Постанова № 7269696, 16.12.2009, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2009 р. Справа № 2-а-10725/08/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

державного підприємства «Каховське лісове господарство»

до Державної податкової інспекції у м. Н.Каховка

про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним,

встановив:

Державне підприємство «Каховське лісове господарство» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Нова Каховка (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 18.11.2008р. №0002522301/3, яким позивачу збільшені податкові зобов’язання з податку на додану вартість на суму 17 853 грн., у тому числі за основним платежем - 11902,0 грн. та за штрафними санкціями - 5951грн..

          Спірне податкове повідомлення рішення складене на підставі акту позапланової перевірки позивача від 02.06.2008р. № 681/230-25827048 та апеляційного узгодження донарахованих податкових зобов’язань.

          Відповідно до позовної заяви, позивач просить скасувати вказане повідомлення-рішення від 18.11.2008р., посилаючись на те, що відповідач не вірно визначив розмір заниженого податкового зобов’язання за актом перевірки від 02.06.2008р.          зазначає, що єдиним порушенням законодавства з податку на додану вартість, що виявив відповідач, було те, що позивач при виявлені недостачі основних фондів (свиноматок, хряків) та товарів (поросят, свиноматок та свинооткорм, які рахуються на рах.211) не нарахував податкові зобов’язання на балансову вартість цих фондів у зв’язку з тим, що вони перестали використовуватись у господарській діяльності позивача і вважаються проданими. Позивач не заперечує проти зменшення податкового кредиту у зв’язку із зміною напрямку використання придбаних основних фондів, але вважає, що для проведення коригування податкового кредиту слід брати до уваги його витрати при придбані цих основних фондів та сплачений при цьому придбані ПДВ. Позивач зазначає, що за даними бухгалтерського обліку балансова вартість тих ТМЦ, яких виявлена нестача, вища ніж вартість їх придбання.

          Згідно письмових заперечень на позовну заяву відповідач просить відмовити у позові, посилаючись на те, що у випадку нестачі товарно-матеріальних цінностей з метою оподаткування вони розглядаються як такі, що не використовуються платником податку у власній господарській діяльності і вважаються проданими за ціною відповідно до п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, але не нижче ціни їх придбання у звітному періоді, коли вони відображені у обліку. Відповідач зазначає, що за пп.7.4.1.п.7.4.ст.7 Закону №168, якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в запереченнях на позовну заяву.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення №0002522301/3 від 18.11.2008р. прийняте на підставі акту позапланової перевірки позивача від 02.06.2008р. № 681/230-25827048 та апеляційного узгодження донарахованих податкових зобов’язань.

Відповідно до п.3.1.5 акту перевірки порушення податкового законодавства, яке є підставою для винесення спірного повідомлення-рішення, полягає у тому, що позивач при виявлені 01 червня 2007 року нестачі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 59508,77 грн. не відобразив у податковому обліку за червень 2007 року умовний продаж цих товарів на вказану суму у зв’язку з використанням їх не у власній господарській діяльності. При цьому відповідач посилається на положення пп.7.4.1.п.7.4. ст..7 Закону №168/97.

Як встановлено судом, 01 червня 2007 року позивач при проведені інвентаризації товарно-матеріальних цінностей виявив нестачу наступних основних засобів: свиноматок на суму 31218,98 грн., хряків на суму 923,56 грн., а також товарів, які рахуються на рахунку 211 – поросят, свиноматок, свинооткорм на суму 27366,23 грн.. Факт недостачі зафіксований актом приймання передачі від 01.06.2007р.. Загальна сума нестачі становить 59508,77 грн..

          Ці обставини сторонами не заперечуються.

          Вказуючи на порушення позивачем пп. 7.4.1.п7.4. ст..7 Закону №168/97, відповідач вважає, що сам факт виявлення нестачі ТМЦ вже є достатньою підставою для виникнення податкових зобов’язань з ПДВ на суму такої нестачі у тому ж податковому періоді, коли нестача була виявлена.

Оскільки факт недостачі ТМЦ на суму 59 508,77 грн. був виявлений позивачем у червні 2007 року, то за висновком відповідача позивач повинен був у декларації з ПДВ за червень 2007 року збільшити свої податкові зобов’язання на суму 11920 грн. (59508,77 х 20% ).

З таким висновком податкового органу суд погодитися не може, виходячи з наступного.

          Головною умовою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до Закону №168/97 є продаж товарів (робіт, послуг).

В цілях оподаткування датою продажу товару (роботи, послуги) вважається дата відвантаження товару (передачі робіт, послуг) або дата попередньої оплати їх вартості покупцем (замовником).

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст..7 Закону №168/97 право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Дана норма Закону № 168/97-ВР не передбачає, що сам факт нестачі ТМЦ є підставою виникнення у платника податків податкових зобов’язань з ПДВ.

Відповідно до п.4.9 ст. 4 Закону № 168/97-ВР у разі якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 – за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Дана норма Закону № 168/97-ВР прямо визначає, що факт викрадення ТМЦ не є підставою для нарахування зобов’язань з ПДВ.

Нестача матеріальних цінностей може бути обумовлена різними причинами, у тому числі і їх крадіжкою.

Відповідно до Закону України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» та постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» підприємства, установи, організації всіх форм власності зобов’язані визначати розміри збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, осіб, винних у розкраданні, та забезпечувати стягнення з винних осіб сум збитків, завданих підприємству, установі, організації.

Згідно з п. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» оформлення необхідних матеріалів щодо стягнення з винних осіб заборгованості з відшкодування сум шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, є прямим обов’язком бухгалтера.

З наданих позивачем документів вбачається, що після виявлення нестачі позивач протягом 2007-2009 років неоднократно звертався до правоохоронних органів з заявами про розслідування факту нестачі та встановлення винних осіб.

Згідно відповіді прокуратури м.Н.Каховка від 30.09.08р. №19-2089, постанова про відмову в порушені кримінальної справи за фактом нестачі товарно-матеріальних цінностей у ДП «Каховське лісове господарство», що була винесена Новокаховським МВ УМВС України в Херсонській області 05.10.2007р., скасована.

Докази того, що правоохоронними органами було встановлено особу, винну у нестачі, відсутні. Розгляд заяв позивача щодо виявленого факту нестачі триває.

З наведеного вбачається, що позивач своєчасно почав вживати заходи, направлені на виявлення винної у нестачі особи та на відшкодування підприємству завданих нестачею збитків, проте на час розгляду даної справи, особа, винна у нестачі, правоохоронними органами не встановлена, і збитки від нестачі позивачу не компенсовані. Термін позовної давності у три роки, протягом якого позивач має можливість заявити вимоги про відшкодування шкоди, завданої нестачею, винній особі, як на час проведення відповідачем перевірки, так і на час розгляду даної справи не сплив.

Порядок відображення у податковому обліку вартості основних фондів та товарів, яких не вистачає, залежить насамперед від того, встановлено чи ні винну особу на момент виявлення нестачі.

При виявлені особи, винної у нестачі, позивач зобов’язаний звернутись до суду з позовом при стягнення з неї суми нестачі. У цьому разі ТМЦ, яких виявлена нестача, будуть вважатись проданими особі, винній у нестачі, з виникненням податкових зобов’язань з продажу цих ТМЦ у порядку, встановленому Законом №168/97-ВР.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність донарахування позивачу спірним повідомленням-рішенням податку на додану вартість за червень 2007 року в сумі 11902 грн. на підставі виявленого позивачем 01.06.2007р. факту нестачі ТМЦ на суму 59 508,77 грн..

У зв'язку з відсутністю правових підстав для донарахування основного платежу з податку на додану вартість, відсутні підстави і для застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в сумі 5951грн..

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002522301/3 від 18.11.2008 р. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсними податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Н.Каховка від 18.11.2008р. №0002522301/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Каховське лісове господарство» (74800 Хероснська обл.., м. Каховка, вул.. Мелітопольська, код ЄДРПОУ 00993231) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 грудня 2009 р..

Суддя Кравченко К.В.