Ухвала суду № 72698371, 21.02.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/1223/17

2/337/29/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

за участю секретаря – Бессарабової Т.П.

представника позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

відповідачки – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_6, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання заповіту недійсним, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить визнати недійсним заповіт, складений його померлою бабусею ОСОБА_8, 1938р.н., на ім’я його дядька – відповідача ОСОБА_2 Заповіт було посвідчено приватним нотаріусом ЗМНО ОСОБА_7 22.10.2014р., реєстрований № 1858. Вказаний правочин ОСОБА_8 вчинила в момент, коли не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Це пов’язано з тим, що його бабуся ОСОБА_8 страждала на захворювання головного мозку, пов’язаного з недостатністю притоку крові, внаслідок чого мала порушення психічної діяльності, які істотно впливали на її мислення. Так,у неї часто змінювався настрій, вона виявляла агресію до людей, не завжди впізнавала його та інших близьких родичів, виявляла до нього до прихильність, то зневагу, категорично відмовлялась допускати до себе дільничного лікаря. В її квартирі був страшний безлад, сморід, валялися трупи гризунів, вона забороняла наводити лад. ОСОБА_8 завжди виявляла ознаки психічного захворювання, але з 2011р. її хвороба стала прогресувати, стан її здоров’я значно погіршився і на момент посвідчення заповіту вона не усвідомлювала значення своїх дій.

Позивач ОСОБА_5 та його представник – адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат ОСОБА_3 подали заперечення на позов, в яких позов не визнали повністю та зазначили, що жодних медичних документів про те, що з 2011р. ОСОБА_8 страждала на захворювання головного мозку, пов’язаного з недостатністю притоку крові, та на будь-яке психічне захворювання немає. За своє життя його мати ОСОБА_8 жодного разу не скаржилась на будь-які хвороби, вона до останнього дня свого життя впізнавала своє оточення, чітко усвідомлювала те, що відбувається навколо неї, сама отримувала пенсію, самостійно ходила купувати продукти харчування, сплачувати рахунки на житлово-комунальні послуги, самостійно себе обслуговувала. Негативне ставлення матері до онука – позивача ОСОБА_5 пояснюється тим саме його поведінкою, необдуманим витрачанням грошей та постійною брехнею. Його мати жила в тих умовах, які її влаштовували. Вона не бажала допускати до себе дільничного лікаря, який запрошувався до неї саме онуком ОСОБА_5, оскільки вона скептично ставилася до нього, не довіряла йому. В серпні 2016р. в ході спровокованого онуком ОСОБА_5 скандалу мати отримала травму шийки стегна, після чого ОСОБА_5 викликав до неї психіатра, що сприйнялось матір’ю дуже негативно і це є зрозумілою реакцією, оскільки вона через травму була прикована до ліжка, не могла самостійно себе обслуговувати, піклувалась про його стан здоров’я, оскільки в цей час він перебував на стаціонарному лікуванні. Жодних реальних доказів, які б свідчили про психічні захворювання ОСОБА_8, які перешкоджали би їй вільно скласти заповіт, немає. Просять в позові відмовити.

Третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_7 в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність та письмові пояснення, в яких позов ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним не визнала та зазначила, що 22.10.2014р. нею дійсно було посвідчено заповіт, складений від імені ОСОБА_8. Заповіт посвідчено з дотриманням вимог ст..203,1234,1247 ЦК України. На момент посвідчення заповіту ОСОБА_8 мала повну цивільну дієздатність, усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними, її волевиявлення відповідало її внутрішній волі, що підтверджується її особистим підписом та написом про те, що заповіт прочитано нею вголос. На момент посвідчення заповіту вона знаходилась при ясній пам’яті та здоровому розумі, чітко висловлювала свої побажання, треті особи при складанні заповіту були відсутні, ознак вчинення щодо неї психічного та фізичного насилля не було, тому підстав для визнання заповіту недійсним немає.

В судовому засіданні також були допитані свідки з обох сторін, які пояснили наступне.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що він товаришує з позивачем ОСОБА_5 з дитинства, знає його родину, був знайомий з бабусею, яка померла рік тому. Родина була звичайна, нічого неособливого в поведінці бабусі він не помічав, в дитинстві вона виказувала ОСОБА_5 зауваження з приводу його навчання. ОСОБА_10 мешкав разом з бабусею та дідусем десь до 2010р., потім переїхав на інше місце проживання, але 1-2 рази на місяць навідувався до бабусі, привозив продукти харчування. ОСОБА_10 іноді просив його разом піти до бабусі. Після смерті дідуся вона мешкала сама. Він був в квартирі, квартира була не прибрана, завалена сміттям. Останні п’ять років у неї став розвиватися атеросклероз, вона не впізнавала онука та його, ставилася агресивно, питала навіщо він приїхав, іноді кричала нецензурними словами, виганяла з квартири, не давала прибирати в квартирі. Сусіди скаржились на неї, що з квартири доноситься сморід, вона засмічена. Вона за останній час сильно схудла, погано питалася, хоча ОСОБА_5 постійно привозив їжу. В серпні 2016р. вона впала та зламала шийку стегна, ОСОБА_5 відвіз її до лікарні і потім забрав додому, забезпечив догляд за нею, оскільки вона була прикована до ліжка. Він прибрав кімнату, викинув сміття, інші зайві речі, на що бабуся заперечувала. Вона в цей час не розуміла, що їй неможна ходити, сповзала з ліжка, поводилась неадекватно.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що він знайомий з ОСОБА_5 з 11 класу. Знає його родину. Йому відомо, що раніше ОСОБА_5 мешкав разом з бабусею та дідусем на вул..Задніпровській, потім змінив місце мешкання, але приїздив до бабусі. Його він також просив супроводжувати під час деяких поїздок. За останні п’ять років він десь 5-6 разів бував з ним у бабусі. Його бабуся була людиною з нездоровою психікою, поводилась неадекватно. Вона зустрічала ОСОБА_5 з криками, нецензурно лаялася, то впізнавала його, то ні, вважала, що він її обкрадає. В квартиру він не заходив, але з квартири доносились неприємні запахи, оскільки бабуся збирала сміття, різні речі, пляшки. Коли ОСОБА_5 хотів їх викинути, вона сильно заперечувала, кричала. Про стан здоров’я бабусі йому нічого невідомо. ОСОБА_10 казав, що викликав швидку медичну допомогу, але що там сталося, не знає. Про якісь конфлікти між ОСОБА_5 та бабусею йому також нічого невідомо. ДО закінчення школи він бував в родині ОСОБА_5, який тоді ще мешкав з бабусею. Вона не піклувалася про ОСОБА_5, мала незвичну для нормальної людини поведінку – то посміхалась і розмовляла, то раптово починала кричати чи вчиняти дії, які не відповідали наявній обстановці.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що він знайомий з ОСОБА_5 з дитинства. ОСОБА_13 мешкав з бабусею та дідусем на вул..Задніпровській, потім переїхав на вул.. Нижнєдніпровську. З його бабусею ОСОБА_8 він познайомився в 2006р. Приїздив до неї разом з ОСОБА_13, у бабусі тоді був інфаркт і вона лікувалась в ЛСК. Приїздили влітку 2012р., вона хотіла їх пригостити обідом, але продукти були несвіжими. Квартира їх була уся в смітті, вона займалась збором макулатури, вторинної сировини, все це складувала в квартирі. З 2013р. по 2016р. кількість сміття значно зросло. В квартирі вільно не можна було пересуватися, був неприємний запах. Вона не дозволяла ОСОБА_13 наводити лад в квартирі. Сама мала неохайний вигляд, одяг на вигляд був невипраний. ОСОБА_10 вона іноді не впізнавала, називала іменем свого померлого сина ОСОБА_14, батька ОСОБА_10. ОСОБА_15 просив його надягнути білий халат, щоб бабуся могла допустити їх до себе. Коли він приїздив в такому вигляді, то вона поводилась більш спокійніше, він міг оглянути її, у неї був підвищений тиск, вона страждала на ішемічну хворобу серці, гіпертонію. На його погляд, він зараз працює лікарем-фтізіатром, вона потребувала стороннього догляду через свій вік, нею не займались родичі в достатній мірі, у неї були проблеми з гігієною, харчуванням, вона своєчасно не приймала ліки, що і відобразилось на її здоров’ї. До чужих людей вона відносилась більш привітливо, ніж до ОСОБА_15. З початку поведінка у неї була адекватна, а потім вона стала поводитися незрозуміло до нього, казала певні ствердження, які він не розумів як нормальна людина, казала то голосно, то шепотом. У неї були постійні скарги, які стосувались матеріально-побутових, релігійних питань, вона не довіряла своїм родичам.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що він знайомий з ОСОБА_5 з того часу, коли він ще мешкав на вул..Задніпровській. Він декілька разів був у нього, ремонтував комп’ютер. Це було в 2011р. На той час були живі бабуся, дідусь та батько ОСОБА_10. Коли він зайшов до квартири, ОСОБА_5 представив його родичам. Але потім, коли він ще приходив, бабуся ОСОБА_5 не впізнавала його. Доводилось представлятися заново. Квартира, в якій мешкали ОСОБА_5, була без ремонту, старі шпалери, нічого особливого. Коли він був в квартирі, в ній було багато речей, якісь пакети з речами. ОСОБА_10 сказав, що це бабуся принесла. Стосунки між бабусею та ОСОБА_5 були різні, то нормальні, то сварились. Причин сварок він не знає. ОСОБА_10 вона впізнавала. Зі слів ОСОБА_5 йому відомо, що вона зламала ногу, він викликав їй швидку, психіатра. Він був в їх квартирі, коли вона в 2016р. зламала ногу і була прикута до ліжка. Вона то приймала їжу та ліки, то відмовлялась, то щось кричала, то поводилась спокійно.

Свідок ОСОБА_17 пояснив, що він є головою ОСББ по будинку №54 по вул..Задніпровській. З ОСОБА_8 знайомий з 70-х років, як заселили будинок. Знає, що ОСОБА_8 працювала вихователем в дитячому садку, потім пішла на пенсію. Спочатку вона жила з чоловіком, сином, невісткою, онуком. Після смерті чоловіка та сина вона мешкала сама. Він часто заходив до неї в квартиру, вона просила зняти показання лічильника. Вона завжди його впускала, впізнавала, жодних ознак порушення пам’яті у неї він не спостерігав. Вона була постійно в русі, спокійна, неагресивна, спілкувалась з сусідами. Майже кожного дня, особливо в теплу пору, він зустрічав її на лавочці біля під’їзду, вона спілкувалась з іншими жінками. Вона самостійно скуплялась, отримувала пенсію, син ОСОБА_18 з невісткою та онучкою допомагали. Останнім часом вона казала, що ОСОБА_2 хворів. Десь в 2014-2015р. ОСОБА_8 стала збирати порожні пляшки, здавала їх. У нього були претензії до санітарного стану квартири. Квартира була в неохайному стані, в коридорі на підлозі було багато книжок, порожніх пляшок, мішки з речами, але вони не перешкоджали проходу до інших кімнат. ОСОБА_5 до 2016р. не мешкав десь 5-6 років, з літа 2016р. проживає в квартирі. Він потім виніс пляшки та віддав їх прибиральниці. Взагалі ОСОБА_8 забороняла йому виносити пляшки. Влітку минулого року він бачив ОСОБА_8 та її онука ОСОБА_5 біля під’їзду, останній крикнув щось на бабусю. Як саме вона впала він не бачив, але потім викликали швидку, її возили до лікарні, привезли додому. Після того тиждень її на вулиці не бачив. Потім вона вмерла. Після чого ОСОБА_5 став мешкати в квартирі постійно. Він сказав, що з дозволу дядька ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_19 пояснив, що на початку весни ОСОБА_2 попросив його відремонтувати сантехнічні труби в квартирі його матері ОСОБА_8, погано текла вода. Він спочатку прийшов до квартирі, подивився, а потім вже виконував ремонтні роботи із заміни труб. Через півтори місяці після цього, зірвало вентиль на трубі, затопило перший поверх і тоді на прохання ОСОБА_2 він повністю замінив каналізаційні та водопровідні труби в квартирі. ОСОБА_18 допомагав в цьому. ОСОБА_8 сама черпала воду, прибирала в квартирі, коли це сталося. Коли він робив ремонт в квартирі, ОСОБА_8 спілкувалась з ним спокійно, вони розмовляли, поводилась вона адекватно, розуміла, що відбувається, хвилювалась з цього приводу. На той час вона вже жила сама.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що вона була знайома з ОСОБА_8 з середини 70-х років, коли стала працювати в дитячому садку. Коли вона прийшла на роботу, ОСОБА_8 вже працювала. З дитячого садка вони пішли на пенсію, але продовжили спілкуватись, дзвонили одна одній, зустрічались на вулиці періодично, літом – частіше. ОСОБА_8 була веселою, чуйною, відкликалась на прохання про допомогу. Вони ніколи не скаржилась на здоров’я, явних ознак захворювання не було. Коли спілкувались, казала, що все гаразд. Додому до неї вона не ходила, з ким проживала не знає. Знає, що у неї був чоловік, син та онук. Чоловік та син померли. Вона бачила як ОСОБА_8 ходила до сина ОСОБА_18, він допомагав їй платить за квартиру. Не бачила та не говорила з ОСОБА_8 по телефону десь за місяць до її смерті.

Свідок ОСОБА_21 пояснила, що ОСОБА_2 є її зятем. ОСОБА_8 – сваха. Один раз на місяць вони дзвонили одна одній, спілкувались про дітей, про побутові питання. ОСОБА_15 зустрічались на родинних святах. ОСОБА_8 поводилась адекватно, нормально з ними спілкувалась, агресію не проявляла, була справедливою, самостійною, сама отримувала пенсію, ходила по магазинам, сама себе обслуговувала. ОСОБА_15 діти допомагали їй купувати продукти, ліки, привозили продукти з дачі. В 2015р. вони часто зустрічались у дітей, вона сама приходила. Також вони зустрічались на вулиці, спілкувались, ОСОБА_8І, спілкувалась з іншими людьми. Виглядала ОСОБА_8 охайно. Після смерті чоловіка та сина вона мешкала сама в квартирі. Ремонт робили давно. Фактично вона користувалась однією кімнатою, в іншій були стелажі з консервацією, які зробив ще її померлий чоловік. Останній раз перед смертю ОСОБА_8 вона особисто була в її квартирі в 2014р., ніякого сміття в квартирі не було, звична проста обстановка. Можливо ОСОБА_8 і займалась збором вторинної сировини, але вона цього не бачила і не знає про таке. Коли була на похованні, квартира була в поганому стані, не прибрана. Коли перед смертю вона зламала ногу, то доглядав її онук ОСОБА_5, бо зять ОСОБА_2 тоді лежав в реанімації. Через те, що вона була прикована до ліжка, не могла доглядати за собою, ОСОБА_8 можливо і стала хвилюватись, поводилась агресивно до ОСОБА_5 та його друзів. До ОСОБА_5 ОСОБА_8 давно вже ставилась негативно, вона була незадовільна тим, що ОСОБА_5 кинув навчання, обманював її та діда, не працював, приходив лише за грошима.

Свідок ОСОБА_22 пояснила, що вона є дружиною відповідача ОСОБА_2 Померла ОСОБА_8 була її свекрухою. Протягом спільного життя вони регулярно спілкувались, через день-два дзвонили один одному, ходили один до одного додому. Вони іноді допомагали їй, купували ліки, продукти, а взагалі ОСОБА_8 була міцною людиною, сподівалась лише на свої сили, сама себе обслуговувала, доглядала, купувала продукти харчування, ліки, отримувала пенсію. В 2011р. вона потрапила до лікарні з високим тиском, були проблеми з серцем, вона потім постійно носила із собою ліки. Потім до лікарні вони не звертались, особливо на стан здоров’я вона не скаржилась. Ознак психічного захворювання ОСОБА_8 ніколи не проявляла, спілкувалась адекватно. Після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 мешкала в квартирі сама. Вони пропонували їй певну допомогу по догляду за квартирою – прибрати, помити, але ОСОБА_8 відмовлялась, казала, що у неї є сили, вона сама наведе лад в своєму помешканні. Відносин з онуком ОСОБА_5 у ОСОБА_8 були нормальними до тих пір, поки він не кинув навчання, яке оплачували бабуся з дідусем. Він не оправдав їх сподівань, вони були розчаровані. Конфлікти в родині були як в будь-якій іншій, побутові, незначні. 23.08.2016р. ОСОБА_10 подзвонив ОСОБА_2 і сказав, що ОСОБА_8 впала у зламала ногу. При яких обставинах, їй невідомо. Наступного дня вона приготувала обід та пішла до ОСОБА_8, яка була в ліжку. ОСОБА_10 сказав, що вона відмовляється від їжі, однак, коли вона запропонувала поїсти, то ОСОБА_8 спокійно погодилась. Вона погодувала її, вони спілкувались. ОСОБА_8 питала про сина ОСОБА_18, онучку. Сказала, що з нею спілкувався дільничний лікар. Вона особисто їй лікаря не викликала. В той період доглядав за ОСОБА_8 онук ОСОБА_5 за проханням ОСОБА_2, оскільки останній тривалий час був в лікарні, вона особисто працювала та доглядала за чоловіком.

В судовому засіданні представником позивача – адвокатом ОСОБА_1 було заявлено клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_8, яка померла 09.09.2016р., з метою визначення її психічного стану на момент складання та посвідчення заповіту 22.10.2014р., зокрема, чи страждала вона психічним захворюванням та чи могла розуміти значення своїх та вільно керувати ними. Вважає, що висновок такої експертизи має істотне значення для встановлення обставин справи. Просив доручити проведення експертизи Запорізькому міському психоневрологічному диспансеру.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат ОСОБА_3 проти клопотання не заперечували, однак виклали свій перелік питань, які вважають доцільним поставити на вирішення експерта та просили доручити проведення такої експертизи Українському НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, мотивувавши це тим, що у них є певні сумніви в кваліфікації та доброчесності експертів Запорізького психоневрологічного диспансеру.

Вислухавши думку учасників справи, на підставі ст.12,76-81,103 ЦПК України суд вважає необхідним клопотання представника позивача задовольнити та призначити у справі судово-психіатричну (посмертну) експертизу, оскільки для з’ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема, психічного стану спадкодавця ОСОБА_8 на момент складання нею заповіту, необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст.105 ЦПК України призначення експертизи судом за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи, є обов’язковим.

При цьому, проведення експертизи суд вважає доцільним доручити експертам КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради.

Підстав для доручення проведення експертизи Українському НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, як просить відповідач та його представник, суд на даний час не знаходить, оскільки обставини, на які посилаються ці особи, на даний час нічим не підтверджені.

Перелік питань, з яких має бути проведена експертиза, визначається судом, виходячи із характеру наявного спору, встановлених обставин і узагальненої позиції обох сторін.

На підставі п.5 ч.1 ст.252, п.9 ч.1 ст.253 ЦПК України, суд вважає доцільним провадження у справі на час проведення експертизи зупинити.

Керуючись ст.12,76-81,103-105,252,253 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

1.Призначити у справі судово-психіатричну (посмертну) експертизу, на вирішення якої поставити такі питання:

1.1 Чи страждала Кіян Раїса Іванівна, 11.09.1938р.н., яка померла 09.09.2016р., будь-яким психічним захворюванням станом на 22.10.2014р., якщо так, то на яке саме?

1.2. Чи усвідомлювала Кіян Раїса Іванівна, 11.09.1938р.н., яка померла 09.09.2016р., в силу свого психічного стану значення своїх дій та чи могла керувати ними станом на 22.10.2014р.?

2. Проведення експертизи доручити експертам КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради (69600 м.Запоріжжя, вул..Оріховське шосе, 10-а).

3. Попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст.384,385 КК України.

4.В розпорядження експертів надати цивільну справу №2/337/29/2018 (ЄУН 337/1223/17), копію медичної карти амбулаторного хворого, заведену в КУ «ОКПЛ» ЗОР, медичну карту стаціонарного хворого №148, заведену в КУ «6-а міська клінічна лікарня м.Запоріжжя».

5.Провадження у цивільній справі на час проведення експертизи - зупинити.

Ухвала суду в частині зупинення провадження може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом п’янадцятии днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 27.02.2018р.

Суддя Н.А.Мурашова

21.02.2018