Рішення № 72702799, 07.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2017Справа №910/14496/17

За позовом Фізичної особи - підприємця Шкуренко Діни Михайлівни м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя" м. Києва

про визнання договору частково недійсним,

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача: Кулачко Т.М.,

від відповідача: Дранчук І.Я.

СУТЬ СПОРУ :

у серпні 2017 року Фізична особа - підприємець Шкуренко Діна Михайлівна звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначала, що вона є власником групи нежилих приміщень № 28 загальною площею 174,5 м2 по пр-ту Голосіївському, 58-А у м. Києві.

1 березня 2015 р. між нею (споживачем) та відповідачем (виконавцем та/або балансоутримувачем) було укладено договір про умови користування приміщенням та надання комунальних послуг, згідно з яким відповідач зобов'язався надавати послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, комунальні послуги до вищевказаних нежилих приміщень, а він - оплачувати надані послуги на умовах договору за діючими на час сплати тарифами виконавця, погодженими Київською міською державної адміністрацією.

Відповідно до умов п. 3.2 договору вартість послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території становить 22,95 грн./1 м2 приміщення.

Вказувала, що зазначені умови договору не відповідають вимогам ст.ст. 14, 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, оскільки ціна послуг визначена домовленістю сторін, а не затверджена/погоджена органом місцевого самоврядування.

За таких обставин позивач на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України просив задовольнити позов та визнати цей договір в указаній частині недійсним, покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на відповідність спірних умов договору вимогам чинного законодавства. Вказував, що відповідно до розпоряджень Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації №№ 56 від 2 лютого 2010 р., 186 від 17 березня 2010 р., технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення) по проспекту 40-річчя Жовтня (нині-Голосіївський), 58 А у м. Києві від 24 грудня 2009 р. будинок побутово-торговельного центру по пр-ту Голосіївському, 58-А у м. Києві, в якому розташовані належні позивачу приміщення № 28 загальною площею 174,5 м2, має статус нежилого. Тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни/тарифи на надання послуг за оскаржуваним договором визначаються укладеним сторонами договором (домовленістю сторін).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником групи нежилих приміщень № 28 загальною площею 174,5 м2 по пр-ту Голосіївському, 58-А у м. Києві.

Також встановлено, що 1 березня 2015 р. між позивачем (споживачем) та відповідачем (виконавцем та/або балансоутримувачем) було укладено договір про умови користування приміщенням та надання комунальних послуг, згідно з яким відповідач зобов'язався надавати послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, комунальні послуги до вищевказаних нежилих приміщень, а позивач - оплачувати надані послуги на умовах договору за діючими на час сплати тарифами виконавця, погодженими Київською міською державної адміністрацією.

Відповідно до умов п. 3.2 договору вартість послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території становить 22,95 грн./1 м2 приміщення.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявною у матеріалах справи копією вищезгаданого договору.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю умов п. 3.2 цього договору вимогам ст.ст. 14, 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, оскільки ціна послуг визначена домовленістю сторін, а не затверджена/погоджена органом місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 указаного Закону виконавець має право: 1) розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (п.п.1, 2 ч. 1 ст. 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством; 2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (п. 3 ч. 1 ст. 14 цього Закону).

Згідно з п. 1 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 1 червня 2011 р., цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (виконавці), суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Згідно з наявними у справі свідоцтва № 2600000445 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 29 грудня 2009 р., акту приймання-передачі будівель з балансу на баланс № 2 від 1 липня 2010 р., розпорядженнями Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації №№ 56 від 2 лютого 2010 р., 186 від 17 березня 2010 р., технічним паспортом на нежитловий будинок (приміщення) по проспекту 40-річчя Жовтня (нині-Голосіївський), 58 А у м. Києві від 24 грудня 2009 р. будинок побутово-торговельного центру по пр-ту Голосіївському, 58-А у м. Києві має статус нежилого.

Виходячи з наведених обставин та вимог чинного законодавства ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території для власників приміщень у нежилих будинках встановлюються за домовленістю сторін, а не регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Заперечення позивача щодо статусу будинку по пр-ту Голосіївському, 58-А у м. Києві як нежилого суперечать зібраним у справі доказам та вимогам чинного законодавства тому є необґрунтованими.

Інших доказів невідповідності спірних умов договору іншим вимогам чинного законодавства суду не надано.

За таких обставин у позові відповідно до вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові Фізичної особи - підприємця Шкуренко Діни Михайлівни м. Києва відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар