Рішення № 72702744, 06.03.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/45/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2018 Справа № 908/2492/17

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до відповідача: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Бородіно” (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 14)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – довіреність № 14-68 від 14.04.2017 р.;

від відповідача : не з’явився;

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Бородіно”, м. Запоріжжя заборгованості за неналежне виконання зобов’язання за договором купівлі-продажу природного газу № 1334/15-ТЕ-13 від 25.12.2014 у розмірі 2782,31 грн., з яких: 2610,07 грн. – сума пені, 137,44 грн. – сума 3% річних, 34,80 грн. – сума інфляційних втрат.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступними обставинами: 25.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (позивач, продавець) та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Бородіно” (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1334/15-ТЕ-13. На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 152181,71 грн., що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2015 року та жовтень-грудень 2015 року. Оплата за отриманий природний газ здійснювалась відповідачем з порушенням строку, встановленого п. 6.1 договору. У зв’язку з чим, позивачем нараховано відповідачу, на підставі п. 7.2 договору, пеню у розмірі 2610,07 грн., та відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 137,44 грн. та інфляційні втрати у розмірі 34,80 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

12.12.2017 р. протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана вище позовна заява передана на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2017 р. порушено провадження у справі № 908/2492/17, розгляд справи призначено на 16.01.2018 р.

Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.17 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017 р., внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Згідно із п. 9 Перехідних положень ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.01.2018 р. судом вирішено проводити розгляд справи № 908/2492/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 30.01.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.01.2018 р. клопотання відповідача (вих. б/н від 29.01.2018 р.) про об’єднання господарських справ та відкладення розгляду справи залишено без задоволення. Відмовлено в об’єднанні господарських справ № 908/2491/17, № 908/2492/17 та № 908/2493/17 в одне провадження, відкладено підготовче засідання на 12.02.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.02.2018 р. закрито підготовче провадження у справі № 908/2492/17, призначено справу до судового розгляду по суті на 06.03.2018 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Представник позивача у судовому засіданні 06.03.2018 р. повністю підтримав позовні вимоги з підстав, які викладені у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заборгованість за неналежне виконання зобов’язання за договором купівлі-продажу природного газу № 1334/15-ТЕ-13 від 25.12.2014 у розмірі 2782,31 грн., з яких: 2610,07 грн. – сума пені, 137,44 грн. – сума 3% річних, 34,80 грн. – сума інфляційних втрат та суму 1600,00 грн. сплаченого судового збору за даним позовом.

Відповідач в судове засідання 06.03.2018 р. не з’явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання вказаних документів суд не попередив.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідача належним чином повідомлено про дату, місце та час розгляду справи № 908/2492/17, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 15.02.2018 р. (яке наявне в матеріалах справи), а також враховуючи повторну неявку в судове засідання представника відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності такого учасника справи за наявними у матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 06.03.2018 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 25.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (позивач, продавець) та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Бородіно” (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1334/15-ТЕ-13, (далі договір).

Згідно пункту 1.1 Договору продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України”Нафтогаз України, за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п.1.2 Договору.)

Пунктом 2.1 договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати.

Згідно пункту 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу визначена сторонами в розділі 5 Договору (з урахуванням додаткових угод: № 1 від 31.03.2015 р. до договору, № 2 від 29.07.2015 р. до договору, № 4 від 20.10.2015 р. до договору).

Згідно пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу

Відповідно до п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.11 договору).

Із матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу протягом січня-квітня 2015 року та жовтня-грудня 2015 року природний газ на загальну суму 152181,71 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р., від 28.02.2015р., від 31.03.2015р., від 30.04.2015 р., від 31.10.2015 р., від 30.11.2015 р., від 31.12.2015 р., які є узгодженими, мають підписи уповноважених осіб сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій. Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Як зазначає у позовній заяві позивач, станом на момент розгляду спору, заборгованість відповідача за отриманий у період: з січня по квітень 2015 року та з жовтня по грудень 2015 року природний газ погашена у повному обсязі. Однак оплата за отриманий природний газ здійснена відповідачем з порушенням строків встановлених п. 6.1. договору. На підтвердження чого, надано в матеріали справи довідку, складену головним бухгалтером позивача “Операції по підприємству “Бородіно ОСББ”, з 01.01.2015р. по 31.10.2017р.

В матеріалах справи містяться банківські виписки за спірний період, з яких вбачається, що відповідач розрахувався за спірними зобов’язаннями по договору № 1334/15-ТЕ-13 від 25.12.2014 в повному обсязі 19.01.2016, але з порушенням строків встановлених договором.

Відповідачем викладені обставини не спростовано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов’язання позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 2610,07 грн.: за зобов’язаннями січня 2015 р. за період з 17.02.2015 р. по 24.03.2015 р. на суму 580,63 грн., за зобов’язаннями лютого 2015 р. за період з 17.03.2015 р. по 21.04.2015 р. на суму 445,96 грн., за зобов’язаннями березня 2015 р. за період з 15.04.2015 р. по 10.06.2015 р. на суму 855,34 грн., за зобов’язаннями квітня 2015 р. за період з 15.05.2015 р. по 30.06.2015 р. на суму 723,52 грн., за зобов’язаннями грудня 2015 р. за період з 15.01.2016 р. по 18.01.2016 р. на суму 4,62 грн.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу

Відповідно до п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років

Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Необхідно зазначити, що позивачем у розрахунку пені приписи ч.6 ст. 232 ГК України враховано. Нарахування пені здійснено по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо, з врахуванням положень п. 6.1. договору. Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за вказаний вище період, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства та виконано вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 2610,07 грн. пені за порушення строків оплати по договору за спірний період заявлено до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Також позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 137,44 грн.: за зобов’язаннями січня 2015 р. за період з 17.02.2015 р. по 24.03.2015 р. на суму 35,91 грн., за зобов’язаннями лютого 2015 р. за період з 17.03.2015 р. по 21.04.2015 р. на суму 22,29 грн., за зобов’язаннями березня 2015 р. за період з 15.04.2015 р. по 10.06.2015 р. на суму 42,78 грн., за зобов’язаннями квітня 2015 р. за період з 15.05.2015 р. по 30.06.2015 р. на суму 36,15 грн., за зобов’язаннями грудня 2015 р. за період з 15.01.2016 р. по 18.01.2016 р. на суму 0,31 грн., а також втрати від інфляції в сумі 34,80 грн. за зобов’язаннями за березень 2015 р. за період травень 2015 р. на суму 29,75 грн., за зобов’язаннями за квітень 2015 р. за період червень 2015 р. на суму 5,05 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та втрат від інфляції заявлено позивачем обґрунтовано.

Позивачем нараховано 3 % річних по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо, з врахуванням положень п. 6.1. договору.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, наданий позивачем за вказаний вище період та встановлено, що даний розрахунок є таким, що виконаний вірно. Отже, позовні вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Бородіно” (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 14, код ЄДРПОУ 33610729) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму 2610 (дві тисячі шістсот десять) грн. 07 коп. пені, суму 137 (сто тридцять сім) грн. 44 коп. 3% річних, суму 34 (тридцять чотири) грн. 80 коп. інфляційних втрат та суму 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 13 березня 2018 р.

Суддя М.В. Мірошниченко