Рішення № 72702828, 02.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2018Справа № 910/21337/17За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ",

м. Добропілля, Донецька обл.

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

Представники сторін:

від позивача - Коровін П.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явились.

В судовому засіданні 02 березня 2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

29 листопада 2017 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 06/2149 від 23.11.2017 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (відповідач) вартості нестачі вантажу в сумі 38 787,96 грн. (тридцять вісім тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 96 копійок).

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності із залізничною накладною №50517366 зі станції відправлення - Добропілля, Донецької області на станцію призначення - Бурштин, Львівської залізниці ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго" було відправлено вантаж - вугілля кам'яне, марки Г 0-100. На станції Тимкове, Одеської залізниці 20.06.2017 року були складені комерційні акти №№ 414115/22, 414115/23, в яких зазначено про недостачу вантажу. Вартість недостачі вантажу склала 38 787,96 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/21337/17, розгляд справи призначено на 26.12.2017 року.

15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2017 року ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/21337/17 у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.02.2018 року.

06.02.2018 року судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу № 910/21337/17 до судового розгляду по суті на 02.03.2018 року. Про дату, час і місце судового засідання сторін у справі повідомлено ухвалою від 06.02.2018 року.

В судовому засіданні 02.03.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

В судове засідання відповідач не з'явився, причин неявки не повідомив. Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не надав.

За ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання 02.03.2018 року, з урахуванням ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті і суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2017 року ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» завантажило вугілля кам'яне марки Г (Г1) 0-100 по накладній № 50517366 у вагон № 56971591 в кількості 67700 кг, у вагон № 56990617 в кількості 69800 кг та передало відповідний вантаж для перевезення відповідачу, як Залізниці. Згідно з даних вказаної накладної навантаження на рівні бортів, поверхня вантажу маркована однією борозною катка ущільнювача.

Згідно з накладною № 50517366 Залізниця прийняла у ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на станції Добропілля Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов'язалась доставити його на станцію Бурштин Львівської залізниці ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго».

На станції Тимкове Одеської залізниці 20.06.2017 були складені комерційні акти: № 414115/22 та № 414115/23.

Відповідно до комерційного акту № 414115/22 при контрольному переважуванні вагону № 56971591 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 76540 кг, тара - 20500 кг, нетто - 56040 кг, що менше вантажного документу на 11660 кг. За рухом поїзду над 2-6 люками є поглиблення довжиною 7800 мм, шириною 2800 мм, глибиною 650 мм.

У відповідності до комерційного акту № 414115/23 при контрольному переважуванні вагону № 56990617 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 81780 кг, тара - 20900 кг, нетто - 60880 кг, що менше вантажного документу на 8920 кг. Над 2-5 люками є поглиблення довжиною 7500 мм, шириною 2800 мм, глибиною 1200 мм.

Позивач зазначає, що відповідно до складених комерційних актів №№ 414115/22 і 414115/23 встановлено про недостачу вантажу. Вартість недостачі вантажу склала 38 787,96 грн., що складає: 10,983 т Х 2 019,68 грн. + 8,222 т Х 2 019,68 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми збитків.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вже було установлено судом, 15.06.2017 року ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» завантажило вугілля кам'яне марки Г (Г1) 0-100 по накладній № 50517366 у вагон № 56971591 в кількості 67700 кг, у вагон № 56990617 в кількості 69800 кг та передало відповідний вантаж для перевезення Залізниці. Згідно з даних вказаної накладної навантаження на рівні бортів, поверхня вантажу маркована однією борозною катка ущільнювача.

Відповідно з накладною № 50517366 Залізниця прийняла у ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на станції Добропілля Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов'язалась доставити його на станцію Бурштин Львівської залізниці ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго».

На станції Тимкове Одеської залізниці 20.06.2017 були складені комерційні акти: № 414115/22 та № 414115/23.

Згідно до комерційного акту № 414115/22 при контрольному переважуванні вагону № 56971591 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 76540 кг, тара - 20500 кг, нетто - 56040 кг, що менше вантажного документу на 11660 кг. За рухом поїзду над 2-6 люками є поглиблення довжиною 7800 мм, шириною 2800 мм, глибиною 650 мм.

За комерційним актом № 414115/23 при контрольному переважуванні вагону № 56990617 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 81780 кг, тара - 20900 кг, нетто - 60880 кг, що менше вантажного документу на 8920 кг. Над 2-5 люками є поглиблення довжиною 7500 мм, шириною 2800 мм, глибиною 1200 мм.

Матеріали справи свідчать, що вартість 1 тони вугільної продукції, відвантаженої ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (станція Добропілля Донецької залізниці) на адресу ВП «ДТЕК Бурштинська ТЕС» ПАТ «ДТЕК Західенерго» (станція Бурштин Львівської залізниці) по накладній № 50517366 у вагонах № 56990617, № 56971591, становить - 1 683,07 грн. без ПДВ, 2 019,68 грн. разом з ПДВ. Дане підтверджується довідкою № 04/2051 від 26.10.2017р. ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ».

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

У відповідності з частинами 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завданні у результаті цього збитки.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 110 Статуту залізниць передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності зі статтею 113 Статуту залізниць за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту залізниць).

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

За змістом ст. 115 Статуту залізниць, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

У відповідності з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу, з огляду на те, що доказів відшкодування вартості втраченого товару по накладній № 50517366 згідно комерційних актів №№ 414115/22, 414115/23, станом на березень 2018 року до суду не представлено, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 38 787,95 грн. збитків - вартості нестачі вантажу, з розрахунку: 10,983 т Х 2 019,68 грн. = 22 182,14 грн. + 8,222 т Х 2 019,68 грн. = 16 605,81 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 38 787,95 грн. збитків - вартості нестачі вантажу.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 599,84 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (адреса: 79007, Львівська обл., м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1, код ЄДРПОУ 40081195), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (ідентифікаційний код 00176472, адреса: 85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1, р/р 2600515859 в ПАТ ПУМБ, МФО 334851), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: збитків - вартості нестачі вантажу в сумі 38 787,95 грн. (тридцять вісім тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 95 копійок) та судовий збір 1 599,84 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 84 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.03.2018р.

Суддя О.В. Котков