, право вимоги якої станом на 11.04.2017 р. було ним набуто за Договорами факторингу.

Відповідач заперечує наявність боргу, так як вважає, що зобов’язання за Договором поставки товару № 1207 від 24.11.2014 року, на підставі якого здійснюється стягнення, припинені зарахуванням зустрічних однорідних вимог, з огляду на таке.

05.01.2015 року між Закритим акціонерним товариством “Інфузія” (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фрам Ко” (Боржник) укладено Договорі поставки № 001КЛ5, відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність, а покупець зобов’язується прийняти та сплатити вартість за лікарські засоби та товари медичного призначення (т.2 а.с. 128-129).

Сторонами даного договору укладено додаткові угоди до договору поставки № 001КЛ5 від 05.01.2015року (т.2 а.с. 130-134).

Відповідно до довіреностей, товарно-транспортних накладних ТОВ “Інфузія” було виконано свої зобов’язання за договором поставки № 001КЛ5 від 05.01.2015 року та поставлено ТОВ “Фрам Ко” товар за період з 06.02.2017 року по 09.03.2017 року на загальну суму 301 696,89 грн. (т. 2, а.с. 235-143).

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариством з обмеженою відповідальністю “Фрам Ко” у своїх численних поясненнях по справі, а також у поясненні на апеляційну скаргу не заперечується факт отримання від ТОВ “Інфузія” товару на загальну суму 301 696,89 грн. за Договором поставки № 001КЛ5 від 05.01.2015 року (т. 2 а.с. 106-110, 151-156, 202-208).

Між ТОВ "Система аптек ГАСТРО" (новий кредитор) та Закритим акціонерним товариством “Інфузія” (первісний кредитор) 03.04.2017 року та 26.04.2017 року були укладені договори про відступлення права вимоги (т.2, а.с. 63-64 ), за якими первісний кредитор передав новому кредиторові, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредитору, і став частковим кредитором за договором поставки № 001КЛ5 від 05.01.2015року, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фрам Ко” (т.2, а.с. 127-143).

За вищезазначеними договорами новий кредитор (ТОВ "Система аптек ГАСТРО") отримав право вимагати від ТОВ “Фрам Ко” оплати заборгованості у розмірі 240 774,51 грн. та 60 922,38 грн., всього 301 696,89 грн.

Також відповідачем (як новим кредитором за договором поставки №001КЛ5 від 05.01.2015), 04.04.2017 року (заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № 14 від 04.04.2017 року) та 27.04.2017 року (заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № 19 від 26.04.2017 року) було надіслано на адресу ТОВ “Фрам Ко” заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 61-62 том 2).

Позивачем у своїх поясненнях від 13.12.2017 року зазначено, що ці заяви були отримані ТОВ «Фрам Ко» 13.04.2017 року та 19.05.2017 року відповідно (т.2, а.с. 100-103).

Факт отримання вищезазначених заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджується також повідомленнями про отримання поштових відправлень та описами вкладень у них (т. 2 а.с. 61. 62).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем належним чином виконано свої зобов'язання за Договором поставки № 1207 від 24.11.2014 року шляхом вчинення одностороннього правочину зарахування зустрічних однорідних вимог первісному кредиторові (ТОВ "Фрам Ко"), а тому у відповідача відсутнє зобов'язання по сплаті вартості товару, отриманого ним за цим договором. При цьому, станом на день вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачу не було відомо про відступлення права вимоги за договором факторингу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У статті 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 3 ст. 203 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно зі ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи з наведених положень закону, зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо. Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що зарахування може бути здійснене за наявності наступних умов:

- вимоги сторін мають бути зустрічними, тобто такими, що випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одних зобов'язань є боржником іншого;

- вимоги повинні бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях мають бути речі одного роду. Можна зарахувати грошовий борг проти грошового, товарний борг проти товарного;

- необхідно щоб за обома вимогами уже настав термін виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимогу за зобов'язанням, яке не підлягає виконанню. До зарахування може бути також пред'явлено вимогу, термін якої не вказаний або яка підлягає виконанню на першу вимогу кредитора.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи, зокрема, і положення п. 1 ч. 1 ст. 211 ЦК України), у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні).

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №914/2492/14).

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України унормовано, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

При цьому, частиною 1 статті 603 ЦК України передбачено, що у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.

Згідно з ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Крім того, згідно ст. 1085 Цивільного кодексу України, якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

Також, слід зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 603 Цивільного кодексу України - у разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Отже, наведенні вище статті надають боржникові право виступити з ініціативою зарахування своїх вимог до старого кредитора та вимог нового кредитора до боржника.

Можливість такого зарахування залежить від моменту виникнення підстави для зустрічної вимоги боржника до старого кредитора. Зазначений момент залежить від того, чи був боржник письмово повідомлений про заміну кредитора.

Якщо був, зарахування є можливим щодо вимоги, підстава виникнення якої вже існувала на момент отримання боржником письмового повідомлення і строк якої настав до його отримання.

Якщо не був, зарахування є можливим щодо вимоги, яка виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором, або якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Частиною 2 ст. 516 ЦК України унормовано, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, ключовим є питання, коли саме Відповідач отримав повідомлення про укладення договору надання послуги факторингу № Ф110417 від 11.04.2017 року: до чи після відправлення ним заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог № 14 від 04.04.2017 року та № 19 від 26.04.2017 року на ім'я ТОВ "Фрам Ко" (первісний кредитор за договором факторингу), і в залежності від встановленого, зробити висновок чи може вважатися належним виконанням боржником свого обов'язку відповідне зарахування.

Як встановлено матеріалами справи позивачем було повідомлено відповідача про укладення договору надання послуги факторингу № Ф110417 від 11.04.2017 року та про відступлення права вимоги за договором № 1207 від 24.11.2014 року листом від 19.07.2017 року, який було надіслано на адресу відповідача 25.07.2017 року та було отримано останнім лише 09.08.2017 року ( т.2, а.с. 53-55).

В той же час, заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 14 від 04.04.2017 року та № 19 від 26.04.2017 року отримані ТОВ "Фрам Ко" 13.04.2017 року та 19.05.2017 року, відповідно (т.2, а.с. 100-103).

Отже, станом на день вчинення одностороннього правочину зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні за Договором поставки № 1207 від 24.11.2014 року. У зв’язку з чим, виконання відповідачем свого обов'язку первісному кредиторові (ТОВ "Фрам Ко") є належним виконанням.

Вищезазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність станом на 04.04.2017 року та 26.04.2017 (дата складення заяв про зарахування) зустрічності вимог, оскільки до письмово повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні відповідач мав не лише право, а й обов’язок виконати зобов’язання первісному кредитору.

При цьому, через несвоєчасне повідомлення відповідача про заміну кредитора (майже через 4 місяці після укладання договору факторингу) ризик настання несприятливих наслідків несе саме новий кредитор.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В той же час, доводи апеляційної скарги про наявність спору між сторонами, не підтверджені матеріалами справи.

Як встановлено апеляційним судом Відповідачем ТОВ «Система аптек Гастро» не заперечувався факт отримання від ТОВ “Фрам Ко” товару на загальну суму 298 368,93 грн. за Договором поставки від 24.11.2014 року, а третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариством з обмеженою відповідальністю “Фрам Ко” не заперечувався факт отримання від ТОВ “Інфузія” товару на загальну суму 301 696,89 грн. за Договором поставки № 001КЛ5 від 05.01.2015 року.

Більш того, заявник апеляційної скарги не зазначив, з приводу чого наявний спір між сторонами.

Таким чином, відповідачем належним чином було виконано свої зобов'язання за Договором поставки № 1207 від 24.11.2014 року шляхом вчинення одностороннього правочину зарахування зустрічних однорідних вимог первісному кредиторові (ТОВ "Фрам Ко"). А тому, господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність у відповідача зобов'язання по сплаті вартості товару, отриманого ним за договором поставки товару №1207 від 24.11.2014 року на суму 298 368,93 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281, 282, 283 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації", м. Київ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 року у справі № 904/9567/17 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.03.2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін