Рішення № 72702645, 14.03.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.03.2018 Справа № 905/2878/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПЛЕКС АГРОМАРС”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРІЄНТАЛЬ-2017”, м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення суми боргу у розмірі 88741,36грн., пені в розмірі 2883,33грн., 3% річних у розмірі 324,97грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Відповідно до вимог ст.223 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 14.03.2018р. суд виходив до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС АГРОМАРС», м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЄНТАЛЬ-2017», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення суми боргу у розмірі 88741,36грн., пені в розмірі 2883,33грн., 3% річних у розмірі 324,97грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №52/2017/КАМ/М від 01.09.2017р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та 3 % річних.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 11, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав наступні документи: договір поставки №52/2017/КАМ/М від 01.09.2017р. із протоколом розбіжностей до нього від 01.09.2017р.; видаткові накладні: №КА-00047608 від 01.10.2017р., №КА-00048012 від 03.10.2017р., №КА-00048476 від 05.10.2017р., №КА-00048919 від 08.10.2017р., №КА-00049768 від 12.10.2017р., №КА-00050253 від 15.10.2017р., №КА-00050578 від 17.10.2017р.; акти прийому-передачі №КА-00047608/А від 01.10.2017р., №КА-00048012/А від 03.10.2017р., №КА-00048476/А від 05.10.2017р., №КА-00048919/А від 08.10.2017р., №КА-00049768/А від 12.10.2017р., №КА-00050253/А від 15.10.2017р., №КА-00050578/А від 17.10.2017р.; претензію б/н від 03.11.2017р. та докази її направлення; правоустановчі документи.

Під час розгляду справи позивачем було надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: лист від 02.01.2018р. про зміну місцезнаходження позивача; виписку з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача; банківські виписки; податкові накладні.

Представник позивача в судове засідання 14.03.2018р. не з’явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною за матеріалами справи, а також телефонограмою.

Представник відповідача в судове засідання 14.03.2018р. не з’явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 42, 74, 202 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2017р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №52/2017/КАМ/М від 01.09.2017р. (далі договір), згідно п.п. 1.1 якого постачальник зобов’язався передавати (поставляти) у зумовлені строки покупцеві товар (далі- товар), а покупець – приймати товар та сплачувати його вартість.

Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, ціною, одиницею виміру зазначеними у специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Поставка товару на склад покупця здійснюється згідно з замовленням на поставку, товаросупровідними документами, ціни в яких не можуть перевищувати цін, затверджених в специфікації (п. 1.4 договору).

За умовами пп.4.1, 4.3 договору покупець оплачує товар за цінами, зазначеними в затверджених сторонами специфікаціях. Ціна договору складається з суми вартості одиниць товару з урахуванням доставки до місця поставки, зазначених в затвердженій сторонами специфікації.

Покупець зобов’язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість поставленої партії товару протягом 7 календарних днів з дати відвантаження товару (п. 4.4 договору в узгодженій редакції).

За порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару (п. 9.2 договору в узгодженій редакції).

Цей договір є укладеним з моменту його підписання і діє до 31.12.2017р. (п. 2.1 договору в узгодженій редакції).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію за видатковими накладними: №КА-00047608 від 01.10.2017р., №КА-00048012 від 03.10.2017р., №КА-00048476 від 05.10.2017р., №КА-00048919 від 08.10.2017р., №КА-00049768 від 12.10.2017р., №КА-00050253 від 15.10.2017р., №КА-00050578 від 17.10.2017р. на загальну суму 120381,88грн. (з урахуванням коригувань).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленої продукції, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №52/2017/КАМ/М від 01.09.2017р. та сплати пені, 3% річних.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №52/2017/КАМ/М від 01.09.2017р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №52/2017/КАМ/М від 01.09.2017р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили в договорі строк оплати, у який покупець зобов'язаний сплатити суму за продукцію, а саме товару протягом 7 календарних днів з дати відвантаження товару.

Наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними: №КА-00047608 від 01.10.2017р., №КА-00048012 від 03.10.2017р., №КА-00048476 від 05.10.2017р., №КА-00048919 від 08.10.2017р., №КА-00049768 від 12.10.2017р., №КА-00050253 від 15.10.2017р., №КА-00050578 від 17.10.2017р. продукції на суму 120381,88грн., у нього виникло зобов'язання з її оплати.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем, на підставі договору поставки №52/2017/КАМ/М від 01.09.2017р. було поставлено відповідачу продукцію за видатковими накладними: №КА-00047608 від 01.10.2017р., №КА-00048012 від 03.10.2017р., №КА-00048476 від 05.10.2017р., №КА-00048919 від 08.10.2017р., №КА-00049768 від 12.10.2017р., №КА-00050253 від 15.10.2017р., №КА-00050578 від 17.10.2017р. продукції на суму 120381,88грн.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленої продукції, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вона була отримана останнім.

Відповідач здійснив оплату за видатковою накладною №КА-00047608 від 01.10.2017р. у розмірі 16640,52грн. 11.10.2017р. та часткову оплату за видатковою накладною №КА-00048012 від 03.10.2017р. у розмірі 15000,00грн., що підтверджується банківськими виписками. Решта в сумі 88741,36грн. залишилась несплаченою.

Доказів погашення заборгованості в сумі 88741,36грн. не надано.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 88741,36грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 2883,33грн., 3% річних у розмірі 324,97грн.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару (п. 9.2 договору в узгодженій редакції).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами до договору сторони встановили строк оплати за поставлену продукцію, а саме: протягом 7 календарних днів з дати відвантаження товару (п. 4.4 договору в узгодженій редакції).

Отже позивач здобув право вимоги за видатковими накладними: №КА-00047608 від 01.10.2017р. – 10.10.2017р., №КА-00048012 від 03.10.2017р. – 11.10.2017р., №КА-00048476 від 05.10.2017р. – 13.10.2017р., №КА-00048919 від 08.10.2017р. – 17.10.2017р., №КА-00049768 від 12.10.2017р. – 20.10.2017р., №КА-00050253 від 15.10.2017р. – 24.10.2017р., №КА-00050578 від 17.10.2017р. – 25.10.2017р.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені та 3% річних, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині в повному обсязі та стягнення з відповідача 2883,33грн. та 324,97грн. відповідно.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПЛЕКС АГРОМАРС”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРІЄНТАЛЬ-2017”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення суми боргу у розмірі 88741,36грн., пені в розмірі 2883,33грн., 3% річних у розмірі 324,97грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРІЄНТАЛЬ-2017” (87548, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 125, ЄДРПОУ 41268446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПЛЕКС АГРОМАРС” (02094, м.Київ, вул. Пожарського, буд. 3, ЄДРПОУ 30160757) заборгованість у розмірі 88741,36грн., пеню в розмірі 2883,33грн., 3% річних у розмірі 324,97грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1600,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення підписаний 14.03.2018р.

Суддя Я.О. Левшина