Рішення № 72697221, 12.03.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12231/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

Головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі – Вереш А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 Вікентія Степановича до ОСОБА_2 Ужгородської державної нотаріальної контори про зняття заборони з нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 Вікентій Степанович звернувся до Ужгородського міськрайонного суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 Ужгородської державної нотаріальної контори про зняття заборони з нерухомого майна. Мотивуючи позовні вимоги вказує на те , що ОСОБА_1 Вікентій Степанович є власником 1/3 частки житловоґо будинку за адресою: м.Ужгород, вул.Декабристів,21 на підставі свідоцтва про право на спадщину. При звернені до нотаріуса, для оформлення документів зясувалось, що ОСОБА_2 Ужгородською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження - заборона (архівний запис) за № 1292 від 28.05.1956 року на підставі повідомлення Ужгородського заводоуправління кирпичного заводу у звязку з позикою 7000 карбованців , на житловий будинок за адресою : м.Ужгород, вул.Декабристів,21 на прізвище ОСОБА_3 ( реєстраційний номер обтяження 3814635 від 02.10.2006 року). Позивач вказує, що гр.ОСОБА_3 ніколи не проживав, не володів на праві власності та не був зареєстрований за вищевказаною адресою, а отже на час накладення заборони на майно ОСОБА_3 було помилково накладено заборону на нерухоме майно, яке йому ніколи не належало. Зазначений об’єкт нерухомості з моменту його будівництва належав його батькам та іншим членам їх родини. Окрім того позивач вказав, що підтвердженням того факту, що громадянин ОСОБА_3 ніколи не проживав та не був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, є Будинкова книга, що ведеться на житловий будинок за адресою: м.Ужгород, вул.Декабристів, 21. Оскільки факт існування заборони ( архівного запису) на житловий будинок , частина якого належить йому на праві приватної власності обмежує його правомочності власника, позивач звернувся до суду та просить зобов’язати ОСОБА_2 Ужгородську державну нотаріальну контору зняти заборону з житлового будинку розташованого за адресою: м.Ужгород, вул.Декабристів,21, яка була зареєстрована реєстратором ОСОБА_2 Ужгородською державною нотаріальною конторою 28.05.1956 року як помилково занесену до Єдиного державного реєстру заборон і відчуження об’єктів нерухомого майна.

В судове засідання позивач не з’явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, натомість на адресу суду надійшла заява від позивача про розгляд справи за його відсутності , зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти прийняття заочного рішення у справі не заперечує .

Представник відповідача ОСОБА_2 Ужгородської державної нотаріальної контори повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомляли.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушен-ням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з'явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Так, судом встановлено, що 20.03.1981 року нотаріусом ОСОБА_2 Ужгородської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом за померлим ОСОБА_1. Вказане свідоцтво видано спадкоємцям майна ОСОБА_1, який помер 19.05.1973 року , а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Після смерті ОСОБА_1 відкрилась спадщина до складу якої входить ? частина житлового будинку за адресою : м.Ужгород, вул.Декабристів,21, що стверджується дублікатом свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.03.1981 року, виданого 26.07.2010 року.

Як встановлено судом, 20.03.1981 року нотаріусом ОСОБА_2 Ужгородської державної нотаріальної контори на ? частину житлового будинку за адресою : м.Ужгород, вул.Декабристів,21, видано свідоцтво про право власності на ОСОБА_4.

Як встановлено судом, після смерті ОСОБА_4, яка померла 16.03.2010 року відкрилась спадщина на 2/3 частини житлового будинку за адресою : м.Ужгород, вул.Декабристів,21. Державним нотаріусом ОСОБА_2 Ужгородської державної нотаріальної контори 22.12.2010 року ОСОБА_4 Вікентію Степановичу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом за померлою матір’ю ОСОБА_4 на ? частку житлового будинку.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 Вікентій Степанович є власником 1/3 частини житлового будинку за адресою : м.Ужгород, вул.Декабристів,21 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22.12.2010 року, що стверджується даними витягу про державну реєстрацію прав № 28600285 від 05.01.2011 року, а його сестра ОСОБА_7 є власником 1/3 частини житлового будинку за адресою : м.Ужгород, вул.Декабристів,21 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.01.2011 року, що стверджується даними витягу про державну реєстрацію прав № 28725100 від 19.01.2011 року.

Як встановлено судом, згідно з архівними даними Реєстру для реєстрації

заборон за 1956 рік та Алфавітної книги обліку заборон відчуження нерухомого майна з

1946 по 1991 року на підставі «извещения Ужгородского заводоуправления кирп.-

черепичних заводов по случаю видачи ссуди 7000 руб.)» порядковий номер

№1292 від 28.05.1956р. реєстратором ОСОБА_2 Ужгородською держнотконторою

28.05.1956 року було зареєстровано заборону (архівний запис) на житловий будинок за

адресою: м.Ужгород, вул.Декабристів, 21 на прізвище ОСОБА_3 (реєстраційний номер обтяження 3814635 від 02.10.2006 року), що стверджується даними довідки ОСОБА_2 Ужгородської державної нотаріальної контори від 17 жовтня 2016 року № 926/01-16.

Отже, майно, яке належить позивачу ОСОБА_6 на праві приватної спільної часткової власності перебуває під забороною відчуження, (реєстраційний номер обтяження 3814635 від 02.10.2006 року).

Як вбачається із сторінок Будинкової книги, що ведеться на житловий будинок за адресою: м.Ужгород, вул.Декабристів, 21, гр-н ОСОБА_3 не був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно довідки Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради від 31 жовтня 2016 року №439, належний ОСОБА_6 житловий будинок, згідно з діючим адресним планом м.Ужгорода, знаходиться за адресою - м.Ужгород, вул.Декабристів, 21 (колишня адреса - вул.Декабристів, 15). Житловий будинок № 21 по вул.Декабристів, на який зареєстровано заборону 28.05.1956 року і належав громадянину ОСОБА_3, згідно з адресним планом м.Ужгорода, має адресу - вул.Декабристів, 27.

За таких обставин, заборона відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів

нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 3814635 від 02.10.2006 року) у зв’язку із зміною нумерації будинків по вул. Декабристів, у м. Ужгород зареєстрована помилково та безпідставно щодо житлового будинку № 21, який розташований по вулиці Декабристів у м. Ужгород , та належить ОСОБА_6 на праві приватної спільної часткової власності .

Обтяження у зв'язку з реєстрацію прав перенесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, діяльність якого припинена. До реорганізації системи реєстрації прав, накладання та зняття заборони відчуження проводив нотаріус відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. за № 31/5.

Відповідно до п.1.1 вказаного Положення - Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна, вилучення записів про заборони.

Згідно до п. 2.1 вказаного Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна. На даний час зазначене положення втратило чинність відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 N 1844/5. Оскільки обтяження в реєстрі порушують та обмежують права власності позивача, він вирішив вчиняти дії на їх захист в передбаченому порядку.

Враховуючи вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою кабінету Міністрів України № 703, запис про обтяження перенесено до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, обтяженню присвоєно Державним реєстром № 3814635. Відповідно до пункту 12 цього Порядку, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону. Згідно пунктами 92, 93 Порядку, під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно Державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про: 1) державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно; 2) обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек; 3) обтяження речових прав на нерухоме майно в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; 4) обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст. Відповідно до статей 6, 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією конституцією межах і відповідно до Законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи зазначене, визначають, що обтяження можливо припинити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у разі подання до реєстраційної служби підстави припинення обтяження.

Відповідно до ст. 73 ЗУ "Про нотаріат" нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою кабінету Міністрів України № 703 при першій державній реєстрації прав у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, реєстратор використовує дані Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, встановлює наявність/відсутність записів про обтяження та переносить наявні обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено зняття заборони і у вказаній статті зазначено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Відповідно до глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції № 296/5 від 22.02.2012 року нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; за рішенням суду. Про зняття заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора. Копія такого повідомлення залишається у справах нотаріуса. Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна. Відомості про зняття заборони відчуження нерухомого майна, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на об'єкти нерухомого майна підлягають обов'язковій реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку, установленому Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.

В листі Міністерства юстиції від 26.04.2013 року № 13-1-32/322 зазначено, що зняття заборони, яка накладалось нотаріусом не завжди пов'язано з виконанням певних умов правочину, і нотаріус, як спеціальний суб'єкт, який здійснює функції державного реєстратора, законодавцем уповноважений виконувати всі функції державного реєстратора, крім передбачених п. 4 і 6 ч. 2 ст. 9 Закону. Пунктом 32 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 26 жовтня 2011 р. N 1141 передбачено, що під час проведення державної реєстрації припинення обтяжень прав на нерухоме майно державний реєстратор вносить до відповідного запису Державного реєстру прав відомості, зокрема щодо підстави для припинення речових прав, їх обтяжень та найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назву нотаріального округу. Враховуючи викладене, а також положення абзацу другого частини першої статті 2 Закону та пункту 41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яким передбачено, що під час проведення державної реєстрації припинення речового права на нерухоме майно, відмінного від права власності, в установлених законом або договором випадках орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надсилає власнику нерухомого майна письмове повідомлення про проведення державної реєстрації припинення такого речового права. Державна реєстрація припинення обтяження є логічним завершенням і кінцевим станом юридичної процедури зняття заборони, і пов'язана з результатом вчинення нотаріальної дії, що в свою чергу може здійснюватись нотаріусом, як спеціальним суб'єктом на якого покладено функції державного реєстратора, у випадках передбачених ст. 74 ЗУ "Про нотаріат".

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають заборона відчуження та арешт нерухомог о майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

У відповідності з ч. 5 ст. 26 вищезазначеного Закону внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Оскільки згідно п.1 ч. 2 ст. 27 вищевказаного Закону державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили, то відповідно до вимог ч. 5 ст. 26 цього ж Закону на підставі рішення суду може бути і скасовано рішення державного реєстратора щодо обтяження нерухомого майна.

Також при розгляд даної справи суд зазначає, що обтяження накладене на будинок порушує права позивача як співвласника будинку.

Відповідно до ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 ОСОБА_2 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ОСОБА_2 протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належ-ним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 ЦК України, які, крім іншого, передбачають право власника розпоряджатися своїм майном (будинком) на власний розсуд . Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом

Аналіз змісту вказаних правових норм в сукупності зі встановленими вище обставинами свідчить про те, що обтяження майна у зв’язку із зміною нумерації будинків по вул. Декабристів, у м. Ужгород зареєстрована помилково та безпідставно щодо житлового будинку № 21, який розташований по вулиці Декабристів у м. Ужгород , та належить ОСОБА_6 на праві приватної спільної часткової власності та не обґрунтовано порушує права власника , що є недопустимим. В свою чергу право позивача на зазначене нерухоме майно підлягає відновленню шляхом скасування обтяження про яке вказано вище.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається,виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку про підставність заявлених позивачем позовних вимог.

З огляду на вищенаведене та керуючись ст. 41 Конституції України,ст. ст. 317, 319, 321, 328, 386-387, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-284,352, 354, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_6 Вікентія Степановича ( місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 а, кв. 12 ) до ОСОБА_2 Ужгородської державної нотаріальної контори ( місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Собранецька, 47) про зняття заборони з нерухомого майна - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 Ужгородську Державну нотаріальну контору скасувати обтяження у вигляді заборони з житлового будинку, розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Декабристів, 21, яка була зареєстрована реєстратором ОСОБА_2 Ужгородської державної нотаріальної контори 28 травня 1956 року, де власником будинку вказаний ОСОБА_3, (реєстраційний номер обтяження 3814635 від 02.10.2006 року) як помилково занесену до Єдиного державного реєстру заборон і відчуження об’єктів нерухомого майна.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_6 Вікентій Степанович ( місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 а, кв. 12 ) ;

Відповідач - ОСОБА_2 Ужгородська державна нотаріальна контора, ( місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Собранецька, 47).

Дата складання повного судового рішення - 12.03.2018 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_8