Рішення № 72699706, 12.03.2018, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/194/18

Провадження № 2/604/152/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Сташківа Н.Б.

за участю секретаря судового засідання Кияшко М.З.,

розглянувши у підготовчому провадженні в залі суду в сел. Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області, про визнання права власності та встановлення факту належності спадкодавцю спадкового майна, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із позовною заявою до Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області про визнання права власності за: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 5/6 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: вул. АДРЕСА_1, с. Остап'є, Підволочиський район Тернопільської області (1/6 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року, 1/3 частина в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року, та 1/3 частина, - як за членом колгоспного двору); ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/6 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: вул. АДРЕСА_1, с. Остап'є, Підволочиський район Тернопільської області (1/6 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року). Крім того, просять встановити факт належності спадкодавцю ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року, 1/3 частки будинковолодіння по вул. АДРЕСА_1 в АДРЕСА_5, як члену колгоспного двору. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивачі покликалися на те, що відповідно до довідки, виданої Підволочиським державним архівом, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є членами колгоспного двору - житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: вул. АДРЕСА_1, с. Остап'є, Підволочиський район Тернопільської області. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року. Після звернення позивачів до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка та батька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року, та після смерті батька та діда - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року, на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: вул. АДРЕСА_1, с. Остап'є, Підволочиський район Тернопільської області, їм було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії по причині відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно. З огляду на вказане Позивачі змушені звернутися до суду для захисту своїх невизнаних прав.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Позивач 1 та Позивач 2 подали заяви, в яких просять справу розглядати без їх участі, позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав заяву в якій позов визнав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи визнання позову представником відповідача, суд вважає за можливе прийняти рішення у підготовчому провадженні, задовольнивши позовні вимоги з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 30 вересня 1992 року виконкомом Остап’євської сільської ради народних депутатів, цілий жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в селі Остап'є по АДРЕСА_2 належить колгоспному двору, що складається з 3-х членів, головою якого є ОСОБА_3. Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Остап’євської Ради народних депутатів №34 від 29 вересня 1992 року. Відповідно до реєстрового напису, даний житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами зареєстровано в Тернопільському БТІ на праві особистої власності за колгоспним двором, що складається з 3-х членів, записаний року в реєстрову книгу №1 стор. №239 за реєстром №239.

До складу даного колгоспного двору станом на 1992 року входили: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 - голова двору; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 - дружина, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується довідкою №2047 Архівного відділу Підволочиської районної державної адміністрації від 01 грудня 2017 року (спрва №3, арк.. 12, Фонд №54).

Відповідно до ст. 120 ЦК Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р., який діяв на момент виникнення правовідносин (далі - ЦК УРСР), майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, а згідно ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Пленум Верховного Суду України у п. а) ч. 6 постанови №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснює, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена колгоспного двору визначається з рівності часток всіх його членів.

Таким чином, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 належало по 1/3 частці будинковолодіння (кожному) по вул. АДРЕСА_1 в АДРЕСА_5, як членам колгоспного двору. Після припинення існування колгоспного двору свої частки ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не витребували і, продовжували брати участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства колишнього колгоспного двору.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України пункту 7 постанови від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах права приватної власності» - Судам слід враховувати, що відповідно до ст.55 Закону «Про власність» громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

ІНФОРМАЦІЯ_8 року помер ОСОБА_4, про що Остап'ївською сільською радою Підволочиського району ІНФОРМАЦІЯ_8 року складено запис №12 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3, видане ІНФОРМАЦІЯ_8 року).

Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, - 1/3 частина житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами №36, що знаходиться в с. Остап'є Підволочиського району Тернопільської області по вул. Кривлянии.

Згідно чч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР (чиного на день виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно заповіту від 20 серпня 1994 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-3306, посвідченого завідуючою першої Тернопільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4, громадянин Польщі, житель с. Остап’є Підволочиського району Тернопільскої області, на випадок смерті зробив наступне заповітне розпорядження: належну йому на праві приватної власності землю в розмірі 15 га 56 арів, що знаходиться в селі Поляни, воєводство Кросно, Польща, а також все інше майно, яке буде належати йому на день смерті, заповів в користь ОСОБА_2.

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 року в сім'ї ОСОБА_5, та 11 травня 1962 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_3, змінивши після реєстрації шлюбу прізвище на «Козак» (свідоцтва про народження серія НОМЕР_5, видане 15 травня 1951 року, та про одруження серія НОМЕР_4 видане 11 травня 1962 року).

Так, судом встановлено наявність розбіжностей у прізвищі спадкодавця ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року, що пов'язано із переселенням останнього із Республики Польща (посвідчення серія НОМЕР_6).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З огляду на вказане, з метою захисту майнових право позивача ОСОБА_2, суд приходить до висновку, про необхідність у встановленні факту належності спадкодавцю ОСОБА_4 1/3 частки будинковолодіння по вул. АДРЕСА_1 в АДРЕСА_5, як члену колгоспного двору.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

ОСОБА_2, спадщину після батька прийняла, що стверджується довідкою №8-73 від 06 лютого 2018 року та спадковою справою №102/2011р.

ІНФОРМАЦІЯ_7 року помер ОСОБА_3, про що Остап'ївською сільською радою Підволочиського району ІНФОРМАЦІЯ_7 року складено актовий запис №30 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_7, видане ІНФОРМАЦІЯ_7 року Остап'ївською сільською радою Підволочиського району Тернопільської області).

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, - 1/3 частина житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_3

Однією із підстав припинення права власності є смерть власника (п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

Згідно з вимогами ч.1 ст.1258 УК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Стаття 1261 ЦК України, передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1226 Цивільного кодексу України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Частина третя ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли ОСОБА_2 - дружина померлого (свідоцтво про одруження серія НОМЕР_4 видане 11 травня 1962 року) та ОСОБА_1, - донька померлого (свідоцтва про народження серія НОМЕР_8 видане 26 травня 1967 року, та про укладення шлюбу серія І-ИД №279521, видане ІНФОРМАЦІЯ_8 року), що стверджується довідкою архівного відділу Підволочиської РДА №2046 від 01 грудня 2017 року.

Таким чином, з врахуванням норм чинного законодавства, позивачу ОСОБА_1 належить 1/6 частини будинковолодіння (в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року), а ОСОБА_2 - 5/6 частини будинковолодіння (1/6 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року, 1/3 частина в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року та 1/3 частина, - як члену колгоспного двору).

Однак, 30 січня 2018 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори - в.о. завідувача Підволочиської державної нотаріальної контори позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_4, після смерті чоловіка та батька - ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року та після смерті батька та діда - ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 року, по причині відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно, і роз'яснено право на звернення до суду.

З огляду на вказане Позивачі через відсутність правовстановлюючого документа не можуть оформити спадкове майно на себе, що свідчить про порушення їх прав, які підлягають судовому захисту.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання, а власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це майно оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 13, 200, 247, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 120, 123, 524, 529, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 15,16, 328, 346, 392, 1217, 1218, 1258, 1268, 1297 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки АДРЕСА_5, паспорт серія НОМЕР_9, виданий Тернопільським МУ УМВСУ в Тернопільській області 15 листопада 1997 року, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_5, паспорт серія НОМЕР_10, виданий Підволочиським РВ УМВСУ в Тернопільській області 28 квітня 1998 року, ІПН НОМЕР_2) до Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області (юридична адреса: м. Скалат, вул. Грушевського, 2, Підволочиського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058445), про визнання права власності та встановлення факту належності спадкодавцю спадкового майна, - задовольнити.

Встановити факт належності спадкодавцю ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року, 1/3 частки будинковолодіння по вул. АДРЕСА_1 в АДРЕСА_5, як члену колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 5/6 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: вул. АДРЕСА_1, с. Остап'є, Підволочиський район Тернопільської області (1/6 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року, 1/3 частина в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року, та 1/3 частина, - як за членом колгоспного двору).

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/6 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: вул. АДРЕСА_1, с. Остап'є, Підволочиський район Тернопільської області (1/6 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сташків Н.Б.