Постанова № 7270026, 19.10.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 7/5094

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

          11:05           № 2а-5094/09/2670

          Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Донця В.А. Кочана В.М. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі звеликими платниками податків

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача, Гулицька Н. М., ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від відповідача, Риженькова К. В., СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків від позивача, Дорожинська О. А., ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від відповідача, Захаров І. Ф., ДПА у м. Києві Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001774120/0 від 02.10.07. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України. Позивач зазначив, що реалізація природного газу здійснюється ним за цінами, які визначені наказами НАК «Нафтогаз України»з урахуванням обмежень, встановлених постановами НКРЕ. Позивач зазначив, що чинним законодавством визначено граничний рівень цін, а не фіксовану ціну. Під час розгляду справи позивач надав суду доповнення до позову, в якому просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.12.07 № 0001774120/1, яким визначено податкове зобов’язання в сумі 5723737,80 грн.

Також позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним (нечинним) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.10.07 № 0001764120/0 на суму 600 грн. та про визнання нечинним рішення про результати розгляду первинної скарги від 26.11.07 № 4300/10/25-214.

Даний позов мотивовано позивачем тим, що відповідач застосував до позивача санкції з порушенням вимог ст. 250 Господарського кодексу України.

Ухвалами суду від 15.06.2009 було відкрито провадження у справах № 2а-5094/09/2670 та № 2а-6174/09/2670 та Ухвалою від 08.09.09 справи були об’єднані для спільного розгляду.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що адміністративно-господарські санкції були застосовані до позивача відповідно до виявлених під час перевірки порушень, тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 19.10.09 було закрито провадження по справі в частині позовних вимог про визнання нечинним рішення про результати розгляду первинної скарги від 26.11.07 № 4300/10/25-214 з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

19.09.07 відповідачем було проведено перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»за період з 01.04.2006 по 30.06.2007, про що складено Акт № 799/41-20/31301827.

Перевіркою встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивачем задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, яке виникло внаслідок здійснення операцій з продажу природного газу власного видобутку населенню за нерегульованим тарифом нижче ціни придбання.

Також позивачем заявлено від’ємне значення між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду з урахуванням коригуючих розрахунків. Причиною отримання від’ємного значення є реалізація природного газу власного видобутку населенню за нерегульованим тарифом за цінами нижче ціни придбання.

02.10.07 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001774120/0, яким позивачу донараховано штрафні санкції в сумі 5723737,80 грн.

Позивачем було оскаржено зазначене повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте, скарга позивача була залишена без задоволення.

21.12.07 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 0001774120/1, яким позивачу донараховано штрафні санкції в сумі 5723737,80 грн.

Згідно з Постановою КМ України від 27.12.2001р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»із змінами та доповненнями, НАК «Нафтобаз України»є уповноваженим суб’єктом з формування і розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для задоволення потреб населення.

Низкою постанов НКРЕ за період, що перевірявся відповідачем були встановлені граничні

рівні оптової ціни на природний газ що використовується для потреб населення, і тарифів на послуги з транспортування та розподілу газу природного для споживачів України.

Відповідно до Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики "Про затвердження Порядку розрахунку граничного рівня оптової ціни на природний газ для підприємств, які постачають природний газ для бюджетних організацій та установ, і граничного рівня оптової ціни на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб'єктів господарювання, в тому числі блочних (модульних) котелень, та Порядку розрахунку граничного рівня ціни на природний газ, який постачається для промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності" від 19.12.2003 N 1391 визначено поняття «граничний рівень ціни на природний газ», під яким розуміється максимально допустимий рівень ціни на природний газ, який постачається для промислових споживачів.

Тобто, на підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, що граничним рівнем цін є саме максимально допустимий рівень ціни, який не може бути перевищено.

Загальне регулювання порядку визначення цін на продукцію визначено у Господарському Кодексі України та Законі України «Про ціни і ціноутворення».

Згідно з ч.1 ст.189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін (ч.3 ст.189 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.191 Господарського кодексу України державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін (ч.5 ст.191 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про ціни і ціноутворення»державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Згідно зі ст.9 цього Закону державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Таким чином, використання суб’єктами господарювання у господарській діяльності регульованих цін не обмежується обов’язком визначати у господарських договорах саме ту ціну, яку уповноважений державний орган визначив як граничну. В даному випадку обов’язок суб’єкта господарювання зводиться до необхідності керуватися такими цінами, не перевищуючи їх максимально допустиму межу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач необґрунтовано прийшов до висновку, що позивач безпідставно зазначив від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, яке виникло внаслідок здійснення операцій з продажу природного газу власного видобутку населенню за нерегульованим тарифом нижче ціни придбання та заявив від’ємне значення між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду з урахуванням коригуючих розрахунків.

Щодо винесеного позивачем на підставі Акта № 799/41-20/31301827 від 19.09.07 від 02.10.2007 № 0001764120/0 на суму 600 грн. за порушення касових операцій, то суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи порушення позивачем порядку касових операцій мало місце 11.04.06 та 26.06.06.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Прийняте відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення є формою реалізації адміністративно-господарської санкції.

Згідно з ч.2 ст.233 Господарського кодексу України строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання встановлюються цим Кодексом.

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зважаючи на вимогу цієї статті до позивача могла бути застосована адміністративно-господарська санкція не пізніше 11.04.07 та 26.06.07.

Оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вказаного строку, а отже є таким, що винесено з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Суд, реалізовуючи положення з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив, що оскаржувані позивачем рішення про застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій прийняті не обґрунтовано, та не своєчасно, всупереч чинному законодавству України.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі не довів суду правомірності прийнятих ним рішень, а отже не виконав вимог щодо доказування.

Суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів, а також наданих позивачем пояснень прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.10.07 №0001764120/0.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 02.10.07 №0001774120/0 та від 14.12.2007 №0001774120/1.

Судові витрати в сумі 6,80 грн. присудити на користь Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий Суддя                                                             Арсірій Р.О.

Судді                                                                                           Донець В.А.                                                                                           Кочан В.М.