Рішення № 72702895, 02.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2018Справа № 910/21752/17За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір",

м. Київ

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

Представники сторін:

від позивача - Бернацька О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явились.

В судовому засіданні 02 березня 2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

05 грудня 2017 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 14/4-959 від 22.11.2017 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Простір" (відповідач) заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 2436/15-ТЕ-41 від 30.12.2014 року в сумі 27 622,47 грн. з них: пені - 14 843,05 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок три гривні 05 копійок), інфляційних витрат - 11 868,69 грн. (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 69 копійок) та 3% річних - 910,73 грн. (дев'ятсот десять гривень 73 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 2436/15-ТЕ-41 від 30.12.2014 року, зокрема, у визначені договором строки своєчасно не здійснив оплату за переданий позивачем газ, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача нараховані санкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/21752/17, розгляд справи призначено на 26.12.2017 року.

15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2017 року постановлено здійснювати розгляд справи № 910/21752/17 у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.02.2018 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в судовому засіданні 06.02.2018 року, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/21752/17 до судового розгляду по суті на 02.03.2018 року о 11:50 год. Про дату, час і місце судового засідання сторін повідомлено ухвалою від 06.02.2018 року.

28 грудня 2017 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити в зв'язку із пропуском строків позовної давності.

В судовому засіданні 02.03.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання 02.03.18р. відповідач не з'явився, причин неявки не повідомив.

За ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання 02.03.2018 року, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті і суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

27 грудня 2017 року від позивача через канцелярію до суду надійшли додаткові документи до матеріалів справи. З наданих документів випливає, що змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Простір" (ідентифікаційний код 32253916) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір" (ідентифікаційний код 32253916).

Згідно положень ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Як свідчать матеріали справи, змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Простір" (ідентифікаційний код 32253916) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір" (ідентифікаційний код 32253916), що підтверджується витягом з ЄДРПОУ. Зі змісту Витягу вбачається, що 25.02.2008р. була здійснена державна реєстрація в Єдиному державному реєстрі дій з проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення, зокрема державна реєстрація - Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір" (ідентифікаційний код 32253916).

Так, з огляду на проведення державної реєстрації юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір" (ідентифікаційний код 32253916), яка утворена в результаті перетворення, суд вважає, що наявні підстави для залучення до участі у справі правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Простір" (ідентифікаційний код 32253916), - Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір" (ідентифікаційний код 32253916), на стадії судового розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2014 року між позивачем (далі - Продавець або Постачальник) та відповідачем (надалі - Покупець або Отримувач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2436/15-ТЕ-41 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 574 029,99 грн., однак Покупець за товар вчасно не розрахувався, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором з нарахованих: пені в розмірі - 14 843,05 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок три гривні 05 копійок), інфляційних витрат - 11 868,69 грн. (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 69 копійок) та 3% річних - 910,73 грн. (дев'ятсот десять гривень 73 копійки), за прострочення виконання зобов'язання.

З викладеними позивачем в позові обставинами відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав, що позов про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання з відповідача згідно Договору не містить обґрунтованого розрахунку заборгованості, на який позивач може посилатись в обґрунтування своїх вимог. Відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити в зв'язку із пропуском строків позовної давності.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було установлено судом, 30.12.2014 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2436/15-ТЕ-41 за п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з січня по травень та з серпня по грудень 2015 року Продавець передав товар на загальну суму 574 029,99 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період (копії актів містяться в матеріалах справи), а Покупець отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки останнього на відповідних актах.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В своїй постанові 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", пленум Вищого господарського суду України, з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, постановив роз'яснення, згідно яких якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (п. 1.7.).

Матеріали справи свідчать, що Покупець в період з лютого 2015 року по квітень 2016 року оплатив отриманий від Продавця товар на суму 574 029,99 грн., що підтверджується розрахунком боргу та довідкою про дебетове сальдо станом на 30.09.2016р. (копії документів в справі).

За п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів за наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З урахуванням викладеного, за порушення Покупцем строків оплати товару по Договору, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 14 843,05 грн. пені за період з 15.02.2015р. по 14.03.2016р., відповідно до правильно здійсненого арифметичного розрахунку позивача, що здійснювався за прострочення оплати актів з січня по травень та з серпня по грудень 2015 року.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги те, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, суд дійшов висновку, що за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо своєчасності оплати товару, стягненню з Покупця на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на користь Постачальника підлягає 910,73 грн. 3% річних за період з 15.02.2015р. по 14.03.2016р. та 11 868,69 грн. втрат від інфляції з лютого 2015р. по березень 2016р., відповідно до вірно здійсненого позивачем розрахунку, що здійснювався за прострочення оплати актів з січня по травень та з серпня по грудень 2015 року. Розрахунок перевірений судом.

Щодо викладених відповідачем у відзиві обставин про сплив строку позовної давності, то суд відмічає, що вказані твердження є недоведеними, оскільки сторонами в п. 9.3. Договору погоджено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Таким чином, строк позовної давності за заявленими вимогами спливав би до 15.02.2020р.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 52, 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір" (ідентифікаційний код 32253916, адреса: 04050, м. Київ вул. Тургенєвська, буд. 82-А), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720, адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: пені - 14 843,05 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок три гривні 05 копійок), інфляційних витрат - 11 868,69 грн. (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 69 копійок), 3% річних - 910,73 грн. (дев'ятсот десять гривень 73 копійки) та судового збору - 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.03.2018р.

Суддя О.В. Котков