Рішення № 72699786, 12.03.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.03.2018 Справа №607/1575/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Позняка В.М.,

за участі секретаря судового засідання Осів І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позов обгрунтовано тим, що після смерті ОСОБА_3, яка померла 16 травня 2004 року відкрилася спадщина щодо житлового будинку до 1939 року побудови загальною площею 31,6 кв.м., житловою площею 15,5 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами за адресою: вул. І. Франка, буд. 66, с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області. Померлою ОСОБА_3 за життя був складений заповіт, згідно якого на випадок її смерті належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області заповіла ОСОБА_1 та його брату ОСОБА_4 Позивач ОСОБА_1 зазначає, що він не звернувся у встановлений законодавством шестимісячний строк із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3, оскільки на момент складення заповіту та на час смерті заповідача йому було не відомо про існування вказаного заповіту, складеного зокрема на його ім’я, оскільки заповідач ОСОБА_3 не повідомляла його про це. Про існування заповіту позивачу стало відомо приблизно у листопаді 2017 року, коли його брат ОСОБА_4 знайшов заповіт їхньої тітки ОСОБА_3 на їхні імена та повідомив, що він не має наміру приймати спадщину та запропонував йому одноосібно успадкувати належний померлій житловий будинок, оскільки з моменту смерті він фактично проживає у даному будинку, піклується про його утримання та здійснює за ним догляд. ОСОБА_1 зазначає, що він дізнавшись від брата про наявність заповіту та маючи намір прийняти спадщину звернувся до Тернопільської районної державної нотаріальної контори з необхідними для видачі свідоцтва про право на спадщину документами, проте йому було відмовлено, оскільки він пропустив строк для її подачі. Окрім того, позивач зазначає, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалась, спадщина ніким не прийнята, спору про спадкування немає, оскільки інший спадкоємець за заповітом спадщину не прийняв та не має наміру приймати, відмов від прийняття спадщини не подавав, спадщина не визнана відумерлою, а отже вона є досі відкрита. З цих підстав, позивач вважає, що в міру його необізнаності про існування заповіту для прийняття спадщини причини пропуску ним строку для прийняття спадщини є поважними, тому просить позов задовольнити.

Відповідно до поданої заяви позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просить розглядати справу без його участі.

Від відповідача ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області у судове засідання надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника, щодо задоволення позову в повному обсязі не заперечують.

Від третьої особи – Тернопільської районної державної нотаріальної контори попередньо надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

16 травня 2004 року померла ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ИД №161665 від 19 травня 2004 року, актовий запис № 12, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району.

Як вбачається із заповіту від 09 березня 1996 року, ОСОБА_3 на випадок смерті заповіла належний їй на праві особистої власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

Згідно інформаційної довідки за вих. № 1430 від 22 грудня 2017 року Тернопільське районне госпрозрахункове БТІ повідомляє про те, що за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року житловий будинок № 66 по вул. І. Франка в с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області зареєстровано за головою колишнього колгоспного двору ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності виданого Тернопільською районною радою 31 травня 1990 року на підставі рішення виконкому № 96 від 14 травня 1990 року та записано в реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 362.

Відповідно до довідки № 10 від 04 січня 2018 року виданої ОСОБА_2 сільською радою, будинковолодіння по вул. І. Франка № 66 в с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області рахується за померлою ОСОБА_3 На день смерті ОСОБА_3 і по теперішній час в даному житловому будинку ніхто не зареєстрований. Присадибна земельна ділянка не приватизована, заборона (арешт) на відчуження житлового будинку відсутня.

Згідно довідки виданої виконкомом ОСОБА_2 сільської ради за № 31 від 24 січня 2018 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3 (16.05.2004 року) в управління спадкового майна в с. Буцнів по вул. І. Франка, 66 вступив її племінник ОСОБА_1, який проводить догляд за спадковим майном після смерті спадкодавця по даний час.

Згідно інформаційної довідки Тернопільської районної державної нотаріальної контори № 122/02/14 від 17 січня 2018 року, подані ОСОБА_1 документи для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 розглянуті та виявлено, що відсутній правовстановлюючий документ та державна реєстрація права власності на житловий будинок, а також спадкоємець пропустив термін для прийняття спадщини.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

В силу вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно положень п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, а саме те, що відповідачем, відповідно до поданої заяви, позов визнано, вказане визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також враховуючи надані у позові обґрунтування позивача про те, що він пропустив строк для прийняття спадщини у зв’язку із тим, що йому не було відомо про існування заповіту складеного його тіткою ОСОБА_3, суд вважає, що йому слід визначити додатковий строк для подання заяви у нотаріальну контору про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_3, яка померла 16 травня 2004 року, тривалістю три місяці.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 89, 206, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (46023, АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Тернопільська область, Тернопільський район, с. Буцнів, вул. Шевченка, 37), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора (46003, м. Тернопіль, вул. Котляревського, 27) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви у Тернопільську районну державну нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, яка померла 16 травня 2004 року, тривалістю три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Позняк В.М.