Вирок № 72698643, 12.03.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6942/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.03.2018 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Збожної О.Р.,

прокурора Притули С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Піка М.Є.,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Львова, українця, громадянина України, не працюючого, раніше судимого: останній раз вироком Франківського районного суду м.Львова від 21.01.2014 року за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 07.09.2017 року, близько 21 години 50 хвилин, перебуваючи в під'їзді будинку АДРЕСА_2 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, застосовуючи до ОСОБА_3 фізичне насильство, розпиливши йому в обличчя невідому речовину подразнюючої дії, відкрито заволодів його золотим ланцюжком, вагою 33 грами, вартістю 35000 грн. із золотим медальйоном, вагою 10 грам, вартістю 15000 грн., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 50 000 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині заперечив та пояснив, що не вчиняв жодного злочину. В момент коли відбувалися події, які йому інкримінують він був дома. До злочину він не причетний. З потерпілим він не знайомий. Просить виправдати.

Незважаючи, на не визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, винуватість останнього повністю доводиться нижченаведеними, дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_3 даними ним в судовому засіданні про те, що 07.09.2017 року під час святкування дня працівника нафти і газу він познайомився з ОСОБА_1 і його знайомим, пригощав їх вином, але сам не вживав. Після цього пішов до себе до додому до будинку АДРЕСА_3 Зайшовши у під'їзд будинку, слідом за ним зайшла інша особа та бризнула йому в обличчя невідомою речовиною і шляхом ривка зірвала з його шиї золотий ланцюжок із золотим кулончиком. Цією особою був ОСОБА_1 В під'їзді будинку було освітлення та більше нікого не було. Він чітко впізнає обвинуваченого і впевнено стверджує, що саме він є тією особою, яка 07.09.2017 року бризнула йому в обличчя невідомою речовиною, зірвала з його шиї золотий ланцюжок із золотим кулончиком та покинула місце події. До цього дня з обвинуваченим він знайомим не був.

Протоколом пред'явлення особи до впізнання від 19.09.2017 року, згідно якого ОСОБА_3 упізнав ОСОБА_1 як особу, яка 07.09.2017 року в під'їзді будинку АДРЕСА_2 пограбувала його /а.с.90-91/.

Висновком експерта №1396 від 09.09.2017р., згідно якого у ОСОБА_3 виявлено садна на шиї, на лівій кисті, синець на ділянці правого колінного суглоба, які утворились від дії тупих предметів та при ударі до такого під час падіння, могли виникнути 07 вересня 2017 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження /а.с.103/.

При цьому, оцінюючи інші докази з точки зору їх належності та допустимості, суд зазначає наступне.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст.86 КПК України).

Як на доказ вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, сторона обвинувачення покликається на протокол обшуку під час якого було вилучено куртку чорного кольору марки «Geo Post», яка є схожою на ту, що відображена на оглянутому в судовому засіданні відеозаписі, та протокол її огляду /а.с.93, 97-100/.

Однак, як видно з ухвали слідчого судді від 14.09.2017 року, такою надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з метою відшукання золотого ланцюжка та золотого кулона із зображенням Ісуса Христа /а.с.96/.

Тобто, вилучена під час обшуку куртка не є річчю на відшукання якої надавався дозвіл на обшук, а відтак така є тимчасово вилученим майном та, у відповідності до вимог ч.5 ст.171 КПК України, слідчий, прокурор зобов'язані були звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт такого майна протягом 48 годин після вилучення майна, а інакше майно мало бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Таким чином, слідчим не було дотримано вимог норм КПК України при вилученні згаданої куртки, тобто така була вилучена з порушенням порядку, встановленого КПК України, а тому такий доказ суд визнає недопустимим та не бере його до уваги.

Щодо відеозаписів, які за твердженням обвинувачення зафіксували на носії інформації - компакт-диски, які були надані закладом «Аптека кондитерська» та стоматологічною клінікою «Заблоцького» /а.с.86,87/, з яких, за твердженням обвинувачення, видно як особа, яка за статурою схожа на ОСОБА_1, йде слідом за ОСОБА_3 заходить в під'їзд будинку АДРЕСА_2 та через корткий проміжок часу виходить звідти. Суд вважає за необхідне відзначити, що вказані відеозаписи не дають можливості чітко ідентифікувати обвинуваченого, хоча особа на яку вказує обвинувачення дійсно схожа за статурою на ОСОБА_1, однак не дають однозначної можливості ідентифікувати його. Відтак, дотримуючись принципів закладених у ч. 4 ст. 17 КПК України, суд відхиляє наведені відеозаписи як докази причетності ОСОБА_1 до інкримінованого йому злочину.

Суд обґрунтовує вирок виключно на доказах, ретельно та детально досліджених у судовому засіданні. За допомогою дослідження в суді всіх доказів і відбувається формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність обвинуваченого.

У відповідності до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

В основу вироку суд кладе покази потерпілого ОСОБА_3, адже такі повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та узгоджуються з вищеописаними протоколом впізнання та висновком експерта, які є належними та допустимими доказами. В ході розгляду справи не здобуто жодного доказу щодо наявності в потерпілого будь-яких підстав оговорювати обвинуваченого. Покази останнього є чіткими та послідовними. Щодо заперечення стороною захисту розміру заподіяної шкоди, суд відхиляє такі, адже в ході розгляду справи достеменно встановлено, що рівень соціально-побутового забезпечення та майновий стан потерпілого дозволяють останньому придбати та володіти такими речами як викрадені, потерпілий послідовно і чітко описував викрадені предмети, як за зовнішніми, так і за вартісними характеристиками, а тому суд надає їм віри.

Суд не бере до уваги покази,ОСОБА_5, рідного брата обвинуваченого, про те, що обвинувачений знаходився вдома в момент вчинення злочину, адже такі є плутаними, непослідовними та спростовані показами потерпілого. Більше того, даний свідок не зміг обґрунтовано пояснити суду чому він пам'ятає події, які мали місце в день злочину, однак набагато гірше пам'ятає події, які більш наближені до дати його допиту в судовому засіданні.

Надаючи оцінку показам обвинуваченого ОСОБА_1 щодо заперечення вчинення ним інкримінованого злочину, суд розцінює їх, як такі, що дані обвинуваченим з метою уникнути покарання за скоєне, спростовуються вищеописаними дослідженими в судовому засіданні доказами, а тому їх відхиляє.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно, тобто злочин передбачений ч.2 ст.186 КК України.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, у відповідності до ст.12 КК України, є тяжким злочином та вчинений із застосуванням насильства, особу обвинуваченого: раніше судимого, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг не поступало.

Пом'якшуючих та обтяжуючих покарання ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1, слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті за якою кваліфіковано його дії, оскільки саме такий вид покарання суд вважає необхідним та достатнім для виправлення засудженого.

Речові докази по справі:

-DVD-R диски в кількості 2 шт. із відеозаписами із закладу «Аптека кондитерська» та стоматологічної клініки «Заблоцького» - зберігати при матеріалах справи;

-куртку чорного кольору марки «Geo Post»- повернути ОСОБА_1

Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 по даній справі не обирався.

Речові докази по справі:

-DVD-R диски в кількості 2 шт. із відеозаписами із закладу «Аптека кондитерська» та стоматологічної клініки «Заблоцького» - зберігати при матеріалах справи;

-куртку чорного кольору марки «Geo Post»- повернути ОСОБА_1

Початок строку відбування покарання рахувати засудженому ОСОБА_1 з моменту звернення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий по справі

суддя В. Стрельбицький