Постанова № 72700585, 12.03.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 681/203/17

Провадження № 22-ц/792/307/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), Талалай О.І., Ярмолюка О.І.

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №681/203/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Полонського районного суду від 11 грудня 2017 року (суддя Горщар А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Понінківської селищної ради Полонського району, ОСОБА_6 про визначення додаткового строку.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

Звертаючись до суду із позовом в інтересах ОСОБА_4 їх представник зазначав, що згідно заповіту від 27.11.2014 року ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, заповідала все своє майно синам ОСОБА_4 в рівних частках. Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на спадкове майно, однак позивачі не звернулися в шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини так як вважали, що наявність заповіту матері надає їм право на прийняття спадщини в будь-який час. Оскільки на даний час постало питання про оформлення спадщини, тому позивачі просили суд визнати поважною причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та визначити ОСОБА_4 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті їх матері ОСОБА_7

Рішенням Полонського районного суду від 11 грудня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 оскаржили його в апеляційному порядку та зазначають, що у зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права це рішення підлягає до скасування. Апелянти вказують, що заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті і ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. А тому враховуючи, що відповідачі не заперечують щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини, апелянти просять суд оскаржуване рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апелянти, їх представник, відповідачка ОСОБА_6 до суду не з'явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Представник Понінківської селищної ради Полонського району також до суду не з'явився, направивши клопотання щодо розгляду справи за його відсутністю.

Відповідно до пункту 8 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що причини пропуску строку для прийняття спадщини, вказані позивачами, є неповажними.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дана правильна оцінка.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7 і після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно. 27.11.2014 року ОСОБА_7 оформила заповіт, відповідно до якого заповіла все своє майно в рівних частках ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із пропуском шестимісячного терміну для прийняття спадщини. Як вбачається із Спадкового реєстру, відсутня інформація щодо наявності заведених спадкових справ відносно спадкового майна ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами (а.с.6, 9, 10, 44).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини ( частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом наведеної статті поважними причинами пропуску строку для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для надання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини без поважних причин, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12).

Посилання позивачів на те, що строк для прийняття спадщини ними був пропущений з поважних причин, оскільки вони вважали, що заповіт надає їм право на прийняття спадщини в любий час, обґрунтовано були відхилені судом першої інстанції, оскільки необізнаність особи щодо порядку прийняття спадщини не встановлювало для позивачів об'єктивні, непереборні, істотні труднощі, які перешкодили подачі ними до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відмовляючи позивачам в задоволенні позову, суд на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (в порядку статті 89 ЦПК України), вірно виходив із відсутності поважних причин пропуску позивачами строку для прийняття спадщини в установлений законом шестимісячний строк після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідачі не заперечували щодо визначення позивачам додаткового строку для прийняття спадщини в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України є недоведеними, адже як вбачається із матеріалів справи відповідачка ОСОБА_6 будь-яких заяв щодо визнання чи не визнання позову до суду не подавала і особистих пояснень щодо позовних вимог в судовому засіданні не надавала. А наявність визнання позову лише одним із відповідачів - Понінківською селищною радою не може бути підставою для задоволення позовних вимог згідно вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, який дав їм належну та всебічну оцінку і додаткової перевірки не потребують, а доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга позивачів не містить.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає принципам справедливості та розумності і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 березня 2018 року.

Судді: (підпис) А.П. Корніюк

(підпис) О.І. Талалай

(підпис) О.І.Ярмолюк

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

______________Головуючий у першій інстанції - Горщар А.Г. Справа № 22ц/792/307/18

Доповідач - Корніюк А.П. Категорія: 39