Рішення № 72703103, 26.02.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. м. Київ Справа № 911/4117/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Обухівське»

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л»

про визнання недійсним Наказу № 10-11225/15-16-сг від 03.06.2016 року, скасування державної реєстрації права власності та запису в Поземельній книзі

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (протокол № 19/12/17-1 від 19.12.2017 року); ОСОБА_3 (довіреність № 638 від 21.12.2017 року);

від відповідача: не з’явився;

від третьої особи1: не з’явився;

від третьої особи2: не з’явився;

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Обухівське» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» про визнання недійсним Наказу Держгеокадастру у Київській області № 10-11225/15-16-сг від 03.06.2016 року, скасування державної реєстрації права приватної власності земельної ділянки та скасування запису в Поземельній книзі.

В ході розгляду спору судом досліджено обставини справи та встановлено, що предметом позову у справі є вимога про визнання незаконним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання відповідачем земельної ділянки за кадастровим номером 3223186200:05:002:0008 у власність третій особі1 на підставі реалізації Проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування позовних вимог (з врахуванням додатково наданих пояснень по суті спору) та клопотання про призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою, позивач посилається на безпідставність надання спірної земельної ділянки у власність третій особі1 у зв’язку з недоліками Проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області, також зазначає про порушення вимог земельного законодавства безпосередньо при наданні земельної ділянки у власність третьої особи1 за спірним Наказом та порушення порядку формування земельних ділянок, переданих у власність як паї.

В ході розгляду спору позивач наголошував на необхідності встановлення відповідності розробленої документації із землеустрою, а саме Проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування. Також, позивач вважає за необхідне за допомогою експертних досліджень встановити відповідність розробленої документації із землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером 3223186200:05:002:0008 та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

У зв’язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 29.03.2017 року у справі № 911/4117/16 призначено судову експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі № 911/4117/16 зупинено до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновків експертів. Матеріали справи № 911/4117/16 надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

05.10.2017 року через канцелярію суду надійшов супровідний лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7184/17-41/10136/17-41 від 04.10.2017 року з доданими до нього матеріалами справи № 911/4117/16 та висновком експерта № 7184/10136/17-41 від 04.10.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року поновлено провадження у справі № 911/4117/16.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Підпунктом 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

З огляду на обсяг та зміст позовних вимог у справі № 911/4117/16, господарський суд дійшов висновку, що справу № 911/4117/16 слід розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2017 року справу № 911/4117/16 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 31.01.2018 року.

В судовому засіданні 31.01.2018 року представник позивача зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримує в повному обсязі з врахуванням наданих в ході розгляду спору пояснень, уточнень позовних вимог не має. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані всі наявні докази в підтвердження викладеного на які він посилається.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.01.2018 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві та наданих в ході розгляду спору пояснень. Зазначив, що докази на які відповідач посилається у своїх запереченнях додані до них.

Треті особи, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 31.01.2018 року не з’явилися, про причини неможливості прибуття до суду не повідомили.

В судовому засіданні 31.01.2018 року судом відхилено клопотання позивача про виклик судових експертів. Зокрема, у висновку експерта № 7184/10136/17-41 від 04.10.2017 року достатньо обґрунтовано неможливість проведення експертизи, оскільки відповідний додаток № 2 проекту приватизації не є окремим видом землевпорядної документації, а стосується 20 осіб, з яких лише одна особа є учасником справи.

В судовому засіданні 31.01.2018 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 911/4117/16 та призначення справи № 911/4117/16 до судового розгляду по суті на 14.02.2018 року.

14.02.2018 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав викладених в поданому клопотанні.

В судове засідання 14.02.2018 року позивач та треті особи, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з’явилися, треті особи про причини неможливості прибуття до суду не повідомили, уповноваженого представника в судове засідання не направили.

Суд, розглянувши в судовому засіданні 14.02.2018 року клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, визнав причини неявки останнього поважними та дійшов висновку про його задоволення. Розгляд справи відкладався до 26.02.2018 року.

В судовому засіданні 26.02.2018 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 26.02.2018 року не з’явились.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв’язку з чим, в судовому засіданні 26.02.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Обухівське», затвердженого зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Обухівське» протокол №9 від 18.10.2013 року, Публічне акціонерне товариство «Обухівське» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Обухівське», що засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05.05.2006 року №14-25-7/1 шляхом перетворення Державного підприємства радгоспу-комбінату «Обухівський» у Відкрите акціонерне товариство «Обухівське» відповідно до законів України «Про приватизацію державного майна» та «Про господарські товариства».

Як вбачається з державного Акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263 від 13.02.1996 року виданого Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею, Радгоспу-комбінату «Обухівське» було передано в користування 1327 га землі в межах згідно з планом користування для сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст.108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Розпорядженням Обухівської районної держадміністрації Київської області від 28.03.2012 року №385 «Про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравеньської та Нещерівської сільських рад» надано дозвіл на розроблення проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні цього товариства, яке є правонаступником Радгоспу-комбінату «Обухівський» на підставі статуту ПАТ «Обухівське», згідно з Державними актами на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №№003264, 003262, 003263 та зареєстрованих в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 13.02.1996 №1, від 19.02.1996 №26 та від 16.02.1996 №284 відповідно, розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 08.12.2015 року №365 «Про затвердження проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Прешотравеньскої сільських рад» затверджено проект приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське», розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказане розпорядження №365 від 08.12.2015 оскаржувалось позивачем ПАТ «Обухівське» та було предметом розгляду у справі Господарського суду Київської області №911/68/16.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2016 у справі №911/68/16 у позові ПАТ «Обухівське» відмовлено повністю, постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2016 вказане рішення залишене без змін.

Частиною другою пункту 8 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Зазначене право за вказаними особами визнано законом та не залежить від волі юридичної особи сільськогосподарського акціонерного товариства, а відтак, передача земельної ділянки у власність особі, яка має право на земельну частку (пай), в порядку приватизації не потребує ані погодження попереднього користувача (сільськогосподарського акціонерного товариства) ані попереднього вилучення земельної ділянки у такого користувача рішенням повноважного органу.

Згідно частини третьої вказаного пункту 8 при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у відповідній редакції, було передбачено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Згідно з ч. 2 статті 25 Земельного кодексу України рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Крім того, цієї статтею визначено, що землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно; площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарське призначення, водний фонд, резервний фонд); особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості); при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті; вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.

Згідно з приписами ч.ч. 3, 4, 5 статті 118 Земельного кодексу України «Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами», до якої також відсилає п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 122 Земельного кодексу України у тій же редакції, до якої відсилають положення наведеної вище статті 118 ЗК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 3 тієї ж статті районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 ЗК України).

Як вбачається з викладених у позові обставин, позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-11225/15-16-сг від 03.06.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.10.2016 року листом № 06/2016 до ПАТ «Обухівське» (позивач) звернулося ТОВ «РОЗА-Л» (третя особа-2), яким просило виділити із земель, що знаходяться у користуванні позивача земельну ділянку, що належить на праві приватної власності, зокрема, ОСОБА_1 (третя особа-1) в зв’язку з тим, що між третіми особами1 і 2 було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3223186200:05:002:0008 площею 3,2592 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою Київська область, Обухівський район, Нещерівська сільська рада, на підтвердження чого було надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 67514258 від 07.09.2016 року.

З даної Інформаційної довідки позивач дізнався, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (відповідач) 03.06.2016 року було видано Наказ № 10-11225/15-16-сг від 03.06.2016 року про надання земельної ділянки у власність третій особі1, який на думку позивача прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства України та порушує права позивача.

Позивач стверджує, що є законним землекористувачем земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області в межах плану користування, що посвідчено Актом на право постійного користування серії ІІ-КВ № 003263 від 13.02.1996 року.

Як вбачається з наказу Головного управління Держгеокадстру у Київській області «Про надання земельної ділянки у власність» відповідно до п.8 Перехідних положень ЗК України статей 15-1, 25, 79-1, 118, 122 Земельного кодексу України, Положення «Про головне управління Держгеокадстру у Київській області», затвердженого наказом Держгеокадастру від 03.03.2015 року №24 вирішено надати гр. ОСОБА_1 (третя особа-1) у власність земельну ділянку кадастровий номер 3223186200:05:002:0008 площею 3,2592 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою Київська область, Обухівський район, Нещерівська сільська рада; право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3223186200:05:002:0008) виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позивач стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223186200:05:002:0008, яка надана у приватну власність гр. ОСОБА_1 згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-11225/15-16-сг від 03.06.2016 року, знаходиться на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області в межах плану користування, що посвідчено Актом на право постійного користування серії ІІ-КВ № 003263 від 13.02.1996 року. Зазначене твердження відповідачем та третіми особами не заперечується.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровим номером 3223186200:05:002:0008 площею 3,2592 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Київська область, Обухівський район, Нещерівська сільська рада належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_1, підставою виникнення права власності зазначено наказ серія та номер: № 10-11225/15-16-сг від 03.06.2016 року, видавник - Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Однак, земельна ділянка з кадастровим номером 3223186200:05:002:0008 знаходиться на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області в межах земельної ділянки, що належить ПАТ «Обухівське» на підставі державного акту від 13.02.1996 серії ІІ-КВ №003263.

Як вбачається з додатку 2 до Проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва щодо передачі у приватну власність земельних ділянок громадянам в кількості 20-ти осіб, до числа вказаних громадян, зокрема відноситься гр. ОСОБА_1 (номер земельної частки (паю) 29).

Згідно схеми розташування земельних ділянок на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області земельна частка (пай) №29 має загальну площу 3,2592 га.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного Кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:002:0008 здійснена на підставі документації із землеустрою та передана у власність гр. ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 79-1,118 Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» та Закону України «Про державний земельний кадастр».

Посилання позивача на порушення оспорюваним наказом загальних норм ст.ст. 116, 141 Земельного кодексу України є безпідставним, оскільки в даному випадку спірні відносини сторін регулюються вищенаведеним спеціальним законодавством, яке регламентує порядок приватизації державних земель, і відповідно має пріоритетне застосування.

Наведені в позові обставини щодо законності чинного Проекту приватизації, затвердженого розпорядження Обухівської РДА № 365 від 08.12.2015 року «Про затвердження проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад» досліджувались по суті в матеріалах справи Господарського суду Київської області №911/68/15.

Станом на момент розгляду даного спору позивачем не надано доказів незаконності та скасування розпорядження Обухівської РДА № 365 від 08.12.2015 року «Про затвердження проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад».

Крім того, суд звертає увагу на те, що спір у справі щодо права користування земельною ділянкою, на захист якого позивачем подано даний позов, фактично існує між позивачем та гр. ОСОБА_1, яка є власником спірної земельної ділянки, у зв’язку з чим дана особа мала б бути відповідачем у даній справі, а сама справа мала б розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Однак, якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Відтак, встановлення судом того факту, що за позовом мала б відповідати інша особа, а саме гр. ОСОБА_1, а спір про право на земельну ділянку мав би розглядатися в порядку цивільного судочинства (якби був поданий до належного відповідача), є окремою самостійною підставою для відмови позивачу в позові.

Щодо вимоги про скасування в Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки за кадастровим номером 3223186200:05:002:0008 у приватну власність, суд зазначає наступне. По-перше, ця вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-11225/15-16-сг від 03.06.2016 року (в задоволенні якої відмовлено), а відтак задоволенню не підлягає. По-друге, суд погоджується з доводами відповідача про те, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області не має повноважень щодо здійснення державної реєстрації виникнення чи припинення права власності. Крім того, відповідно до п.51 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року внесення відомостей до Поземельної книги в електронній формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру. Відповідно до п.61 Порядку скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування із зазначенням дати та підстави для скасування, посади, прізвища, ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги. Пунктом 113 даного Порядку встановлено, що після отримання від органу державної реєстрації прав інформацї в порядку інформаційного обміну Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру відомостям про земельну ділянку, внесеним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, шляхом безпосереднього доступу до цього Реєстру та у разі: невідповідності зазначених відомостей повідомляє про це суб'єкту, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; відповідності відомостей вносить інформацію про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі. Враховуючи вищенаведене, відповідач не може самостійно внести до Поземельної книги запис про скасування права, тобто без отримання від органу державної реєстрації прав інформації в порядку інформаційного обміну, що є окремою підставою для відмови у задоволення даної вимоги.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відтак, наповнення доказової бази у господарській справі покладається процесуальним законом не на суд, а на сторони та інших учасників процесу.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, відповідачем спростовані, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає в повному обсязі.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.03.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін